Відмінності між версіями «.44-40 Winchester»

23 байти додано ,  1 місяць тому
нема опису редагування
 
|тип= [[Револьвер]]/[[гвинтівка]]
<!-- Історія служби -->
|служба=
|оператори=
|війни=
<!-- Історія виробництва -->
|розробник= Winchester Repeating Arms Company
|виробник=
|дата_виробництва=
|кількість=
|варіанти=
<!-- Характеристики -->
|is_SI_specs=
|схожі=
|тип_гільзи=
|вага=
|куля=.427
|bullet_ref=
|balsrc=Reloadersnest.com
}}
Набій &nbsp;'''.44-40 Winchester''', також відомий як '''.44 Winchester''', '''.44 WCF''' (Winchester Center Fire -&nbsp;— Вінчестер центрального запалення) та '''.44 Largo''' (в іспаномовних країнах) представлений в 1873 компанією [[Winchester Repeating Arms Company]]. Це був перший металевий [[набій]] [[Набій центрального запалення|центрального запалення]] розроблений Вінчестером і став стандартним унітарним набоєм нової гвинтівки [[Вінчестер (гвинтівка)|Winchester Model 1873]].<ref name="leverguns">"«[http://www.leverguns.com/articles/4440.htm The 44-40 (44WCF) for beginners (like me)]"» Leverguns Web site.</ref><ref name="gunsammo">"«[http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804 The .44-40 Winchester] {{Webarchiv|url=https://web.archive.org/web/20080629234824/http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804/ |date=2008-06-29}}"» Guns and Ammo Magazine Web site.</ref> Незабаром новий набій став популярним як для гвинтівок, так і для ручної зброї, настільки, що гвинтівка Winchester Model 1873 стала відома як "«The gun that won the West."» (Гвинтівка яка підкорила Захід)<ref name=MadisTWB>{{cite book|last=Madis|first=George|title=The Winchester book.|year=1971|publisher=Art and Reference House|location=Lancaster, Tex.|isbn=978-0910156035|url=https://books.google.com/books?id=m2YUSQAACAAJ&dq=editions:fRJ70013b3QC&hl=en&sa=X&ei=cPd2UrmmKcG9jALbr4DIBA&ved=0CC0Q6AEwAA|edition=[1st ed.]}}</ref>
 
== Історія ==
Після випуску нового набою Вінчестера, багато збройних компаній переробили свою зброю під новий набій. Ремінгтон та Марлін випустили власні гвинтівки та пістолети під цей набій, Кольт представив альтернативний варіант власного [[револьвер]]а [[Colt Single Action Army|Single Action Army]] під назвою Colt Frontier Six-Shooter, а [[Smith & Wesson]] почали випускати свій Smith & Wesson New Model 3 під набій .44-40. Переселенці,  правоохоронці та ковбої високо оцінили зручності набоїв одного калібру для гвинтівок та револьверів. Серед правоохоронців та мисливців набої калібру .44-40 стали популярним в США і до тепер з його допомогою вбито найбільшу кількість оленей, окрім .30-30 Winchester.<ref>Hawks, C. "«[http://www.chuckhawks.com/early_metallic_cartridges.htm Early Metallic Cartridges]"» Chuck Hawks Web site.</ref><ref>"«[http://www.reloadbench.com/cartridges/4440w.html .44-40 Winchester]"» Reloading Bench Web site.</ref>
 
Спочатку набій продавали як .44 Winchester. Коли [[Union Metallic Cartridge Company|Union Metallic Cartridge Co. (U.M.C.)]] почали продавати власну версію набою, він отримав назву .44-40 (де перша цифра це калібр .44, а  друга -&nbsp;— це вага заряду [[Димний порох|чорного пороху]] в {{Convert|40|gr|adj=off}}), оскільки вони не бажали робити безкоштовну рекламу для своїх конкурентів. З часом назва приклеїлася, а після Другої світової Вінчестер почав використовувати позначення .44-40.<ref>[http://www.leverguns.com/articles/44wcf.htm Two peas in a pod: Winchester’sWinchester's .44 W.C.F. & Marlin / U.M.C.‘s .44- 40]</ref> На пакуванні Вінчестер наносив позначення ''44-40 Winchester''.
 
== Технічні характеристики ==
Стандартна вага заряду чорного пороху становила 40 гранів (2,6 г), який викидав круглу кулю з пласким носом вагою 200-гранів (13 г) з приблизною швидкістю 1 245 ft/s (379 м/с). В 1875 році каталозі Вінчестера зазначено швидкість 1 300 ft/s (400 м/с). В 1886 U.M.C. також почала пропонувати набій з важчою кулею, 217-гран (14,1 г), зі швидкістю 1 190 ft/s (360 м/с), з зарядом чорного пороху в 40 гранів (2,6 г). Незабаром Вінчестер почав використовувати кулю вагою 217-гранів (14,1 г), але в 1905 U.M.C. перестала випускати важкі набої.
В 1895 Вінчестер представив набій {{Convert|200|gr|g|adj=on}} з зарядом {{Convert|17|gr|g|adj=on}} [[Бездимний порох|бездимного пороху]] [[DuPont]] No. 2, а швидкість кулі стала {{Convert|1300|ft/s|m/s|abbr=on}}, а в 1896 U.M.C. випустила кулю {{Convert|217|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1235|ft/s|m/s|abbr=on}}. Незабаром обидві компанії випустили свинцеві кулі "«вкриті"» (тобто свинцевий сердечник частково вкритий міддю) та з [[Куля з суцільнометалевою оболонкою|суцільною металевою оболонкою]]. Виходячи з досвіду використання важільних гвинтівок Winchester model 1892 та Marlin 1894, в 1903 Вінчестер почав випуск високопродуктивних набоїв під назвою W.H.V. (Winchester High Velocity), зі швидкістю оболонкової кулі {{Convert|1540|ft/s|m/s|abbr=on}}, яка важила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} при стрільбі зі ствола довжиною {{Convert|24|in|mm|adj=on}}, U.M.C. та Peters Cartridge Company незабаром представили свої еквіваленти. В наступні роки було представлено кулі різної ваги та форм, в тому числі 122, 140, 160, 165, 166, 180 та {{Convert|217|gr|g|adj=on}} свинцеві, напів-оболонкові та[[Експансивна куля| експансивні]], в металевих гільзах, [[Холостий набій|холості]] та [[Рушничний набій|рушничні]]. Загалом вага кулі становила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1190|ft/s|m/s|abbr=on}}<ref name="leverguns"/>.
 
До 1942 найбільш сучасні набої перевершили набої .44-40, але вони почали отримувати популярність в 1950-ті та 1960-ті, коли Кольт почав виробництво револьверів Single Action Army та Frontier.<ref>Taffin J. "«[http://www.sixguns.com/tests/tt4440.htm Taffin Tests The .44-40 Winchester]"» Sixguns Web site</ref> Останнім часом популярність набою .44-40 зросла через популярність стрільби по [[Силуетна стрільба|металевим силуетам]] та ковбойської стрільби, що надихнуло на появу низькошвидкісних набоїв з кулею вагою {{Convert|225|gr|g|adj=on}}, найважчою серед заводських куль<ref name="leverguns"/>.
 
== Див. також ==