Степова повсть: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
м виправлення "грунт-ґрунт"
Рядок 1:
{{TOCright}}
'''Степова повсть'''&nbsp;— різновид мертвого надгрунтовногонадґрунтовного [[Мертвий покрив | покриву]], [[грунтовий горизонт|ґрунтовий горизонт]] (шар) з відмерлих, злежалих, але ще не повністю розкладених решток трав'янистої рослинності, який покриває поверхню грунтуґрунту в степах . За своїм походженням і ролі в екосистемі степова повсть в степах є аналогом [[Лісова підстилка | лісової підстилки]] в лісах. На болотах аналог степового повсті називається очісом<ref>Титлянова А. А., Шибарева С.&nbsp;В.&nbsp;Подстилки в лесных и травяных экосистемах / Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2012.&nbsp;— 135 с.</ref>.
 
== Утворення степової повсті ==
Степова повсть формується під природними степовими угрупованнями. У них щорічно, щоосені надземні органи рослин відмирають і лягають на грунтґрунт. З цього моменту починається процес їх [[біодеградація | розкладання]]. На швидкість цього процесу впливає кількість тепла і вологи. Чим їх більше, тим швидше йде розпад відмерлої рослинності. Якщо ж холодно або дуже сухо, то швидкість розкладання падає до мінімальних значень. В степах завдяки наявності холодних (зима) і посушливих (літо) сезонів, відмерла рослинність не встигає розкластися за один рік. В результаті новий опад нашаровується на старий, і утворюється пухкий килим з рослинних решток&nbsp;— степова повсть. Вона має товщину від 2-3 до 5 і більше см.<ref>Семенова-Тян-Шанская А.&nbsp;М.&nbsp;Динамика накопления и разложения мертвых растительных остатков в лугово-степных и луговых ценозах //Ботан. журн.&nbsp;— 1960.&nbsp;— Т. 45.&nbsp;— №. 9.&nbsp;— С. 1342—1350.</ref>
 
Утворенню степової повсті у природних умовах заважають пожежі, поїдання і витоптування рослинності [[Копитні | копитними]] тваринами. А на оброблюваних людиною угіддях накопиченню степової повсті перешкоджають [[Косовиця | сінокосіння]] і [[Скотарство | випас]] худоби. У зв'язку з масовою оранкою степів, в даний час степова повсть зустрічається в основному на невеликих ділянках заповідних степів, на яких сінокосіння не проводиться. За межами заповідників її зрідка можна виявити на деяких ділянках, не придатних для випасу і сінокосіння.
Рядок 11:
У різних типах степів співвідношення степової повсті, дрантя і зелених пагонів різниться. Для типових степів структура наземної фітомаси на 50&nbsp;% складається із зелених пагонів, на 35&nbsp;%&nbsp;— з дрантя і на 15&nbsp;%&nbsp;— зі степової повсті. У лугових степах частка зелених пагонів падає до 40-45&nbsp;%, а дрантя і степова повсть в сукупності складають 55-60&nbsp;% наземної фітомаси. В американських преріях, де випадає до 1000&nbsp;мм опадів в рік, частка зелених пагонів знижується до 30-20&nbsp;%, а частка дрантя і підстилки зростає до 70-80&nbsp;% [https://web.archive.org/web/20150521002859/http://stydinfo.ru/mekhanizm-stepnoj-ekosistemy mertvykh-rastitelnykh-tkanej-ne-menshe-chem-zhivykh].
 
== Вплив на розвиток грунтівґрунтів ==
Степова повсть є першим, верхнім [[Грунтовий горизонт | горизонтом]] грунтуґрунту. Цей горизонт характерний для нерозораних степових грунтівґрунтів. Він є одним із джерел утворення перегною. Також його наявність позначається на зволоженні і температурному режимі нижчих шарів грунтуґрунту.
 
