Ленін Володимир Ілліч: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Перенесено зі статті Українське питання і російська громадськість |
|||
Рядок 173:
Керівництво [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Радянської Росії]] на чолі з В. Леніним особливо непокоїла діяльність провідника українського визвольного руху [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]], змушеного від 1920 року перебувати на еміграції. За свідченням [[Султан-Галієв Мірсаїд Хайдаргалійович|Султан-Галієва]], 1922 року на засіданні [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК РКП(б)]] В. Ленін, зокрема, сказав: {{початок цитати}}Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише один лідер — Петлюра, програма якого небезпечна для нас. І до того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Тому Петлюру необхідно вбити. Доручаю Сталінові як представникові партії, а Дзержинському й Триліссеру по лінії ЧК виконати це завдання<ref>Сергійчук Володимир. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА. Видання третє, доповнене.— К.: ПП Сергійчук M. І., 2011.— С. 4.</ref>.{{кінець цитати}}
=== Погляди Леніна на великоросійський імперіалізм-колоніалізм щодо України
Ленін 1914 року обґрунтовував в економічних термінах логіку відокремлення України від Росії, а також те, що Росії слід мати власну національну державу без жодних підданих неросіян.<ref name="velychko_1">[[Степан Величенко]]. ''[http://web.archive.org/web/20181222173035/http://shron1.chtyvo.org.ua/Velychenko_Stepan/Pytannia_rosiiskoho_kolonializmu_v_ukrainskii_dumtsi.pdf Питання російського колоніалізму в українській думці. Політична залежність, ідентичність та економічний розвиток]'' // Володимир Кравченко. Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. Випуск 13-14. Історична пам’ять і тоталітаризм: досвід Центрально-Східної Європи. Харків: ТОВ «НТМТ», 2009. 428 стор.: <small>(Переклад з англійської Марини Домановської та Володимира Склокіна)</small></ref> Того року у промові<ref>Невідомо, чи існує ориґінал тексту промови. Повний текст стенограми французькою мовою з посиланням на німецькі та українські мовні варіанти, де йдеться лише про жахливу російську експлуатацію: Serbyn R. Lenine et la question Ukrainienneen 1914: Le discourse ‘separatiste’ de Zurich // Pluriel. 1981. № 25. pp. 81-85. {{ref-fr}}</ref><ref>Кравчук П. Під проводом благородних ідей. Торонто, 1969. С. 28-29.</ref> він зазначав, що Росія «висмоктує все» з недорозвиненої України, а натомість нічого не дає у відповідь — твердження, яке можна тлумачити як визнання економічного [[колоніалізм]]у. Проте ця промова ніколи пізніше в СРСР ані цитувалася, ані друкувалася.<ref name="velychko_1"/>
У 1916 році Ленін у своїй праці «Імперіалізм як найвища стадія капіталізму» згадував Україну як колонію в праці «Імперіалізм як найвища стадія капіталізму»; Ленін пізніше також стверджував, що у цій праці він мав на увазі не лише іноземні імперії, але й Російську імперію.<ref name="velychko_1"/>
В журналі Комінтерну наприкінці 1919 року Ленін писав ще й досі існує відчутний великоросійскьий [[імперіалізм]] по відношенню до укрїанців; зокрема Ленін зауважив: "Деякі товариші на останніх нарадах в українському питанні обвинувачували [його - Леніна] в надмірному "вип'ячуванння національного питання в Україні". Дані про вибори до Установчих Зборів показуюь, що ще в листопаді 1917 року на Україні дістали бульшість українські есери і соціял-демократи (3.4 мільйона голосів + 0.19 = 3.59 млн проти 1.9 млн за російських есерів при загальному числі голосів по всій Україні 7.9 млн). [...] При такому становищі іґнорувати національне питання на Україні значить робити глибоку і небезпечну помилку. [...] І як інтернаціоналісти, ми мусимо передусім особливо енергійно боротися проти залишків (інколи несвідомих) весикоросійського імперіялізму і шовінізму у "російських" комуністів."<ref>{{УМЕ9|частина=Обережність|сторінки=1159}}</ref>
| |||