Вікіпедія

Йоганн Вольфганг фон Гете: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shynkar (обговорення | внесок)
102 504 редагування
QAtlantic.mn (обговорення | внесок)
6108 редагувань
Онов. правопис дозволяє писати «Ґ», але з огляду на те, що більшість німецьких імен та прізвищ у Вікіпедії, а також найменування категорій записані з «Г» — доцільно писати Гете. Із «Г» це прізвище мали писати і раніше, до 2019 року. Також виправив інші правописні помилки та криву вікіфікацію.
Рядок 1:
{{Письменник
| Імім'я = Йоганн-ВольфґанґВольфганг фон ҐетеГете
| Оригіналоригінал імені = {{lang-de|Johann Wolfgang von Goethe}}
| Фото мовою = Der junge Goethe, gemalt von Angelica Kauffmann 1787.JPGde
|ім'я при народженні = <!-- повне ім'я при народженні -->
| Ширина = 240px▼
|псевдоніми = <!-- псевдоніми -->
| Підпис =▼
|зображення = Goethe (Stieler 1828).jpg
| Ім'я при народженні = Йоганн-Вольфґанґ фон Ґете
|розмір = <!-- "ширина" картинки, за замовчуванням 250px; НЕ ''thumb''! -->
| Псевдоніми =
|підпис = <!-- опис картинки -->
| Дата народження = 28.8.1749
|дата Місценародження = 28.8.1749
|місце народження = [[Франкфурт-на-Майні]], [[Священна Римська Імперіяімперія]]
| Датадата смерті = 22.3.1832
| Місцемісце смерті = [[Ваймар]], [[Священна Римська Імперіяімперія]]
|поховання = Веймарська герцогська усипальня
| Національність = [[німець]]
|національність = [[Німці|німець]]
| Громадянство =
|громадянство = <!-- громадянство -->
| Мова творів = [[німецька мова|німецька]]▼
|alma mater = <!-- місце навчання -->
| Рід діяльності = [[поет]], [[прозаїк]], [[драматург]], [[мислитель]] і [[натураліст]]▼
|науковий ступінь = <!-- науковий ступінь -->
| Член КПРС: =
|вчене звання = <!-- вчене звання -->
| Роки активності =
▲| Мовамова творів = [[німецька мова|німецька]]
| Напрямок = [[романтизм]]
▲| Рідрід діяльності = [[поет]], [[прозаїк]], [[драматург]], [[мислитель]] і [[натураліст]]
| Жанр =
|роки активності = <!-- період творчої активності -->
| Magnum opus = «[[Фауст (трагедія Ґете)|Фауст]]»▼
|напрямок = [[романтизм]]
| Lib = <!-- посилання на сайт Lib.ru -->
|жанр = <!-- жанри, у яких працював -->
| Премії =
▲| Magnummagnum opus = «[[Фауст (трагедія ҐетеГете)|Фауст]]»
| Сайт = <!-- офіційний сайт -->▼
|член політичної партії =
|батько = Йоганн Каспар Гете
|мати = Катаріна Елізабет Гете
▲| Ширина чоловік = 240px
|дружина = Крістіана Вульпіус
|діти = Август фон Гете
▲| Підпис нагороди =
▲|сайт Сайт = <!-- офіційний сайт -->
|автограф = Signature of Johann Wolfgang von Goethe.svg
|примітки =
}}
'''Йо́ганн-Во́льфґанґ фон Ґе́те'''<ref>[http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/07/post-25.html BBC Ukrainian - Блог професора Пономарева]</ref> ({{lang-de|Johann Wolfgang von Goethe}}, {{МФА-всі|ˈjoːhan ˈvɔlfɡaŋ fɔn ˈɡøːtə|МФА|De-Johann_Wolfgang_von_Goethe.ogg}}; [[28 серпня]] [[1749]], [[Франкфурт-на-Майні]] — [[22 березня]] [[1832]], [[Ваймар]])&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] [[поет]], [[прозаїк]], [[драматург]], [[мислитель]] і [[натураліст]].▼
 
▲'''Йо́ганн-Во́льфґанґВо́льфганг фон Ґе́теГе́те'''<ref>[httphttps://wwwmon.bbcgov.co.ukua/blogsstorage/ukrainianapp/ponomarivmedia/2010zagalna%20serednya/07/post05062019-25onovl-pravo.htmlpdf BBCПравопис-2019. Ukrainian§132. -Букви та буквосполучення ö, Блогø, професораeu, Пономареваое]</ref> ({{lang-de|Johann Wolfgang von Goethe}}, {{МФА-всі|ˈjoːhan ˈvɔlfɡaŋ fɔn ˈɡøːtə|МФА|De-Johann_Wolfgang_von_Goethe.ogg}}; [[28 серпня]] [[1749]], [[Франкфурт-на-Майні]] — [[22 березня]] [[1832]], [[Ваймар]])&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] [[поет]], [[прозаїк]], [[драматург]], [[мислитель]] і [[натураліст]].
Вважається засновником сучасної [[німецька література|німецької літератури]], лідер [[романтизм|романтичного]] руху «[[Буря і натиск]]». У галузі [[Ботаніка|ботаніки]] вважається засновником [[порівняльна морфологія|порівняльної морфології]] рослин. Його роботи містять епічні та ліричні вірші, написані в різних стилях; прозу та віршові драми; мемуари; автобіографію; літературну та [[Естетика|естетичну]] критику; трактати з [[Ботаніка|ботаніки]], [[Анатомія|анатомії]]; чотири романи. Крім того, відомі численні літературні та наукові фрагменти, понад 10000 листів і близько 3000 малюнків.▼
 
