Delta: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація, стиль, правопис
вікіфікація, доповнення
Рядок 1:
'''Дельта ({{lang-en|Delta}})'''  — сімейство американських [[Ракета-носій|ракет-носіїв]] від спільного підприємства [[ULA]]. Ракети характеризуються високою надійністю та економічністю, застосовувались переважно в цивільних цілях.
 
Перший приватний супутник [[Телстар|Телстар-1]] був виведений ракетою Дельта.
 
== Історія ==
Наприкінці 1958 року, невдовзі після заснування [[НАСА]], виникла потреба в новій цивільній [[Ракета-носій|ракеті-носії]]. Носій мали створити до появи носія Атлас зі ступенем Центавр. За основу взяли Тор з одним із доступних верхніх ступенів — Ейбл, Ейблстар і Аджена.
Ракета створена компанією ''Douglas'' на базі ракети Тор-Ейбл (застосовувалась для виведення місячних зондів), контракт на проєктування було підписано навесні 1959.
 
В січні 1959 року НАСА назвало нову ракету четвертою літерою грецького алфавіту. Контракт на проєктування було підписано навесні 1959, виробництво замовили комапанії Douglas Aircraft і було закріплено назву Тор-Дельта (або просто Дельта).
Перший пуск ракети відбувся у травні 1960 року і був невдалим. Наступна аварія трапилася на 24-му пуску у 1964 році. Ракета була економічною і стала ефективним засобом для виведення цивільних супутників на орбіту.
 
Базова Дельта була майже ідентичною Тор-Ейбл: перший ступінь Тор, а другий та третій ступінь були успадковані від Венгарду. Було покращено інерційне наведення та активне пілотування під час балістичної фази між відключенням другого ступені та вмиканням третього. Ця перша версія була висотою 27,8 м і важила 51 тонну; могла вивести до 45 кг на ННО.
 
Перший пуск ракети відбувся 13 травня 1960 року закінчився невдачею — третій ступінь не спрацював.
 
12 серпня 1960 друга Дельта успішно вивела на орбіту [[Еко-1]] — це був перший з 22 успіхів. НАСА продовжувало використовувати такі носії через надійність і низьку вартість, а також завдяки вдосконаленням, зробленими Дугласом, а потім МакДоннеллом Дугласом.
 
Наступна аварія відбулася на 24-му пуску у 1964 році.
 
Восени 1961 компанія Douglas почала розробку вдосконаленої моделі ракети Delta. З того часу кількість моделей сімейства ракет-носіїв Дельта перевищила 30.
 
== Будова ракети ==
'''Перший ступінь''' загальною масою 51 т, і висотою 28  м, — ракета Тор із силовою установкою МВ-3 тягою 68 т.
 
'''Другий ступінь''', Дельта ({{lang-en|Delta}}), практично не відрізнявся від блока Ейбл (діаметр 0,84  м, довжина 4,8 м). Модифікований ступінь масою 1,8 т був оснащений двигуном фірми ''Aerojet'' AJ10-142 тягою 3,4 т на [[Азотна кислота|азотній кислоті]] та [[Несиметричний диметилгідразин|несиметричному диметилгідразині]].
 
'''Третій ступінь''' масою 226  кг виготовлений фірмою ''Hercules'' в лабораторії ABL. Система керування включала автопілот, установлений на ступені Тор, та радіокомандну систему наведення фірми [[Bell Labs|Bell Telephone Laboratories]]. Активна ділянка першого ступеня ракети тривала 160 с, після чого здійснювався пуск другого ступеня. Скидання [[Головний обтічникаобтічник|головного обтічника]] здійснювалося на 180-й секунді польоту.
 
== Модифікації ==
Рядок 21 ⟶ 29:
=== '''Delta-A''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1962.
* Кількість пусків  — 2.
* Маса корисного вантажу на орбіту 360 км  — 317  кг.
* 1-й ступінь  — Тор DM-1 висотою 18,2  м із силовою установкою МВ-3-2, нове гасове пальне RJ-1, вкорочений на 1,67  м верхній перехідник з меншою на 180 кг масою конструкції.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118 тягою 3,4 т та тривалістю роботи 120 с.
* 3-й ступінь  — твердопаливний двигун Х-248-А5D тягою 1,24 т та тривалістю роботи 38 с.
* Система наведення  — радіоінерційна, серії BTL-300.
 
