Відмінності між версіями «Арабський кінь»

м (вікіфікація)
[[Файл:Native Arabian Costume Horse (2669568566).jpg|альт=Національний арабський костюм, збруя|міні|''<small>Національна арабська збруя на арабському коні</small>'']]
'''Ара́бський кінь''' — стародавня порода [[верхові коні|верхових коней]]; виведена в центральних районах [[Аравійський півострів|Аравійського півострова]].
 
Арабський кінь є одним з найбільш упізнаваних порід у світі, завдяки характерній формі голови та поставі хвоста. В [[Європа|Європі]] широко відомий з [[11 століття|11]]—12 ст., хоча перші згадки про арабського коня датуються більш ніж 4,500 років тому. На початковому етапі формування арабської породи коні розвинулися в пустельному кліматі та високо цінувалися бедуїнами, які часто тримали їх в своїх наметах для захисту від негоди та крадіїв. Зараз коней арабської чистокровної породи можна віднайти в будь-якому куточку світу з цілою низкою можливостей для їх експлуатації, що вплинуло на наявність багатьох типів всередині породи та велике різноманіття генетично споріднених до арабських коней порід.
Арабський кінь є одним з найбільш упізнаваних порід у світі, завдяки характерній формі голови та висоті хвоста.
 
В [[Європа|Європі]] широко відомий з [[11 століття|11]]—12 ст.
 
Арабські коні розвинулися в пустельному кліматі та високо цінувалися бедуїнами, які часто тримали їх в своїх наметах для захисту від негоди та крадіїв.
 
== Характеристики породи ==
Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю та витривалістю. Мають правильну, щільну, суху форму; зокрема - красива, витончена, квадратна в лобі, зі злегка увігнутим переніссям голова, широкий лоб, великі очі, великі ніздрі, довга вигнута шия, округлений тулуб, довгий і прямий круп з високо поставленим хвостом. Коні невеликі, зріст у холці в середньому у жеребців 153,4 см, у кобил - 150,6 см. Обхват грудей у жеребців 178,9 см, у кобил - 172,9 см. Обхват п'ястка у жеребців 19,9 см, у кобил - 18,4 см.
 
[[Масть коня|Масті]] - в основному сіра, часто зустрічається [[Гніда масть|гніда]] і руда, рідше [[Ворона масть|ворона]]. Також зустрічаються нетипові, але описані відтінки перерахованих мастей (такі як каракова, руда з освітленим захисним волоссям, ігренева, бура, ворона в засмагу і т.п.), проте такі відтінки в реєстрі можуть бути вказані лише як особливі прикмети. Білі відмітини можуть бути присутні на голові, ногах та хвості, зрідка на животі. У випадку якщо відмітини переходять на тулуб та займають більшу площу за відмітини голови і ніг, тобто відповідають рябій або білій масті, то в обов'язковому порядку проводять експертний аналіз на відповідність білоплямистому типу депігментованих ділянок на тілі, адже інших типів відмітин в породі не може бути <ref>{{Cite web|url=https://www.arabianhorses.org/export/content.export/aha-docs/Genetics_Coat_Color_Patterns.pdf|title=Масті арабських коней|last=Wahler|first=Brenda|date=2011|website=www.arabianhorses.org|publisher=Arabian Horse Association|language=English|accessdate=10.01.2020}}</ref>.
[[Масть коня|Масті]] - в основному сіра всіх відтінків, часто зустрічається гніда і руда, рідше ворона. Більшість сірих арабських коней з віком стають «в гречку». Іноді зустрічається ряба масть типу сабіно, яку Всесвітня організація заводчиків арабських коней ({{lang-en|World Arabian Horse Organisation}}) традиційно реєструє як чалу. Дуже рідко зустрічається сріблясто-гніда масть, яку в минулому вважали ігреневою.
 