▲ВважаєтьсяУважається засновником сучасної [[німецька література|німецької літератури]], лідер [[романтизм|романтичного]] руху «[[Буря і натиск]]». У галузі [[Ботаніка|ботаніки]] вважається засновником [[порівняльна морфологія|порівняльної морфології]] рослин. Його роботи містять епічні та ліричні вірші, написані в різних стилях; прозу та віршові драми; мемуари; автобіографію; літературну та [[Естетика|естетичну]] критику; трактати з [[Ботаніка|ботаніки]], [[Анатомія|анатомії]]; чотири романи. Крім того, відомі численні літературні та наукові фрагменти, понад 10000 листів і близько 3000 малюнків.
Він був одним із перших учасників літературного руху «Бурі і натиску». Протягом перших десяти років у Веймарі Ґете був членом таємної ради герцога, засідав у військових і дорожних комісіях, наглядав за повторним відкриттям срібних копалень в сусідньому місті [[Ільменау]] й здійснив ряд адміністративних реформ в [[Єнський університет імені Фрідріха Шиллера|університеті Єни]]. Він також узяв участь у плануванні ботанічного [[Парк Веймара|парку Веймара]] й відновленні [[Палац дожів|Палацу дожів]], що в 1998 році потрапив у список [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]].▼
 
▲Він був одним із перших учасників літературного руху «Бурі і натиску». Протягом перших десяти років у Веймарі ҐетеГете був членом таємної ради герцога, засідав у військових і дорожних комісіях, наглядав за повторним відкриттям срібних копалень ву сусідньому місті [[Ільменау]] й здійснив ряд адміністративних реформ в [[Єнський університет імені Фрідріха Шиллера|університеті Єни]]. Він також узяв участь у плануванні ботанічного [[Парк Веймара|парку Веймара]] й відновленні [[Палац дожів|Палацу дожів]], що в 1998 році потрапив у список [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]].
Перша його велика наукова робота про метаморфози рослин була опублікована в 1788 році після повернення Ґете з турне Італією. У 1791 році був призначений директором театру у Веймарі, а в 1794 році познайомився з відомим драматургом, істориком і філософом [[Йоганн-Фрідріх Шіллер|Фрідріхом Шіллером]]. У цей період Ґете опублікував свій другий роман «''Wilhelm Meisters Lehrjahre''» і в 1808 році — першу частину найзнаменитішої драми [[Фауст (Ґете)|«Фауст»]]. Його бесіди та велика кількість спільних починань з Шіллером, [[Йоганн Готліб Фіхте|Фіхте]], [[Йоганн-Готфрід Гердер|Гердером]], [[Александер фон Гумбольдт|Александром фон Гумбольдтом]], [[Вільгельм фон Гумбольдт|Вільгельмом фон Гумбольдтом]] і [[Фрідріх Шлегель|Фрідріхом Шлегелем]] протягом 1790-х років мали спільну назву&nbsp;— [[Веймарська республіка|"веймарський]] [[класицизм|класицизм"]].<blockquote>''Цей велетень був міністром у карликовій німецькій державі. Він ніколи не міг рухатися вільно. Про сидячого на троні Юпітера Фідія в Олімпії казали, що якби він колись раптом встав, він проломив би головою дах храму. Таким самим було становище Ґете у Веймарі: якби він колись раптом повстав зі свого нерухомого спокою і випростався, то він пробив би державний дах або, що ще ймовірніше, розбив би собі ним голову.'' ([[Генріх Гейне]])</blockquote><blockquote>''Він був яскравим прикладом того, як античні ідеали збагачували сучасну культуру.'' ([[Ентоні Графтон]])</blockquote>▼
 
▲Перша його велика наукова робота про метаморфози рослин була опублікована в 1788 році після повернення ҐетеГете з турне Італією. УВ 1791 році був призначений директором театру у Веймарі, а в 1794 році познайомився з відомим драматургом, істориком і філософом [[Йоганн-Фрідріх ШіллерШиллер|Фрідріхом ШіллеромШиллером]]. У цей період ҐетеГете опублікував свій другий роман «''Wilhelm Meisters Lehrjahre''» і в 1808 році — першу частину найзнаменитішої драми [[Фауст (ҐетеГете)|«Фауст»]]. Його бесіди та велика кількість спільних починань зіз ШіллеромШиллером, [[Йоганн Готліб Фіхте|Фіхте]], [[Йоганн-Готфрід Гердер|Гердером]], [[Александер фон Гумбольдт|Александром фон Гумбольдтом]], [[Вільгельм фон Гумбольдт|Вільгельмом фон Гумбольдтом]] і [[Фрідріх Шлегель|Фрідріхом Шлегелем]] протягом 1790-х років мали спільну назву&nbsp;— [[Веймарська республіка|"веймарський]] [[класицизм|класицизм"]].<blockquote>''Цей велетень був міністром у карликовій німецькій державі. Він ніколи не міг рухатися вільно. Про сидячого на троні Юпітера Фідія в Олімпії казали, що якби він колись раптом встав, він проломив би головою дах храму. Таким самим було становище ҐетеГете у Веймарі: якби він колись раптом повстав зі свого нерухомого спокою і випростався, то він пробив би державний дах або, що ще ймовірніше, розбив би собі ним голову.'' ([[Генріх Гейне]])</blockquote><blockquote>''Він був яскравим прикладом того, як античні ідеали збагачували сучасну культуру.'' ([[Ентоні Графтон]])</blockquote>
 