Завдяки степовій повсті поліпшується затримання снігу на поверхні грунтуґрунту. А її висока вологоємність сприяє поглинанню дощових і талих снігових вод. В результаті зменшується поверхневий стік і збільшується внутрішньогрунтовийвнутрішньоґрунтовий. Сприяючи ослаблення поверхневих потоків води, степова повсть служить фактором, що стримує ерозію.<ref>Измаильский А.&nbsp;А.&nbsp;Как высохла наша степь. Предварительное сообщение о результатах исследований влажности почвы в Полтавской губернии в 1886—1893 гг. /Полтава,1893.&nbsp;— 117 c.</ref>
 
Також степова повсть має хороші теплоізоляційні властивості. Вона зменшує коливання температури в грунтіґрунті і скорочує випаровування вологи з нього. Крім того, степова повсть грає роль фільтра, який затримує речовини, що містяться у воді, серед яких можуть бути важкі метали, залишки добрив і пестицидів.
 
При вирощуванні деяких сільськогосподарських культур застосовують [[мульчування]]. Мульча виступає в ролі штучного аналога степової повсті, покликаного зберігати вологісний і тепловий режим оброблюваного ґрунту.<ref>Кирюшин В.&nbsp;И.&nbsp;Минимизация обработки почвы: перспективы и противоречия //Земледелие.&nbsp;— 2006.&nbsp;— №. 5.&nbsp;— С. 12-14.</ref>
 
Степова повсть є додатковим джерелом надходження органічних речовин в степові грунтиґрунти (основне джерело&nbsp;— відмерла підземна фітомаса, тобто залишки коренів). Особливості степової повсті впливають на перебіг процесу [[Гуміфікація | гуміфікації]] в степових грунтахґрунтах. В опаді степів, на відміну від осаду широколистяних та хвойних лісів, міститься мало воску, смол, дубильних речовин. Через те в ньому багато азоту, кальцію, магнію та інших елементів живлення, які повністю нейтралізують органічні кислоти, що полегшує і прискорює гуміфікацію. Це визначає насиченість поглинаючого комплекса степових грунтівґрунтів лугами, їх нейтральну і лужну (слабо лужну) реакцію.
 
== Вплив на розвиток рослинності ==
[[Файл: Steppe mat.JPG | border | міні | Накопичення степової повсті при абсолютно-заповідному режимі в cтепу. Зліва&nbsp;— некосима ділянка зі степовою повстю, праворуч&nbsp;— косима ділянка. | 300px]]
Накопичуючись на поверхні грунтуґрунту, степова повсть утворює механічний бар'єр, який заважає степовому відновлення рослин. Через неї насіння не можуть потрапити на ґрунт, а проростки не можуть пробитися до світла. Починає змінюватися видовий склад степових фітоценозів. Відбувається пригнічення дерновинних [[Злаки | злаків]]. А кореневищні злаки навпаки, отримують кращі умови для розвитку і поширення. Ослаблення конкуренції з боку дерновинних злаків дає можливість розвиватися чагарникам і навіть деяким видам деревних рослин.
 
У природних умовах вплив степової повсті на рослинність стримується тваринами-фітофагами, перш за все копитними. До заселення людиною степів Євразії, на них паслися стада [[сайга]]ків і [[тарпан]]ів. У північноамериканських преріях таку ж роль відігравали [[бізон]]и і [[вилорог]]и. У сучасних заповідниках, як правило, стада диких копитних відсутні. Тому в умовах абсолютно-заповідного режиму спостерігається деградація степів. Флористична різноманітність трав'янистої рослинності падає, розростаються чагарники, серед яких починають приживатися окремі екземпляри дерев. Щоб зупинити ці процеси, в степових заповідниках вдаються до помірного втручання&nbsp;— проводять сінокосіння або обмежений випас.<ref>Лысенко Г.&nbsp;Н.&nbsp;Степные заповедники и абсолютно-заповедный режим: поиски компромисса //Степной бюллетень.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;40.&nbsp;— С. 11—15</ref>