Сірожупанники: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Коректура
Рядок 62:
 
== Опис ==
Формуванням і вишколом сірожупанників, що відбувався з березня [[1918]] у м. [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], керувала австрійська військова місія на чолі з капітаном ген. штабу Кватерніком (його адьютант, сотник [[УСС]] Іван Коссак). Сформована [[дивізія]] дістала назву: ''Перша стрілецько-козацька дивізія''; вона складалася з 4 піших полків (разом у полку 13 сотень), 1 гарматного дивізіону, 1 кінної й 1 інженерної сотні та з допоміжних формацій. Бойовий стан на [[1 липня]] 1918 р. — 140 старшин і 6 0006000 козаків; командувач — підполковник [[Перлик Іван|І. Перлик]] (начальник штабу — сотник [[Пилипенко Микола Федорович|О. Пилипенко]]).
 
[[20 серпня]] (за іншими даними [[28 серпня]]) 1918 р. була передана австрійським Головним командуванням [[Українська Держава|Українській Державі]], маючи у своєму складі 230 старшин, 7 0507050 козаків, 48 австро-угорських старшин, 176 австро-угорських підстаршин та стрільців, 659 коней. Усього за дев'ять днів&nbsp;— до [[29 серпня]], чисельність дивізії скоротилася до 3 5003500 козаків. Решта була демобілізована з наказу гетьмана. Після параду у [[Київ|Києві]] [[1 вересня]] 1918 р. (перед гетьманом [[Скоропадський Павло Петрович|Павлом Скоропадським]]) дивізія була відправлена на північну Чернігівщину ув район [[Конотоп]]-[[Кролевець]]&nbsp;— для охорони східних кордонів від нападів більшовицьких загонів<ref>{{Cite web|url = |title = Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. Стор. 42.|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. У жовтні демобілізована до величини близько 1 2001200 осіб, у тому числі 250 старшин; [[17 листопада]] 1918 р. під час повстання проти гетьмана дивізія перейшла на бік [[Директорія УНР|Директорії]] і тимчасово збільшилася до 6 0006000 вояків (командир отаман [[Палій Михайло (підполковник)|Михайло Палій]], пізніше підполковник [[Абаза Володимир Миколайович|Володимир Абаза]]): [[26 листопада]] 1918 в Конотопі залізничники разом з охороною під керівництвом полковника Палія розпочали повстання, захопивши зі складу 5 тисяч гвинтівок і п'ять кулеметів, повстання перекинулося на місто, яке опинилося під владою сірожупанників; штаб 95-ї німецької дивізії відмовився придушити виступ і, оголосивши нейтралітет, офіційно заявив, «що переворот гетьманського ладу вже відбувся».
 
З грудня 1918 у боях з більшовиками на Чернігівщині проти т.&nbsp;зв. [[1-ша українська радянська дивізія|Першої радянської української дивізії]] та, оскільки мобілізовані сірожупанники проти неї не хотіли битися, було проведено часткову демобілізацію, після якої ''Сіра дивізія'' (нова назва формації сірожупанників; командир генерал [[Антін Пузицький]]) нараховувала 2 5002500 козаків і старшин. З середини січня до середини березня [[1919]] на протибольшовицькому фронті на північному Правобережжі (бої у районі [[Коростень|Коростеня]], [[Овруч]]а, [[Житомир]]а й [[Бердичів|Бердичева]], в яких сірожупанники зазнали важких втрат).
 
З квітня 1919 на протипольському фронті (ним командував генерал [[Олександр Осецький]]) розвинулася в [[Армійський корпус|корпус]] у складі двох дивізій (командир генерал [[Ілля Мартинюк]]). У середині травня розбита поляками, попала в більшості до них у полон. Рештки сірожупанників пробилися в околиці Ланівців, утворивши нову ''4 Сіру Стрілецьку дивізію'' (до 700 багнетів, командир полковник [[Ганжа Петро Андрійович|П. Ганжа]]) у складі Волинської групи; її залишки (''4 Сіра бригада'') воювали до листопада 1920 (у складі [[2-ага Волинська стрілецька дивізія Армії УНР|2 Волинської дивізії]]).
 
== Капелани Дивізії ==
Рядок 158:
* [https://web.archive.org/web/20120421164955/http://unknownwar.info/-_891/ Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському, XI. 1966.]
* Тинченко Я. Війська ясновельможного пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918&nbsp;р.: науково-популярне видання.&nbsp;— К.: Темпора, 2014.&nbsp;— 152 с.: іл.
* ''Срібняк І.'' Формування 1-оїї стрілецько-козацької (Сірожупанної) української дивізії у Володимирі-Волинському у 1918&nbsp;р. // Od armіі komputowej do narodowej ІІІ. Problemy organizacyjne sił zbrojnych od XVІ do XX wіeku. Pod redakcją J.Centka i M.Krotofіla.&nbsp;— Toruń, 2009.&nbsp;— S.127-136.
 
== Примітки ==