== Життєпис ==
 
[[Файл:Frankfurt Goethehaus jhl.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Будинок у Франкфурті-на-Майні, ву якому народився ҐетеГете]]
[[Файл:JohannCasparGoethe.jpg|міні|праворуч|200пкс|Йоганн Каспар ҐетеГете, мініатюра Георга Фрідріха Шмолля, 1775]]
Йоганн ВольфґанґВольфганг фон ҐетеГете народився ув старому німецькому торговельному місті [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті-на-Майні]] в сім'ї заможного [[Бюргерство|бюргера]] [[Йоганн Каспар ҐетеГете|Йоганна Каспара ҐетеГете]] ([[1710]]—[[1782]]), імперського радника, колишнього [[адвокат]]а. Мати&nbsp;— Катерина Елізабет ҐетеГете (уроджена Текстор; [[1731]]—[[1808]]). Батько ҐетеГете був педантичною, вимогливою, неемоційною, але чесною людиною. Від нього сину передалася тяга до знань. Мати прищепила синові любов до творення оповідей, була для нього прикладом сердечної теплоти та мудрості. Одним із прямих предків ҐетеГете по матері (у десятому поколінні) був видатний німецький [[художник]] [[XVI століття]] [[Лукас Кранах старший|Лукас Кранах Старший]] ([[1472]]—[[1553]]), про що сам поет не знав.<ref name="Вільмонт"/>
 
Гарно обставлений будинок мав велику бібліотеку, завдяки якій письменник рано познайомився з «[[Іліада|Іліадою]]» [[Гомер]]а, з «[[Метаморфози|Метаморфозами]]» [[Овідій|Овідія]], прочитав в оригіналі твори [[Вергілій|Вергілія]]. Його батько був із тих, хто, не задовольнивши свої амбіції, намагався дати дітям більше можливостей і дати їм повноцінну освіту.
 
УВ [[1765]] році Йоганн вступив до [[Лейпцизький університет|Лейпцизького університету]], свою вищу освіту завершив у [[Страсбурзький університет|Страсбурзькому університеті]] в [[1770]] році, де захистив [[дисертація|дисертацію]] на звання доктора права.
 
У Франкфурті ҐетеГете серйозно захворів. За півтора року, проведеного в ліжку через декілька [[Рецидив (медицина)|рецидивів]], його стосунки з батьком значно погіршилися.
 
Зустріч з [[Йоганн-Готфрід Гердер|Гердером]], який ознайомив ҐетеГете зі своїми поглядами на поезію й культуру, була переломним моментом у творчості ҐетеГете. Він знайомиться з молодими письменниками ([[Ленц Якоб Міхаель Рейнхольд|Ленцом]], [[Генріх Леопольд Вагнер|Вагнером]]), у ньому прокидається зацікавлення народною поезією, уплив якої відчувається у вірші «Heidenröslein» («Степова рожечка») та ін., а також зацікавлення [[Оссіан]]ом, [[Гомер]]ом, [[Шекспір]]ом. Він у захваті від пам'яток [[готика|готики]]&nbsp;— «Von deutscher Baukunst D. M. Erwini a Steinbach» (про німецьке мистецтво будування [[Ервін фон Штайнбах|Ервіна фон Штайнбаха]], 1771). Наступні роки минають в інтенсивній літературній праці.
 
УВ [[1775]] році ҐетеГете був запрошений до [[Карл Август Саксен-Веймар-Ейзенахський|Карла Августа]], [[герцог]]а [[Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське|Саксен-Веймар-Ейзенаху]]. Він став першим [[міністр]]ом герцога, отримав титул таємного радника. Дослідник творчості ҐетеГете [[Вільмонт Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Вільмонт]] так пояснив мотиви цього вчинку: «Від'їжджаючи до Веймара, ҐетеГете плекав надію домогтися радикального поліпшення суспільних відносин хоча б на невеликому клаптику німецької землі, у володіннях Карла-Августа, для того, щоб цей клаптик землі послугував зразком для всієї країни, і проведені там реформи стали б прологом загальнонаціональної перебудови німецького життя».<ref name="Вільмонт">[http://www.philology.ru/literature3/vilmont-85.htm Н. Вильмонт. Иоганн Вольфганг ҐетеГете. (Гёте И.&nbsp;В.&nbsp;Избранные произведения в 2 тт.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— М., 1985.&nbsp;— С. 9-52)]</ref> Переконавшися, що це було [[утопія|утопією]], ҐетеГете поступово обмежує свою державну службу, залишаючи за собою лише [[театр]] і навчальні заклади. Таким чином ҐетеГете оселився у Веймарі, де й провів решту свого життя.
 
[[1806]] року Йоганн одружився з [[Крістіана Вульпіус|Крістіаною Вульпіус]]. До того часу вони вже мали кількох дітей.
 
[[6 березня]] [[1832]] року ҐетеГете застудився під час заміської прогулянки в екіпажі, а 22 березня помер у Веймарі. [[26 березня]] труну з тілом ҐетеГете помістили в герцогську [[Усипальня|усипальницю]] поруч з прахом ШіллераШиллера.<ref name="Вільмонт"/>
 
=== Буря і натиск ===
 
У перших віршах й драмах ҐетеГете відчувався деякий вплив наслідувальної [[салонна література|салонної літератури]]. УВ 1770-17751770—1775 рр. він захоплювався демократичною естетикою [[Йоганн-Готфрід Гердер|Йоганна Готфріда Гердера]], був тісно пов'язаний із рухом [[Буря і натиск|«Буря і натиск»]], боровся за національну самобутність [[німецька література|німецької літератури]].
 
Лірика ҐетеГете цього періоду життєрадісна, близька до народної поезії, сповнена [[пантеїзм|пантеїстичних]] настроїв («Побачення і розлука», «Дика троянда», «Травнева пісня», «Вечірня пісня художника» та ін.). В уривку «Прометей» (1773) виражений протест проти тиранії та релігійних догм, особливо вагомий в умовах «ганебної політичної і соціальної епохи», яку переживала тоді відстала, [[Феодальна роздрібненість|феодально роздроблена]] [[Німеччина]]. В основу новаторської історичної драми «[[Гец фон Берліхінген|«Ґьотц фон Берліхінґен»]]» ([[1773]]) покладено ідею [[Об'єднання Німеччини|об'єднання країни]]; тут уперше в німецькій драматургії 18 ст. поряд з героєм-бунтарем виступає [[народ]].
 
