Відмінності між версіями «Філадельфія (Декаполіс)»

нема опису редагування
м (виправлення “приймати участь - брати участь”)
 
Можливо відзначити, що елліністичні правителі широко використовували практику перезаснування східних міст під новими назвами. Багато з них дійсно перетворились на грецькі осередки, проте інші могли залишатись осадженими переважно негрецьким населенням. Саме таке припускають по відношенню до Філадельфії, котра продовжувала бути семітським поселенням, хоч і підпалим під вплив еллінської культури. Греко-римський географ [[Страбон]], який писав свою книгу на рубежі нової ери, характеризував філадельфійців як суміш єгипетських, арабських та фінікійських племен.
[[Файл:Amman Castle North-western wall.jpg|thumb|left|400px|Північно-західне завершення фортечних стін]]
 
За кілька десятиліть після (пере)заснування із Філадельфією виявився пов'язаним епізод конфлікту [[Держава Селевкідів|Селевкідів]] (столиці останніх розташовувались в сусідній із Зайорданням Сирії) та Птолемеїв, відомого як [[Сирійські війни|4-та Сирійська війна]]. У 218 році до н. е. сюди зібралось чимало єгипетських загонів, котрі рятувались від селевкідської армії [[Антіох III Великий|Антіоха ІІІ]], яка вторглась до Палестини. Єгиптяни здійснювали напади на землі союзних Антіоху арабів, про що й доповіли сирійському царю. Останній виступив на Філадельфію та обложив її. Визначивши два місця, звідки було найзручніше штурмувати цитадель, Антіох доручив своїм помічникам ведення робіт на цих напрямках. Обидва командири так бажали першими увірватись до обложеної фортеці, що між ними почалось щось на кшталт змагання і в обох місцях мури рухнули значно швидше, аніж очікувалось. Втім, наступні безперервні приступи, котрі велись вдень і вночі, не принесли успіху, оскільки Філадельфія мала численних оборонців. Нарешті один із полонених вказав на підземний хід, яким обложені спускались за водою (пагорб, де розташовувалась цитадель, не мав власного джерела, та залежав від збору дощової води та доступу до зовнішніх джерел). Хід забили деревиною та камінням, після чого нестача води примусила обложених капітулювати. Оповідь про цю облогу дійшла до нас завдяки давньогрецькому історику [[Полібій|Полібію]], який жив у середині наступного, 2-го століття до н. е. та все ще за звичкою використовував назву Раббат-Амман, що додатково свідчить про відсутність у місті значної грецької колонізації.
{{main|Облога Філадельфії}}
 
За кілька десятиліть після (пере)заснування із Філадельфією виявився пов'язаним епізод конфлікту [[Держава Селевкідів|Селевкідів]] (столиці останніх розташовувались в сусідній із Зайорданням Сирії) та Птолемеїв, відомого як [[Сирійські війни|4-та Сирійська війна]]. У 218 році до н. е. сюди зібралось чимало єгипетських загонів, котрі рятувались від селевкідської армії [[Антіох III Великий|Антіоха ІІІ]], яка вторглась до Палестини. Єгиптяни здійснювали напади на землі союзних Антіоху арабів, про що й доповіли сирійському царю. Останній виступив на Філадельфію та обложив її. Визначивши два місця, звідки було найзручніше штурмувати цитадель, Антіох доручив своїм помічникам ведення робіт на цих напрямках. Обидва командири так бажали першими увірватись до обложеної фортеці, що між ними почалось щось на кшталт змагання і в обох місцях мури рухнули значно швидше, аніж очікувалось. Втім, наступні безперервні приступи, котрі велись вдень і вночі, не принесли успіху, оскільки Філадельфія мала численних оборонців. Нарешті один із полонених вказав на підземний хід, яким обложені спускались за водою (пагорб, де розташовувалась цитадель, не мав власного джерела, та залежав від збору дощової води та доступу до зовнішніх джерел). Хід забили деревиною та камінням, після чогонепростої нестачаоблоги водизмусив примусила обложенихїї капітулювати. Оповідь про цю облогу дійшла до нас завдяки давньогрецькому історику [[Полібій|Полібію]], який жив у середині наступного, 2-го століття до н. е. та все ще за звичкою використовував назву Раббат-Амман, що додатково свідчить про відсутність у місті значної грецької колонізації.
 
Втім, вже наступного року після поразки у [[Битва при Рафії|битві при Рафії]] Антіох ІІІ втратив свої завоювання у Палестині. Йому довелось чекати ще два десятиліття, допоки у 200 році до н. е. перемога в [[Битва при Паніоні|битві при Паніоні]] (5-та Сирійська війна) нарешті віддала у руки Селевкідів так довго бажані ними території (і Філадельфію в тому числі).