Тваринництво України: відмінності між версіями

[[Німецько-радянська війна]] і [[німецька окупація України]] спричинили втрату частини поголів'я худоби, і щойно на початку [[1950-ті|1950-х]] досягнено стану [[1941]]. Назагал відбудова тваринництва ішла з значно більшими труднощами порівняно з іншими галузями сільського господарства, і воно щораз більше відставало від потреб усе численнішого [[Урбанізація України|міського населення]]. Незадовільна була і далі кормова база, а колгоспники не були зацікавлені матеріально в розвитку тваринництва. Ці хиби намагалися усунути ухвали пленумів ЦК КПРС (вересневого [[1953]], січневого [[1955]] й ін.) і ряд інших ухвал партії й уряду з [[1965]] та останньо [[XXIV з'їзд КПРС]] та КП України, які визначали напрями тваринництва. Відтоді збільшено посіви кормових культур і [[кукурудза|кукурудзи]], підвищено заготівельні та закупівельні ціни на продукти тваринництва, поліпшено племінний склад тварин, виведено ряд нових цінних порід і удосконалено багато старих; збільшено інвестиції в тваринництво та імпорт кормів з закордону, піднесено технологію. Чималим поштовхом для інтенсифікації тваринництва мають бути міжгосподарські тваринницькі підприємства, число яких зросло між 1970 — 76 з 38 до 218 (28% всього СРСР).

 

 

{| class=wikitable align=center