Світову славу ҐетеГете приніс [[роман (жанр)|роман]] «[[Страждання молодого Вертера]]» ([[1774]] рік), у якому відбилася глибока соціальна трагедія цілого покоління німецької молоді. Роман, здебільшого [[автобіографія|автобіографічний]], має величезний успіх. Фігура головного героя народжує цілу хвилю наслідування аж до здійснення [[самогубство|самогубств]]. У [[Соціальна психологія|соціальній психології]] навіть з'явилося таке поняття як «[[ефект Вертера]]» (або «синдром Вертера»)&nbsp;— масивна хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, широко висвітленого по [[телебачення|телебаченню]] або інших [[ЗМІ]]<ref>[http://bookmix.ru/authors/index.phtml?id=345 Біографія ҐетеГете на сайті «Bookmix» {{ref-ru}}]</ref>. На схилі років ҐетеГете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, що переслідувала його.<ref name="БУЛ">[http://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printout.php?id=20 Бібліотека української літератури. «ЙоганЙоганн Вольфганг ҐетеГете. Біографія&nbsp;— життєвий і творчій шлях» {{ref-uk}}]</ref>
 
=== Веймарський період ===
 
[[Файл:Fotothek df ps 0006082 Wohnhäuser ^ Museen ^ kulturhistorische Museen.jpg|міні|праворуч|230пкс|Будинок-музей ҐетеГете у Веймарі]]
 
З [[1775]] року ҐетеГете назавжди оселився у [[Веймар]]і, став міністром в уряді герцога Карла-Августа. У Веймарі ҐетеГете взяв активну участь у політичному житті герцогства, управляв військовою колегією, керував дорожним будівництвом<ref>Insel Verlag, Frankfurt am Main 2004, S. 742.{{ref-de}}</ref>.
 
Розчарувавшися в індивідуалістичному бунтарстві «Бурі й натиску», ҐетеГете мріяв про мирні суспільні [[реформа|реформи]]. У Веймарський період особливо поглиблюються суперечності його світогляду.
[[Файл:Weimarer Klassik.jpg|міні|ліворуч|200пкс|«Веймарські класики»: [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Шиллер]], [[Вільгельм фон Гумбольдт|Вільгельм]] і [[Александер фон Гумбольдт]]и та ҐетеГете]]
 
Прояви консервативних поглядів ҐетеГете найбільш помітні у творах, спрямованих проти [[Велика французька революція|Великої французької революції]] («[[Громадянин-генерал]]», [[1793]] р.; «[[Герман і Доротея]]», [[1797]] р. та ін.). Усвідомлюючи закономірність виступу [[Третій стан|третього стану]], який [[Штурм Бастилії|штурмом захопив Бастилію]], ҐетеГете засуджував вождів повсталого [[Париж]]а та [[Великий терор (Французька революція)|Якобінський терор]].
 
У найкращих творах він вірний демократично-народницьким ідеалам. Народні мелодії, щирі й гуманні почуття надалі звучать у його поезії [[1780-ті|80-х років]] («[[Вільшаний король (балада)]]», «[[Міньйона]]» і&nbsp;т.&nbsp;д.). Під час подорожі до [[Італія|Італії]] ҐетеГете завершує «[[Іфігенія в Тавриді|Іфігенію в Тавриді]]» ([[1787]]) і героїчну трагедію «[[ЕґмонтЕгмонт]]» ([[1788]]), пройняту [[пафос]]ом боротьби народу проти [[національне гноблення|національного гноблення]]. Тоді ж формується [[класицизм]] ҐетеГете. Захоплення [[античність|античністю]] зближує його в [[1790-ті|90-х роках]] зіз ЙоганомЙоганном-Фрідріхом ШіллеромШиллером. Проте, зважаючи на «[[Римські елегії]]» ([[1790]]), «[[Корінфська наречена|Корінфську наречену]]» ([[1797]]) та інші твори, на відміну від ШіллераШиллера, ҐетеГете приваблювали, насамперед, життєствердні, чужі [[аскетизм]]ові характери [[антична культура|античної культури]].
 
УВ [[1795]]-—[[1796]] роках ҐетеГете написав роман «[[Роки навчання Вільгельма Мейстера]]», другу частину якого «[[Роки мандрувань Вільгельма Мейстера]]» завершив ув [[1821]]-—[[1829]] роках. В останній період свого життя ҐетеГете працював над [[автобіографія|автобіографічною]] книгою «[[З мого життя. Поезія і правда]]» ([[1811]]—[[1831]]), створив ліричний цикл «[[Західно-східний диван]]» ([[1814]]), а також ряд розвідок зіз питань світової, зокрема слов'янської літератури й [[фольклор]]у.
[[Файл:Берлін-2011-1.JPG|міні|праворуч|200пкс|Пам'ятник ЙогануЙоганнові Вольфгангу фон ҐетеГете ув [[Берлін]]і]]
 
== Фауст ==
{{Main|Фауст (трагедія ҐетеГете)}}
 
Найбільше художнє досягнення ҐетеГете&nbsp;— грандіозна драматична [[поема]] «[[Фауст (трагедія ҐетеГете)|Фауст]]», над якою він працював майже все життя (ізз [[1773]] по [[1831]] рік). Узятий із народної [[легенда|легенди]] образ ученого-чарівника [[Фауст]]а ув драмі ҐетеГете зазнає складної еволюції, утілюючи суперечливий розвиток [[світогляд]]у самого поета й боротьбу ідей, властиву бурхливій епосі кінця 18&nbsp;— початку 19 століття. Служіння [[наука|науки]] народові, глибока віра у творчі сили людини, у краще майбутнє&nbsp;— ідейний висновок поеми.
 
