Арамеї: відмінності між версіями

'''Араме́ї''', '''араме́йці''' — кочові [[Семіти|семітські]] [[кочові племена]], батьківщиноючиєю якихбатьківщиною був [[Аравійський півострів]].

== Арамеї в Біблії ==

Також згідно з БібліїБіблією, [[Арам (син Сима)|Арам]] був одним із синів [[Сим|Сима]]а. (Буття. 10.22.)

Також відомо, що місто [[Харан]], звідки вирушив [[Авраам]] в обіцяну Богом землю, знаходилось в країні Арам. (Книга Буття. Глави 12,24.) Також Авраам брав дружину для свого сина [[Ісаак (син Авраама)|Ісаака]] у своїх родичів з «Падану арамського». (Буття 25.20.). Так само [[Яків (син Ісаака)|Яків]] брав собі дружин звідти ж. (Буття. 28.6.).

«7. І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам. 8. І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Рішатаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Рішатаїмові вісім літ.» (Старий Заповіт. [[Книга Суддів]]. 3.7-8.)

== Історія арамеїв ==

Вперше згадуються в середині [[3 тисячоліття до н. е.|III-го тис. до н. е.]] Слово «Арам» як назва регіону або держави вперше з'явилась в 23 ст. до н. е. в клинописному написі аккадського царя [[Нарам-Суен|Нарам-Сіна]]. Судячи з контексту, цей Арам розташовувався у Верхній Месопотамії. Більш точні повідомлення відносяться до подій другої половини 2 тис. до н. е. В [[14 століття до н. е.|XIV ст. до н. е.]] арамеї пройшли в [[Сирійська пустеля|Сирійську пустелю]] і на середній [[Євфрат]], на рубежі [[11 століття до н. е.|XII]]-[[12 століття до н. е.|XI  ст. до н. е.]] заселили майже всю [[Передня Азія|Передню Азію]]. Нашестя арамеїв Всупроводжувалося масовим написахвинищуванням і ассирійськогооберненням у рабів місцевих жителів. У написах ассирійського царя [[Арік-ден-ілі]] сказано про перемоги над ордами ахламу, і ця назва знову з'являється за наступних царів до тих пір, поки [[Тіглатпаласар I]] не заявляє, що він вщент розбив ахламу-арамеїв, котрі прийшли з пустелі, щоб заполонити береги Євфрату.

Найбільш важливу роль арамеї стали відігравати грати у в політичному житті регіону в 11 і 10 ст. до н. е., коли [[Ассирія]] переживала занепад. Тоді арамейські племена вторглись у північну [[Месопотамія|Месопотамію]] і заснували там низку маленьких держав, головним з яких було [[Біт-Адіні]] зі столицею в [[Барсіб|Барсібі]] і і [[Біт-Бахіані]] зі столицею в [[Гузана|Гузані]] (Тель-Халаф). Південніше декілька груп проникли в центральний і південний Ірак. Тут арамейський узурпатор [[Адад-апла-іддін]] захопив у 11 ст. трон Вавілонії. У ряді місць (наприклад, на схід від річки [[Йордан (річка)|Йордан]]) арамеї перетворилися на осіле населення. На березі [[Перська затока|Перської затоки]] [[халдеї]], споріднені з арамеями, також заснували маленькі держави, головною з яких була [[Біт-Якін]].

На іншому фронті арамейської експансії, західному, в у [[Кілікія|Кілікії]], виросла держава [[Самал (держава)|Самаль]]. В У Сирії навколо [[Арпад (місто)|Арпада]] і [[Алеппо]] була створена держава під назвою [[Біт-Агуші]]. У західній Сирії утворилось царство [[Хамат]]. Південніше на кордоні [[Ізраїльське царство|єврейського царства]], було засновано ще кілька держав. Головні з них -  — Соба і [[Арам|Дамаск]], про які є деяка інформація із Старого Заповіту [[Біблія|Біблії]].

У 9 ст. до н. е. [[Ассирія]] знову набрала силу і почала завойовувати все нові й нові землі. У [[856 до н.е.|856  р. до н. е.]] цар [[Салманасар III]] захопив [[Біт-Адіні]]. [[740 до н.е.|740  р. до н. е.]] [[Тіглатпаласар III]] завоював [[Арпад (місто)|Арпад]]. [[738 до н.е.]] [[Самал (держава)|Самаль]] визнав себе васалом Ассирії, а [[732 до н.е.]] [[Арам|Дамаск]] був перетворений у провінцію Ассирії. Політичне життя арамеїв тривало ще деякий час у Вавилонії, де халдейські племена періодично виступали проти Ассирії і навіть зуміли прийти до влади при [[Нововавилонське царство|нововавілонській династії]]. Після цього їх їхня незалежна історія закінчилась. Тим не менше арамеї як народ існували і далі, їх мова збереглася.

[[FileФайл:Estats neohitites i arameus a Síria al segle VIII aC.png|thumb|right|300px| Стародавня Сирія у 8 ст. до н. е.]]

[[Арамейське письмо]], створене на основі фінікійського алфавіту завдяки своїй простоті в написанні почало широко поширюватись вже у 8-7 ст. до н. е. як писемність для міжнародного спілкування. Зокрема на його основі створили свою писемність [[перси]] та [[індуси]]. Великому поширенню арамейської писемності та мови сприяла [[імперія Ахеменідів]], в якій вони стали фактично офіційними для різних народів, що в неї входили.

[[Арамейська мова]] до початку [[наша ера|нашої ери]] стала основною розмовною мовою [[Передня Азія|Передньої Азії]]. Навіть велика кількість [[євреї|євреїв]] в перейшло з рідної на арамейську. Відомо, що арамейською розмовляв [[Ісус Христос]]. У перші віки [[християнство|християнства]] арамейська стала офіційною мовою сирійської церкви. На ній було написано багато книг. Нащадками арамеїв є сучасні [[ассирійці]]. До нашого часу в [[Сирія|Сирії]] існують невеликі громади, що розмовляють арамейською.

До виникнення християнства арамеї, як і більшість народів світу були прихильниками [[язичництво|поганства]]. Головним з богів арамеїв був [[Адад|Гадад]] (Хадад), який вважався царем бурі та уособлював [[блискавка|блискавки]], [[вітер]] і благотворний [[дощ]]. Тому арамейські царі брали собі ім'я Бен-Гадад (Син Гадада). Арамеї поклонялись також ханаанським богам, таким як [[Ель (бог)|Ель]], [[Ваал]], богині Атаргата. Від стародавньої літератури арамеїв зберігся папірус 5 ст. до н. е., де розповідається про мудру людину на ім'я Ахікар.

Від матеріальної культури арамеїв до нашого часу дійшли залишки палаців, рельєфів та скульптур в містах Гузана (Тель-Халаф), [[Самал (держава)|Самаль]] та Барсіп (Тель-Барсіп).

* Москати Сабатино. Древние семитские цивилизации. Москва. Центрполиграф. 2012. 255с. с.177-192. (Глава 7. Арамеи.)