=== '''Delta-B''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1962—1964.
* Кількість пусків  — 9.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 376  кг.
* 1-й ступінь  — Тор DM-21.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118D тягою 3,43 т (змінено габарити ступеня, тривалість роботи зросла до 170 с).
* 3-й ступінь  — двигун Х-248-А5DM довжиною 1,5  м, діаметром 0,45  м, масою 240  кг з тягою 1,25 т та тривалістю роботи 42 с.
* Система наведення  — радіоінерційна серії BTL-600.
 
У 1963 ракета Delta-B вивела на стаціонарну орбіту перший космічний апарат. яким став супутник зв'язку Сінком-1.
Рядок 43 ⟶ 51:
=== '''Delta-C і Delta-C1''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1963—1969.
* Кількість пусків  — 13.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 407  кг.
* 1-й ступінь  — Тор DM-21.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118D.
* 3-й ступінь  — двигун Х-248.
* Система наведення  — радіоінерційна серії BTL-600.
 
У 1965  р. ракета Delta-C доставила на полярну орбіту [[метеорологічний супутник]] [[Тайрос-9]] з мису Канаверал.
 
=== '''Delta-D''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1964—1965.
* Кількість пусків  — 2.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 575  кг.
* 1-й ступінь  — силова установка МВ-3-3 тягою 77 т.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118D.
* 3-й ступінь  — двигун Х-258.
* Система наведення  — радіоінерційна серії BTL-600.
 
Модель D стала проміжним етапом для подальшої модернізації ракет-носіїв Delta.
Рядок 67 ⟶ 75:
=== '''Delta-E та Delta-E1''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1965—1971.
* Кількість пусків  — 23.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 734  кг.
* 1-й ступінь  — силова установка МВ-3-3 тягою 77 т.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118Е (збільшена потужність до 3,53 т та тривалість роботи до 400 с).
* 3-й ступінь  — двигун Х-258.
* Стартові прискорювачі  — три «Кастор» (або «Кастор-2» тягою 25 т).
* Система наведення  — радіоінерційна серії BTL-600.
 
При реалізації проекту Delta-E вдалося вдвічі зменшити затрати на експлуатацію ракети-носія.
Рядок 80 ⟶ 88:
=== '''Delta-G''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1966—1967.
* Кількість пусків  — 2.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 592  кг.
 
Двоступеневий варіант моделі Delta-E.
Рядок 88 ⟶ 96:
=== '''Delta-J''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1968.
* Кількість пусків  — 1.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 818  кг.
 
Варіант моделі Delta-E з трьома ступенями.
Рядок 96 ⟶ 104:
=== '''Delta-N''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1968—1972.
* Кількість пусків  — 6.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 700  кг.
* 1-й ступінь  — силова установка LTT.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118Е.
* 3-й ступінь  — не використовувався.
* Стартові прискорювачі  — три «Кастор-2» тягою 25 т.
* Система наведення  — радіоінерційна серії BTL-600.
 
=== '''Delta-M''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1968—1970.
* Кількість пусків  — 11.
* 1-й ступінь  — силова установка LTT.
* 2-й ступінь  — двигун AJ10-118Е.
* 3-й ступінь  — двигун ТЕ-364-3.
 
=== '''Delta-L''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1969—1972.
* Кількість пусків  — 3.
 
=== '''Delta-N6''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1970—1971.
* Кількість пусків  — 3.
 
=== '''Delta-M6''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1971.
* Кількість пусків  — 1.
 
=== '''Delta серії 100''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1972—1973.
* Кількість пусків  — 5.
 
Починаючи з 1972 ракети отримують цифрову нумерацію. Перша цифра означала кількість стартових прискорювачів, друга  — маршовий двигун другого ступеня, третя  — тип третього ступеня.
 
=== '''Delta серії 1000''' ===
 
* Роки експлуатації  — 1972—1973.
* Кількість пусків  — 5.
* Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км  — 1,83 т.
 
'''[[Delta-2]]'''