Твори ҐетеГете сповнені глибокого філософського змісту. Теоретичне осмислення ним дійсності є діалектичним. Природу, суспільне життя, духовний світ людей він розглядав у безперервному розвитку, як постійну зміну форм, боротьбу протилежних начал&nbsp;— життя і смерті, минулого і майбутнього, нового і старого. Його світорозуміння було значно глибшим, ніж діалектичний ідеалізм [[Гегель|Гегеля]], бо, на відміну від Гегеля, він відстоював, хоч і не послідовно, з ваганнями, позиції матеріалізму, особливо в [[теорія пізнання|теорії пізнання]] й [[естетика|естетиці]].
 
«Фауст» — це твір, над яким автор працював майже все своє життя. Основою сюжету у творі є суперечка Господа й Мефістофеля, між якими виникає питання, чи зможе Мефістофель звести Фауста на злу дорогу життя, у якого, на думку Господа, добра душа. «Зведи його на стежку зла. Знай, сам ти осоромишся натомість: в душі, що прагне потемки добра». Мефістофель спокушає Фауста, обіцяючи йому розкрити всі таємниці, дозволити пізнати найвищу насолоду життя. Якщо Фауст хоча б одну мить визначить прекрасною, Мефістофель забирає його душу. «Я буду змушений гукнути: „Спинися, мить! Прекрасна ти!“». Найвищу насолоду, найвище щастя людині дає кохання, тому саме таким способом Мефістофель спробував розбудити хтиву пристрасть Фауста, що примусить забути його високий обов'язок людини. Повернувши за допомогою Мефістофеля молодість, Фауст закохується в молоду, привабливу дівчину на ім'я Маргарита. Для Фауста Маргарита стає втіленням краси й повноти життя. Підкоривши Маргариту та домігшися її любові, Фауст відчуває до неї щире й глибоке почуття. Але навіть кохання не може стати єдиним сенсом його життя, і він, перебуваючи поряд із нею, так і не сказав: «Спинися мить! Прекрасна ти!» А от Маргарита ладна на все заради Фауста: задля кохання вона забула навіть про матір та брата. А Фауст — навпаки, учинивши злочин (убивство брата Маргарити), тікає, залишивши кохану в найважчий для неї час. Із розпачу Маргарита вбиває свою дитину, тому вона й потрапляє до в'язниці. Дізнавшися про Маргариту, Фауст вирішує врятувати кохану, але Маргарита визнала свою провину й готова понести кару. Навіть після смерті почуття до Фауста не згасають, тож, коли він помирає, саме вона проводить його на небеса.
 
== ҐетеГете як натураліст ==
[[Файл:Goethe, Farbenkreis zur Symbolisierung des menschlichen Geistes- und Seelenlebens, 1809.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Кольорове коло, символізує людський розум і життя душі. Малюнок ҐетеГете, 1809]]
{{ботанік|Goethe}}
 
Для численних праць ҐетеГете зіз [[природознавство|природознавства]] характерне [[діалектика|діалектичне]] уявлення про єдність рослинного й тваринного світу, визнання поступального розвитку живої природи. ҐетеГете вперше описав [[міжщелепна кістка|міжщелепну кістку]] людини, установив подібність у будові [[череп]]а людини й тварини, створив т. з&nbsp;зв. [[хребет]]ну теорію походження черепа, експериментально довів впливуплив середовища на будову й забарвлення квітів, запровадив науковий термін «[[морфологія (біологія)|морфологія]]»&nbsp;— вчення про форму («[[Про метаморфози рослин]]», 1790; «[[Вступ до порівняльної анатомії]]», 1795).
 
Перу ҐетеГете належить книга «[[Вчення про колір (ҐетеГете)|Вчення про колір]]» (1810), присвячена різноманітним оптичним явищам, таким як [[заломлення]], [[хроматична аберація]] тощо. ҐетеГете сперечався з ньютонівським вченням про колір. Історична його частина праці має значення і в наш час, тому що ув ній на тлі вчення про колір, яке ҐетеГете ставив в основу розуміння природи, ҐетеГете дав яскравий, самостійно пророблений для свого часу багато в чому новий нарис історії розвитку наукового уявлення про природу.
 
ҐетеГете був членом [[Геттінгенська академія наук|Геттінгенської академії наук]].
 
== Нащадки ҐетеГете ==
 
У Йоганна ВольфґанґаВольфГанГа ҐетеГете та його дружини [[Крістіана Вульпіус|Крістіани]] народилося п'ятеро дітей. Діти, що народилися після старшого сина [[Август фон ҐетеГете|Августа]], не вижили: одна дитина народилася мертвою, решта померли протягом кількох днів або тижнів. В Августа народилося троє дітей: [[Вальтер Вольфганг фон ҐетеГете|Вальтер ВольфґанґВольфганг]], [[Вольфганг Максиміліан фон ҐетеГете|ВольфґанґВольфганг Максиміліан]] та [[Альма фон ҐетеГете|Альма]]. Август помер за два роки до смерті свого батька в [[Рим]]і. Його дружина [[Оттілія фон ҐетеГете|Оттілія ҐетеГете]] народила після смерті чоловіка від іншого чоловіка доньку Анну Сибіллу, яка померла через рік. Діти Августа й Оттілії не вступали в шлюб, тому рід ҐетеГете по прямій лінії обірвався в 1885 році.
[[Файл:Goethe Monument Chicago, by Hermann Hahn.jpg|міні|праворуч|200пкс|Пам'ятник ҐетеГете ув [[Чикаго]].]]
Фрідріх Георг (нар. 1657) (ще 8 братів і сестер)
|
[[Йоганн Каспар ҐетеГете]]
+ [[Катарина Елізабет Текстор]]
______________|_______________________
Рядок 109 ⟶ 121:
|____________________________________________
| |
[[Август фон ҐетеГете|Август]] чотири дитини, що не вижили
+ [[Оттілія фон ҐетеГете|Оттілія фон Погвіш]]
|_______________________________
| | |
[[Вальтер Вольфганг фон ҐетеГете|Вальтер]] [[Вольфганг Максиміліан ҐетеГете|Вольфганг]] [[Альма фон ҐетеГете|Альма]]
 
