Соловей Олег Євгенович: відмінності між версіями

Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і Відчай» (2017), «Василь Стус: Відлуння і наближення» (2017, у співавторстві), «Утрачений погляд» (2018), "Речник Апокаліпси" (20192020); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Учасник літературного угрупування «OST» (1999), член [[АУП|АУП (2000)]] та НСПУ (2018); лауреат [[літературний конкурс видавництва «Смолоскип»|конкурсу видавництва «Смолоскип»]] (1999), премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009) та літературної премії імені Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).