Житецький Павло Гнатович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Запит на ВП:ЗДР (Шаблон:Колір) |
Lanamy (обговорення | внесок) доповнення, джерело, зовнішнє посилання Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 37:
Упродовж 1864—[[1868]] років працював учителем [[російська мова|російської мови]] у [[Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія|Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії]] (серед учнів — майбутній письменник [[Мачтет Григорій Олександрович|Григорій Мачтет]]), з 1868 — в кількох гімназіях Києва; в [[1874]]-[[1893|93]] — у [[Колегія Павла Ґалаґана|Колегії Павла Ґалаґана]].
Павло Житецький — один із основоположників українського [[мовознавство|мовознавства]]; йому належать глибокі дослідження з [[історія української мови|історії української мови]], літератури і [[фольклор]]у (писав українською мовою). Це, передусім, перша в українському мовознавстві велика праця з історії [[фонетика|фонетики]] української мови «Нарис звукової історії малоруського наріччя» ([[1876]]), у якій поставлено і частково розв'язано ряд питань, зокрема про занепад редукованих «ъ» та «ь», про звукову природу «ѣ» та перехід його в «і» тощо. У розвідці «Опис Пересопницького рукопису XVI ст.» (1876) Житецький розкрив мовні та [[палеографія|палеографічні]] особливості пам'ятки і виявив у її тексті багато рис живого народного мовлення, показавши велике значення її для вивчення історії української літературної мови.<br>
Досліджуючи граматичні форми в [[Ізборники#Ізборник_1073_року|Ізборнику Святослава 1073 p.]], відкрив явища, характерні для [[Сучасна українська мова|сучасної української мови]] (наприклад, у 3-й особі однини теперішнього часу ''є'' замість ''єсть, буде'' замість ''будешь''; евфонічні чергування ''у — в'')<ref>''[[Крижанівська Ольга Іванівна|Крижанівська О. І.]]'' [https://archive.org/stream/kryzhanivska2010#page/n9/mode/2up Походження української мови та основні етапи її становлення] // Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2010. — С. 11. (Серія «Альма-матер»).</ref>.
Особливо цінними є праці з історії української літературної мови, що актуальні й у наш час: «Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889) та «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїда]]» [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] і найдавніший список її у зв'язку з оглядом малоруської літератури XVIII ст." ([[1900]]). У них вчений дослідив функціонування у писемності 17-18 ст. двох типів старої літературної мови — слов'яно-української, що продовжувала церковнослов'янську традицію, і книжної української мови, яка поєднувала стару писемну традицію з елементами живого народного мовлення; розглянув процеси еволюції обох типів літературної мови на ґрунті їх взаємодії з народнорозмовною мовою і занепад їх під впливом [[русифікація|русифікації]] у 18 ст. Павло Житецький першим показав значення «Енеїди» І. Котляревського для формування нової [[українська літературна мова|української літературної мови]]. Становлення нової літературної мови він розглядав у її зв'язках із старою книжною і вбачав у мовно-літературній діяльності І. Котляревського розвиток традиції вживання живого народного мовлення у низьких [[жанр]]ах староукраїнської писемності. Досліджував також шляхи розвитку російської літературної мови, її взаємозв'язки з українською («До історії літературної російської мови в XVIII ст.», [[1903]]). Житецький виявляв інтерес до історії мовознавства (статті «Діалог Платона „Кратіл“», [[1890]]; «Гумбольдт в історії філософського мовознавства», 1900, та ін.). У кількох літературознавчих статтях і рецензіях порушував проблеми взаємозв'язків літературно-книжної та уснонародної традицій у старій українській писемності.
| |||