== ҐетеГете і масонство ==
23 червня 1780 року ҐетеГете був посвячений до веймарскої масонської ложі «Амалія». На думку деяких дослідників, причиною цього послужило його знайомство з філософом і публіцистом Йоганном Гердером. Сама масонська розписка ҐетеГете датована 11 лютого 1783 року. Морамарко писав про нього у своїй знаменитій книзі «Масонство в його минулому ів сьогоденні»:
 
{{текст|Відомий його лист, написаний на наступний день до коханої, ву якому він повідомляє їй про подарунок -&nbsp;— пару білих рукавичок, отриманих під час обряду ініціації. ҐетеГете був гарячим прихильником масонства до останніх днів життя, пишучи для своєї ложі гімни й промови. Володіючи високими ступенями посвяти в системі суворого масонства, він тим не менше сприяв реформі Шредера, спрямованій на відновлення примату перших трьох універсальних ступенів ордена. УВ 1813 році біля труни покійного брата Віланда поет виголосив у масонську храмі знамениту промову «У пам'ять брата Віланда».}}
 
== Творчість ҐетеГете ==
 
=== Рання творчість ===
Першим значним твором ҐетеГете цієї нової пори був «ҐьотцГец фон БерліхінґенБерліхінген» (спочатку «Gottfried von Berlichingen mit der eisernen Hand»), (1773)&nbsp;— драма, котра справила на сучасників величезне враження. Вона висуває ҐетеГете в перші ряди німецької літератури, ставить його на чолі письменників періоду «Бурі і натиску». Своєрідність цього твору, написаного прозою в манері історичних хронік Шекспіра, не стільки в тому, що воно реабілітує національну старовину, драматизуючи історію лицаря XVI століття, а скільки в тому, що ця драма, виникаючи за межами літератури рококо, вступає також у суперечність зіз літературою Просвітництва, найбільш впливовим досі плином культури. Образ борця за соціальну справедливість&nbsp;— типовий образ літератури Просвітництва&nbsp;— отримує ув ҐетеГете незвичайну інтерпретацію. Лицар ҐьотцГец фон БерліхінґенБерліхінген, засмучений станом справ ву країні, очолює селянське повстання; коли ж останнє набуває гострих форм, відходить від нього. Встановлений правопорядок тріумфує: перед ним так само безсилий революційний рух мас, витлумачений в драмі як розв'язаний хаос, і особистість, яка намагається протиставити йому «свавілля». ҐьоцГец знаходить свободу не ву світі людей, а в смерті, в злитті «з матір'ю-природою». Значення має заключна сцена п'єси: ҐьоцГец виходить із в'язниці в сад, бачить безмежне небо, його оточує жива природа: {{text|Господи Всемогутній, як добре під Твоїм небом, яка хороша свобода! Дерева розпускають бруньки, весь світ сповнений сподівань. Прощавайте, дорогі! Коріння моє підрубане, сили мене залишають.}}
 
Останні слова ҐьоцаГеца:{{text|О, яке небесне повітря! Свобода, свобода!}}
 
=== Твори ===
* Клавіго (1774)
* Страждання юного Вертера (1774)
* Іфігенія в Тавриді (1779–17881779—1788)
* Торквато Тассо (1780–17891780—1789)
* Лісовий цар (1782)
* Егмонт (1788)
Рядок 137 ⟶ 149:
* Рейнеке-лис [de] (1792)
* Герман і Доротея (1794)
* Фауст (1774–18321774—1832)
* До теорії кольору (нім. Zur Farbenlehre, 1810)
* Західно-східний диван (1819)
* Автобіографія
 
== Переклади ҐетеГете в Україні ==
ВжеУже на початку XIX&nbsp;ст. ҐетеГете був широко відомий в Україні. [[1827]] року він був обраний почесним членом Ради [[Харківський університет|Харківського університету]].
 
Про переклади ҐетеГете українською можна довідатися з бібліографічної праці [[Дорошенко Володимир Вікторович|Володимира Дорошенка]] «ҐетеГете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях», яка була опублікована ув [[1932]] році до сторіччя від дня смерті ҐетеГете<ref>[http://aleph.lsl.lviv.ua:8991/F/EKE3KY7FCGJ8E7S9YHYVHLI42L4FPQUV8B93DXAQ1AJ726CC1T-42039?func=full-set-set&set_number=681030&set_entry=000001&format=999 ҐетеГете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях : спроба бібліоґрафіїбібліографії : (з нагоди столітньої річниці смерти поета) / зладив Володимир Дорошенко.]</ref>.
 
Перший переспів з ҐетеГете [[українська мова|українською мовою]] належить [[Петро Гулак-Артемовський|Петру Гулаку-Артемовському]]&nbsp;— [[балада]] «Рибалка» (1827).
 
Балада «Лісовий король» в українському перекладі була надрукована окремим виданням у [[Львів|Львові]] ув [[1838]] році, автором перекладу був український [[мовознавець]], [[греко-католики|греко-католицький]] [[священик]] [[Левицький Йосип Васильович|Йосип Левицький]]. Таку ж назву дав своєму перекладу ҐетевоїГетевої балади Борис Грінченко&nbsp;— «Лісовий цар», а [[Пантелеймон Куліш]] назвав баладу «Вільшаний цар».
 
