Битва на річці Шайо: відмінності між версіями

'''Битва на річці Шайо''' (''на річці Сайо, Соленій; в долині Мохі'')  — відбулась [[11 квітня]] [[1241]] року між військами угорського короля [[Бела IV|Бели IV]] і його брата, хорватського герцога [[Коломан Галицький|Коломана]], з одного боку, і [[Монгольська імперія|монгольськими]] військами на чолі з [[Бату]], [[Шибан]]ом, [[Када'ан (син Уґедея)|Када'ананом]]ом і [[Субедей|Субедеєм]], з іншого. Битва була однією з останніх в рамках [[Західний похід монголів|Західного походу монголів]] [[1236]]—[[1242]] років, зокрема, походу на [[Русь]] і в Центральну Європу [[1240]]—[[1242]] років. Угорсько-хорватська армія зазнала нищівної поразки.

У [[1240]] році, під час [[Монгольська навала|монгольського походу на Русь]], угорський король Бела IV відмовив сватам сина [[Михайло Чернігівський|Михайла Всеволодовича Чернігівського]] [[Ростислав Михайлович|Ростислава]] до своєї доньки Анни, а потім і [[Данило Галицький|Данилу Романовичу Галицькому]], який особисто прибув до угорського двору для заручин свого сина [[Лев Данилович|Льва]] до угорської принцеси Констанції. Кожний з цих візитів був хронологічно пов'язаний з монгольською загрозою [[Київ|Києву]].<ref>Цікаво, що Данило вертався з Угорщини на Русь вже під час монгольської навали, проте, не зміг повернутись в Галич, оскільки «''мало з ним було дружини''» і повернувся в Угорщину. Брат Данила &nbsp;— Василько Волинський утік в Польщу до Конрада Мазовецького.</ref> Угорському королю не потрібна була війна з монголами, а видати своїх доньок заміж за руських князів означало стати їх союзниками у війні проти монголів. Бела IV вирішив перечекати, доки монголи зруйнують Русь і Галицько-Волинське князівство, вичерпають наступальний темп і повернуть додому. Тоді можна було б без особливих витрат захопити спустошений [[Галич]] і решту [[Галичина|Галичини]].

У [[1241]] році монголи, попередньо захопивши [[Облога Києва 1240|Київ]], [[Володимир-Волинський]] і [[Галич]], основними силами вторгнулися в [[Польща|Польщу]]. Решта монгольського війська пробилась через [[Верецький перевал]] на територію, підконтрольну угорській короні, і [[12 березня]] [[1241]] року монголи здобули [[Мукачеве|Мункач]] та [[Ужгород|Унгвар]]. 16 березня передовий загін монголів на чолі з [[Шибан]]ом (близько 10&nbsp;000 вершників) з'явився під [[Будапешт|ПештПештом]]ом. Корпус Кадана пройшов південним маршрутом, через [[Молдова|Молдавію]] і [[Трансильванія|Трансильванію]], зруйнувавши дорогою міста Варадин, Арад, Перг, Егрес, [[Тімішоара|Темешвар]].

Монгольське військо, налічувало близько 70 тисяч вершників. Чисельність угорсько-хорватського війська історик Храпачевський оцінив від 30 до 60 тисяч вояків.<ref name=RH>Р. &nbsp;П. &nbsp;Храпачевский. Военная держава Чингихана &nbsp;— М: ООО «Издательство ACT», 2004[http://rutenica.narod.ru/batu.html]</ref> Однак сучасник подій [[Вільгельм де Рубрук]] вважав, що військо короля Угорщини не перевищувала 30 тисяч вояків. Джувейні, оцінює сили угорців <ref>Джувейни. История завоевателя мира[http://www.vostlit.info/Texts/rus3/Juweini/frametext.htm] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/66DUWMA5D?url=http://www.vostlit.info/Texts/rus3/Juweini/frametext.htm |date=16 березень 2012 }}</ref> у 450 тисяч вояків, і згадує повідомлення Шибана про те, що «їх удвічі більше за монгольське військо». Рашид-Ад-Дін в аналогічному описі<ref>Рашид-Ад-Дин. Сборник летописей[http://www.vostlit.info/Texts/rus16/Rasidaddin_3/frametext2.html]</ref> пише про 400 тисяч воїнів, однак, відносить це до подій у [[Волзька Булгарія|Волзькій Булгарії]] у [[1236]] році.

Угорський король [[Бела IV]] утік під захист австрійського герцога [[Фрідріх II (герцог Австрії)|Фрідріха II]], віддав йому за допомогу проти монголів казну і три угорських [[Жупа (комітат)|комітаткомітати]]и. Корпус Бату, з'єднався з прибулим з Польщі після [[Битва при Легниці|перемоги під Легніцею]] корпусом [[Байдар]]а, не ризикнув вступити в бій з об'єднаними силами [[Чехія|Чехії]], [[Австрія|Австрії]] і [[Каринтія|Каринтії]]. За іншою версією, причиною повороту монголів на схід стало отримане повідомлення про смерть великого хана [[Угедей|Угедея]] в грудні [[1241]] року. На зворотному шляху частина монгольського війська зазнала поразки від військ болгарского царя [[Іван Асень II|Івана Асеня II]].

* Р. &nbsp;П. &nbsp;Храпачевский. Военная держава Чингисхана &nbsp;— М: ООО «Издательство ACT», 2004[http://rutenica.narod.ru/batu.html]

* «История военного искусства VI—XVI &nbsp;вв.», Разин Е. А. «Омега-Полигон», С.-Пб., 1999[http://militera.lib.ru/science/razin_ea/index.html]