Кукаркін Борис Васильович: відмінності між версіями

Народився в [[Нижній Новгород|Нижньому Новгороді]]. Знання здобув самоосвітою. У 1928-1931 завідував обсерваторією Нижноновгородського гуртка аматорів фізики та астрономії, в 1931-1932 — астроном Ташкентської обсерваторії. З 1932 працював у [[Московський університет|Московському університеті]], з 1951 — [[професор]], в 1952-1956 — директор [[Державний Астрономічний Інститут імені Павла Штернберга МДУ|Державного астрономічного інституту ім. П.К.Штернберга]], в 1956-1960 — завідувач відділом змінних зір цього інституту, з 1960 - завідувач кафедрою зоряної астрономії (з 1965 — кафедра зоряної астрономії і астрометрії) університету та завідуючий відділом вивчення Галактики Державного астрономічного інституту ім. П.К.Штернберга. У 1941-1944 був у лавах [[Радянська Армія|Радянської Армії]]. У 1949-1961 — завідувач Редакцією астрономії [[Велика Радянська Енциклопедія|Великої Радянської Енциклопедії]]. ▼

Основні наукові роботи присвячено вивченню [[змінна зоря|змінних зір]] і будови зоряних систем. 1928 року виявив залежність між періодом і [[спектральний класом|спектральним класом]] затемнюваних змінних зірок. 1934 року спільно з [[Паренаго Павло Петрович|Павлом Петровичем Паренаго]] встановив статистичну залежність між амплітудою спалахів та тривалістю пауз між спалахами у змінних типу U Близнюків, що дозволило їм передбачити спалах [[новоподібні зорі|новоподібної зірки]] T [[Північна Корона (сузір'я)|Північної Корони]]. Здійснив дослідження кривих блиску, періодів і світностей [[цефеїда|цефеїд]]. Разом з Паренаго склав каталог-картотеку різних характеристик змінних зірок, який покладено в основу «[[Загальний каталог змінних зір|Загального каталогу змінних зір]]» (ЗКЗЗ), створеного за дорученням [[Міжнародного астрономічного союзу]] московськими дослідниками змінних зір під керівництвом Кукаркіна. Перше видання ЗКЗЗ, видане 1948 року, містило відомості про 10 912 зірок. Третє видання ЗКЗЗ і доповнення до нього (1969-1976) містять відомості про 26 000 змінних зір та інших нестаціонарних об'єктів. Ретельно вивчивши просторовий розподіл змінних зір різних типів у зіставленні з їх кінематичними і фізичними характеристиками, Кукаркін розвинув концепцію існування різних видів зоряного населення в [[Чумацький шлях|Галактиці]] і довів неодночасність виникнення різних галактичних об'єктів. Разом з роботами [[Вальтер Бааде|В.Г.В.Бааде]], дослідження Кукаркіна сприяли остаточному усталенню уявлень про Галактику як зоряну систему, що складається з взаємопроникних підсистем. За результатами всебічногого вивчення Кукаркіним [[кульове скупчення|кулястих скупчень]] 1974 року було видано його монографію «Кулясті зоряні скупчення», в якій наведено уточнені ним дані про відстані, світності, хімічний склад та інші характеристики скупчень. Низку робіт присвячено дослідженню міжзоряного поглинання світла за колірними еквівалентами понад 7000 зір. В них уточнено величину міжзоряного поглинання і характер його залежності від довжини хвилі. Спільно з Паренаго написав книгу «Змінні зорі та способи їх спостереження» (1-е вид. 1938, 2-е вид. 1947), що справила значний вплив на популяризацію вивчення змінних зір у СРСР. Один з авторів монографії «Змінні зорі» (т. 1-3, 1937-1947), відповідальний редактор колективної монографії «Нестаціонарні зорі та методи їх дослідження" (т. 1-5, 1970-1974). Був ініціатором створення 1928 року бюлетеня «Змінні зорі» і його відповідальним редактором протягом 49 років. ▼