У дореволюційні часи з переспівами й перекладами ҐетеГете українською мовою виступали також [[Білецький-Носенко Павло Павлович|Павло Білецький-Носенко]], [[Юрій Федькович]], [[Володимир Шашкевич]], [[Костянтин Думитрашко]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Никанор Грабовський]] та інші. [[Тарас Шевченко]] називав ҐетеГете «великим», знав і любив його твори, особливо «Фауста». Невтомним популяризатором ҐетеГете був [[Іван Франко]], який переклав багато його поезій, всю першу частину та уривки зіз другої частини «Фауста» і написав розвідку про цей твір. Франкові переклади творів ҐетеГете дослідив [[Рудницький Леонід Іванович|Леонід Рудницький]] у фундаментальній праці «Іван Франко і німецька література», виданій [[1974]] року в [[Мюнхен]]і.
 
Після [[Жовтневий переворот|революції]] [[1917]] року твори ҐетеГете перекладали [[Максим Рильський]], [[Терещенко Микола Іванович|Микола Терещенко]], [[Дмитро Загул]], [[Микола Терентійович|Микола Улезко]], [[Дроб'язко Євген Антонович|Євген Дроб'язко]], [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]]<ref>[http://www.knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/nimechchyna/gete-yohann/546-do-vertera Твори ҐетеГете в перекладі Василя Стуса]</ref> та ін. Перший повний переклад «Фауста» українською мовою зробив [[Микола Лукаш]]<ref>[http://publisher.in.ua/book/jogann-volfgang-fon-gete-faust/ Йоганн ВольфґанґВольфганг фон ҐетеГете. Фауст (у перекладі Миколи Лукаша)]</ref>.
 
Прозові твори ҐетеГете «[[Страждання молодого Вертера]]» та «[[Літа науки Вільгельма Майстера]]» переклав [[Сакидон Сидір Йосипович|Сидір Сакидон]].
 
ҐетеГете підтримував дружні зв'язки з уродженцем [[Закарпаття]] [[Орлай Іван Семенович|І.&nbsp;С.&nbsp;Орлаєм]].
 
== Бібліографія ==
[[Файл:Louise Seidler - J. W. Goethe 1811.jpg|міні|праворуч|200пкс|ҐетеГете, пастель Луїзи Сайтлер, 1811]]
Велике Ваймарське видання творів ҐетеГете налічує 143 томи. Зокрема, він написав понад 3000 [[вірш]]ів.
 
=== Основні художні твори ===
 
* [[Страждання юного Вертера]] (1774)
* [[Фауст (трагедія ҐетеГете)|Фауст]] (1774–18311774—1831)
* [[Іфігенія в Тавриді]] (1779–17861779—1786)
* [[Торквато Тассо]] (1780–17891780—1789)
* [[ЕґмонтЕгмонт]] (1788)
* [[Римські елегії]] (1790)
* [[Роки навчання Вільгельма Майстра]] (1795–17961795—1796)
* [[Поезія і правда]] (1811–18331811—1833)
* [[Західно-східний диван]] (1814–18191814—1819)
* [[Роки мандрівок Вільгельма Майстра]] (1821–18291821—1829)
 
=== Наукові праці ===
Рядок 180 ⟶ 192:
* [[Про метаморфозу рослин]] (1790)
* [[Вступ до порівняльної анатомії]] (1795)
* [[Вчення про колір (ҐетеГете)|Вчення про колір]] (1810)
 
== ҐетеГете у світовому мистецтві ==
 
Твори ҐетеГете покладені на музику багатьма визначними композиторами світу: [[Людвіг ван Бетховен|Бетховеном]] ([[увертюра]] «[[Егмонт (увертюра)|Егмонт]]»), [[Шарль Гуно|Гуно]] ([[опера]] «[[Фауст (опера)|Фауст]]»), [[Франц Шуберт|Шубертом]] («Гретхен за прялкою»&nbsp;— перший шедевр Шуберта й перша велика німецька пісня)<ref>[http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/muzyka/SHUBERT_FRANTS.html Франц Шуберт в енциклопедії «Кругосвет» {{ref-ru}}]</ref>, [[Роберт Шуман|Шуманом]] ([[ораторія]] «[[Сцени з Фауста]]»)<ref>[http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/6006-v-ukraine-vpervye-ispolnili-sceny-iz-fausta-gete-roberta-shumana.html Релігія в Україні. «В Україні вперше виконали „Сцени з Фауста“ ҐетеГете Роберта Шумана». 27.09.2010 {{ref-ru}}]</ref> та інші.
 
=== Екранізація творів ҐетеГете ===
 
Твори ҐетеГете багаторазово [[Екранізація літературного твору|екранізовані]]<ref>[http://www.kinopoisk.ru/level/4/people/197806/ Екранізації творів ҐетеГете на КиноПоиск.Ru {{ref-ru}}]</ref>. Фільм російського кінорежисера [[Сокуров Олександр Миколайович|Олександра Сокурова]] «[[Фауст (фільм, 2011)|Фауст]]», знятий німецькою мовою і з європейськими акторами, отримав найвищу нагороду на [[Венеційський кінофестиваль|Венеційському кінофестивалі]] [[2011]] року&nbsp;— «[[Золотий лев]]».<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1943/164/69115/ «Не все те золото, що блищить. Фаворити Венеціанського кінофестивалю у фіналі поступилися менш іменитим режисерам» ''[[Україна молода]]'', №&nbsp;161 за 13.09.2011]</ref>
 
== Нагороди ==
Рядок 199 ⟶ 211:
== Вшанування пам'яті ==
 
[[Файл:Goetheanum Dornach.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[ҐетеанумГетеанум]].]]
 