Інші масті - такі як солова, булана, ізабеллова, савраса, чала, чубара тощо в арабській породі не зустрічаються.
{| class="wikitable"
![[Файл:Arabian Celebration Stallion Showcase (8021596167).jpg|безрамки|210x210пкс]]
Арабський кінь вороної масті
|}
Арабський кінь є найбільшим довгожителем серед порід домашніх коней. Багато з представників цієї породи доживають до 30 років і старше. Кобили зберігають здатність до розмноження до глибокої старості і відрізняються високою плодовитістю.
 
Порода вважається універсальною, існує безліч напрямів роботи з арабським конем: пробіги, скачки, шоу, любительська верхова їзда, професійна верхова їзда, вестерн, стрибки, триборство, ліберті і багато інших.
== Арабський кінь в СРСР та Україні ==
 
Арабські коні використані при виведенні орловського рисака, чистокровних верхових коней, тракененського коня та інших. Арабських коней розводять в Терському кінному заводі (Росія). Середні проміри (в см) кобил Терського кінного заводу: висота в холці - 149,3, коса довжина тулуба - 150,2, обхват грудини - 174,8, обхват п'ястка - 18,4.
 
За зовнішнім виглядом і окремими особливостями будови тіла втрадиційно СРСР розрізнялирозрізняють 3 основні типи арабських коней:
 
За зовнішнім виглядом і окремими особливостями будови тіла в СРСР розрізняли 3 основні типи арабських коней:
* <tt>сиглаві</tt> — коні високої породності, середнього розміру, ніжної конституції, майже не використовуються в скачках, але відрізняються зовнішньою привабливістю;
* <tt>кохейлан</tt> — коні масивні, широкотілі, коротконогі, середнього розміру, мають міцну конституцію, розвинену мускулатуру, широкі груди, широкий і потужний кістяк, мають відмінну витривалість і чудово зарекомендували себе як скакуни;
* <tt>хадбан</tt> — великі коні яскраво вираженого швидкоалюрного типу, мають найменш виражені "східні" ознаки.
 
В Україні передовим господарством з розведення арабської породи коней був Ягольніцький кінний завод (село Нагорянка, Чортківський район, Тернопільська область). Зараз стан арабського конярства в Україні є не задовільний. Координує роботу з цією породою у світі WAHO [http://www.waho.org/]
== Арабський кінь в СРСР та Україні ==
Історично відомо, що арабські коні були використані задля формування орловської рисистої породи, чистокровних верхових коней, тракененського коня та багатьох інших порід, витончені риси котрих помітні і сьогодні, навіть у коней невідомого походження. Потрапити на територію України арабські коні могли як безпосередньо з Південного Сходу, звідки береться їх коріння, так і з сусідніх держав, де чистокровних скакунів і досі розводять у великих кількостях. Цікавим фактом є існування арабських коней українського розведення, що проживали та давали потомків не тільки на території України, інформацію про українське походження кличок таких коней можна віднайти завдяки збереженим родоводам і викарбуваними на них іменам, складеними з притаманних лише українській мові слів і словосполучень.
 
В Україні передовим господарством з розведення арабської породи коней тривалий час був Ягольніцький[[Ягільницький кінний завод|Ягільніцький кінний завод]] (село Нагорянка, Чортківський район, Тернопільська область). ЗаразЗ початком ХХІ ст. стан арабського конярства в Україні єпогіршився недо задовільнийнезадовільного. Координує роботу з цією породою у світі WAHO [http://www.waho.org/]
 
У березні 2019 року Міжнародна Організація Арабських Коней [http://www.waho.org/ WAHO] офіційно визнала Українську Племінну Книгу Арабських коней, координовану організацією «Українське об’єднання власників коней арабської породи» (УОВАК), яка є філією громадської спілки «Асоціація кіннозаводчиків України» (АКУ), членами якої є власники арабських коней та інші особи, які зацікавлені у розвитку конярства в Україні.
 
== Література ==
 
154

редагування