Галицько-Волинське князівство: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
література, зовнішні посилання
Мітка: редагування коду 2017
м стиль
Рядок 271:
Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни посідала Волинь, а місто [[Володимир-Волинський|Володимир]], давнішня цитадель Романовичів, прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував [[Берестя]] і [[Кам'янець]], створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був [[Галич]], відомий своїм митрополичим собором, церквою святого Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинським літописом]] та [[Галицьке євангеліє|Галицьким євангелієм]]. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили [[Полонський монастир|Полонинський]], [[Богородичний монастир|Богородичний]] та [[Святопреображенський Спаський монастир|Спаський монастирі]].
 
Про [[архітектура|архітектуру]] князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не згадуючи світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції [[Архітектура Київської Русі|руської архітектури]] Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.<ref>Літописець так описує зовнішнє і внутрішнє багатство церкви святого Іоана, спорудженої Данилом:<br/>''Звів також Данило церкву святого [[Іоанн Златоустий|Іоанна Златоустого]], красну і гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; з кожного вугла&nbsp;— склепіння, і стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені були [[вітраж|склом римським]]; при вході ву олтарвівтар стояли два стовпи з цілого каменя, і на них&nbsp;— склепіння; а верх же вгорі прикрашений був зорями золотими на лазурі; внутрішній же поміст її був вилитий з міді і з чистого олова, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє були прикрашені каменем тесаним&nbsp;— галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм горорізьби їх були всяких барв і золоті; спереду ж їх на західних дверях був зроблений Спас, а на північних&nbsp;— святий Іоанн Златоустий, так що всі, хто дивився на них, дивувалися. Прикрасив Данило камінням дорогим, бісером і золотом також ікони, які він приніс із Києва, і образ Спаса і пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з київського монастиря святого Феодора; приніс він також ікону Стрітення з города Вручого од отця його Мстислава Мстиславича. Диву подібні були образи сі, що погоріли в церкві святого Іоанна; один архангел Михаїл зостався з чудових тих ікон. І дзвони Данило приніс із Києва, а інші тут вилив…'' [http://litopys.org.ua/litop/lit24.htm Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця. Роки 1245—1260. Бл. 1237] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927200935/http://litopys.org.ua/litop/lit24.htm |date=27 вересень 2007 }}</ref>.
 
[[Образотворче мистецтво]] князівства перебувало під сильним впливом [[Візантійське мистецтво|візантійського]]. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14-15 століть<ref>''Логвин Г.'' [http://www.art.lutsk.ua/art/volvol/tkt12.htm Живопис Волині XI—XV століть] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080121012443/http://www.art.lutsk.ua/art/volvol/tkt12.htm |date=21 січня 2008 }} // Образотворче мистецтво.&nbsp;— 1972.&nbsp;— №&nbsp;1.</ref>. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.