Іменем ҐетеГете названі:
* [[ҐетеГете-Інститут]]&nbsp;— німецька [[громадська організація]], метою якої є популяризація німецької мови за кордоном та підтримка міжнародної культурної співпраці різних країн з Німеччиною
* [[Гетеанум|Ґетеанум]]&nbsp;— інтернаціональний [[антропософія|антропософський]] центр в передмісті [[Базель|Базеля]], [[Дорнах|Дорнасі]]<ref>{{Cite web |url=http://sr.artap.ru/anthroposophia.htm |title=Релігійний довідник — словник. Антрпософія. {{ref-ru}} |accessdate=28 лютого 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111118121948/http://sr.artap.ru/anthroposophia.htm |archivedate=18 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Гетит]]&nbsp;— [[мінерал]] класу [[оксид]]ів та [[Гідроксиди природні|гідроксидів]]<ref>[http://webmineral.com/data/Goethite.shtml Mineralogy Database {{ref-en}}]</ref>
* [[3047 ҐетеГете]]&nbsp;— [[астероїд]] [[головний пояс астероїдів|головного поясу]], відкритий 24 вересня 1960 року<ref>{{DMPN|251|(3047) Goethe|3=http://books.google.com/books?id=VoJ5nUyIzCsC&pg=PA251&dq=Goethe}}</ref>
* [[ҐетеГете (кратер)|ҐетеГете]]&nbsp;— гігантський [[метеоритний кратер|кратер]] на [[Меркурій (планета)|Меркурії]]<ref name=GPN>{{GPN|2204|Goethe}}</ref>
 
== Література ==
 
* [[Якимович Тетяна Костянтинівна|''Якимович Т. К.'']] ҐетеГете Йоганн Вольфганг // [[Українська літературна енциклопедія]].&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— К., 1988.&nbsp;— С. 416–417416—417.
* ҐетеГете Йоганн Вольфганг фон // [[УСЕ]]. Універсальний словник-довідник.&nbsp;— 4-е видання.&nbsp;— 2006.&nbsp;— С. 348.
* ''Шалагінов Б.&nbsp;Б.''&nbsp;Шлях ҐетеГете: Життя. Філософія. Творчість.&nbsp;— Харків: Ранок, 2003.&nbsp;— 287 с.
* ''Шалагінов Б.&nbsp;Б.''&nbsp;Естетика Й.&nbsp;В.&nbsp;ҐетеГете: Дослідження.&nbsp;— К.: Вежа, 2002.&nbsp;— 149 с.
* Йоганн Вольфганг фон ҐетеГете: Кат. книжк. вид. / ред.: К.&nbsp;Я.&nbsp;Кусько, Б. Якимович; уклад.: М. Колодій, З. Домбровська; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Наук. б-ка.&nbsp;— Л., 2001.&nbsp;— 255 c.&nbsp;— (Сер. «Кат. книгозбір.»; Ч. 1).
* [http://orpheusmusic.ru/publ/284-1-0-453 ''Олена Серова.'' Філософія музики у творчості Йоганна Вольфганга ҐетеГете] {{ref-ru}}
* Штейнер Р. Очерк теории познания Гётевского мировоззрения. –&nbsp;— М.: Парсефаль, 1993. –&nbsp;— 142 с.
*Абашнік В.О. Актуальність філософії Й.В. фон ГьотеГете (1749–18321749—1832) // Соціально-філософське осмислення сучасних цивілізаційних процесів: Матеріали Міжвузівського науково-практичного семінару «Соціально-філософські проблеми сучасної цивілізації» (Харків, 23 листопада 2018 р). –&nbsp;— Харків: ХНАДУ, 2019. –&nbsp;— С. 102–104102—104.
 
== Посилання ==
*{{ЛЗЕ2|частина = «П’ятницькеП'ятницьке товариство» |сторінки =299 }}
* [http://ukrcenter.com/Література/19060/Йоганн-Вольфганг-ҐетеГете Життєпис і твори Йоганна Вольфганга фон ҐетеГете в бібліотеці «Українського Центру»]
* [https://www.youtube.com/watch?v=DmmsZmSf_uw Й.-В.ҐетеГете. Фауст. Посвята]
 
=== Твори ===
* Щаслива подія. (Перше знайомство з Шиллером) (укр. переклад): http://maysterni.com/publication.php?id=50258
* Лист Шиллера до ҐетеГете&nbsp;— про його творчу природу (укр. переклад): http://maysterni.com/publication.php?id=50259
* [http://www.di-lemmata.de Gedichte von Johann Wolfgang von Goethe (Ausgabe letzter Hand; West-östlicher Divan)] {{ref-de}}
* [http://literaturnetz.org/autoren/johann_wolfgang_von_goethe Werke von Goethe] {{ref-de}}
* [http://www.zgedichte.de/gedicht_liste.php?dicht_ID=51 Твори ҐетеГете] {{ref-de}}
* [http://www.knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/nimechchyna/gete-yohann/546-do-vertera Твори ҐетеГете в перекладі Василя Стуса]
* [http://www.knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/nimechchyna/gete-yohann/160-vilshanyi-korol Твори ҐетеГете в перекладі Максима Рильського]
* [http://www.knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/nimechchyna/gete-yohann/161-hranytsi-liudstva Твори ҐетеГете в перекладі Михайла Ореста]
* [http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=147&bookid=6&sort=0 Твори ҐетеГете в перекладі Василя Мисика]
* [http://www.archive.org/details/favsttragediia01goet Фауст ҐетеГете ув перекладі Дмитра Загула]
* [http://www.knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/nimechchyna/gete-yohann Творчість Йоганна фон ҐетеГете онлайн]
* [https://www.youtube.com/edit?o=U&video_id=Y92fSJ2ZjmM Й.-В. ҐетеГете. Природа і мистецтво. Переклад Максима Рильського]
 
== Посилання ув тексті ==
{{reflist|2}}
{{PD-письменник}}
{{бібліоінформація}}
 
{{DEFAULTSORT:ҐетеГете Йоганн Вольфганг фон}}
[[Категорія:Німецькі поети]]
[[Категорія:Німецькі письменники]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганн_Вольфганг_фон_Гете