Наталка Полтавка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lanamy (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 159.224.167.232 (обговорення) до зробленого Yukh68 Мітка: Відкіт |
|||
Рядок 34:
== Персонажі ==
[[Файл:Sadovska-Barilotti Maria (Natalka Poltavka).jpg|thumb|150px|[[Садовська-Барілотті Марія Карпівна|М. К. Садовська-Барілотті]] у ролі Наталки Полтавки]]
* Наталка
* Петро
* Возний (Тетерваковський)
* Виборний (Макогоненко)
* Микола
* Горпина Терпилиха
== Сюжет ==
[[Файл:1951-09-01 Natalka Poltavka 2.jpg|міні|Постановка 1951 року в Сіднеї. Артисти Ілько Мартинюк, Марія Дубровська, Степан Хвиля, Т. Робітницький, Ярослав Масляк, Марія Мартинюк]]
Батьки Наталки взяли до себе в приймаки (всиновили) Петра. Наталка з Петром закохалися і батько вигнав Петра з дому. Петро змушений був іти в наймити. Батько Наталки помирає і бідна вдова Терпилиха продає маєток, забирає доньку й купує невеличку хатину в селі. Приходить час, коли Возний Тетерваковський сватається до Наталки. Вона цього не бажає, оскільки закохана в Петра. Мати разом із сільським Виборним Макогоненком умовляють Наталку, щоб та прийняла пропозицію Тетерваковського, бо тоді родина переживала скрутні часи. Коли старости завітали до Наталки, вона зі сльозами на очах пов'язала їм рушники. У той час Петро, вже вільний, опинився в цьому селі. Він випадково знайомиться з Миколою (той був сиротою та родичем Терпилів). Микола розповідає все Петрові. Тож коли Возний і Виборний виходять із хатини (вже перев'язані рушниками) Микола повідомляє Наталці про те, що повернувся її коханий. Біля хатини Возний зустрічається з Петром, з хатини вибігає Наталка, говорить, що кохає Петра. Тетерваковський, вражений тим, що Петро дуже кохає Наталку, і заради неї готовий на все, прощає і благословляє їх.
Рядок 39 ⟶ 47:
== Музичне оформлення ==
Над музичним оформленням п'єси працювали [[Адам Барцицький]], [[Єдлічка Алоїз Венцеславович|Алоїз Єдлічка]], Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші. [[Наталка Полтавка (опера)|Однойменна опера]] [[Микола Лисенко|Миколи Лисенка]], написана за
== [[Файл:75 років. Фільм-опера «Наталка Полтавка».jpg|міні|Зчіпка українських поштових марок "75 років. Фільм-опера «Наталка Полтавка» (2011)]]
П'єса І. Котляревського привертала увагу читачів та глядачів красою зображених народних характерів, пісенністю їхньої мови. Шляхом індивідуалізації мови драматургові вдалося чітко окреслити психологічні типи персонажів. Так, мова Возного й Виборного викликає посмішку своєю перекрученістю, напускною вченістю.
П'єсі притаманні елементи сентименталізму, що розвивався на той час у літературі, — звернення до людських почуттів, змалювання їхньої сили й глибини. У дусі сентименталізму написано й кінцівку: Возний відмовляється від Наталки.
Через певний час після написання п'єси з'явилися її переробки. Так, [[Озаркевич Іван Григорович|Іван Озаркевич]] 1848 року опублікував у Чернівцях п'єсу «Дівка на виданню, або На милування нема силування», сюжет якої достеменно повторює «Наталку Полтавку», однак дію перенесено до [[Коломия|Коломиї]], а головну героїню перейменовано на Анничку. Того ж року п'єсу було поставлено у Львові та Коломиї.
== Видання ==
Вперше п'єса під назвою «Наталка Полтавка. Малороссийская опера И. П. Котляревского» з присвятою «Любителям славянщины» надрукована [[Срезневський Ізмаїл Іванович|І. І. Срезневським]] в «Украинском сборнике» (кн. І, Харків, 1838)<ref>''Котляревський І. П.'' [https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KotljarevskyI/NatalkaPoltavka.html Повне зібрання творів. — К.: Наукова думка, 1969., — С. 245—285.]</ref><ref>[https://archive.org/stream/inpdf/inpdf#page/n20/mode/1up Наталка Полтавка / И. И. Срезневский. Украинский сборник И. И. Срезневского. Кн. 1. 1838. — С. 9 — 71.]</ref>.
| |||