Іво Бобул: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
покращив |
Скасування редагування № 26828232 користувача 195.26.94.202 (обговорення) Мітки: Скасування перше редагування |
||
Рядок 13:
|місце_народження = {{URSR-}} [[Порубне]] [[Глибоцький район|Глибоцького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]]
|дата_смерті =
|місце_смерті =
|причина_смерті =
|поховання =
Рядок 19:
|підданство =
|національність = молдованин
|Alma_mater =
|відомий_(відома) = [[композитор]], [[співак
|рід_діяльності = [[композитор]], [[співак]]
|почесне звання = [[Народний артист України]]
|посада = викладач Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв
|військове звання =
|платня =
|термін =
|попередник =
|наступник =
|партія =
|головував_(-ла) =
|віросповідування =
|дружина =
|діти =
Рядок 38:
|примітки =
|employer =
|зріст =
|вага =
|герб =
|нагороди = [[Заслужений артист України]] (1995), [[Народний артист України]] (1998), [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V ступеня (2003), [[Орден «За заслуги» (Україна)]] (2013).
Рядок 48:
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
{{!}}}
}}
'''І́во Бо́бул''', справжнє ім'я — '''Іван Васильович Бо́бул''' ({{н.}} [[17 червня]] [[1953]], [[Порубне]], нині [[Тереблече]] [[Глибоцький район|Глибоцького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]]) — український [[співак]] (баритон), [[композитор]], педагог, [[народний артист України]]
Кандидат у народні депутати від [[Політична партія «Патріот»|політичної партії «Патріот»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], № 5 у списку<ref>[https://ua.interfax.com.ua/news/election2019/596222.html Співак Іво Бобул балотується до ВР за списком партії "Патріот"] ''[[Інтерфакс-Україна]]'' (27.06.2019)</ref><ref>[https://cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=21719.html Центральна виборча комісія]</ref>.
Рядок 61 ⟶ 57:
Народився в багатодітній сім'ї. [[1968]] закінчив восьмирiчну школу та вступив до ПТУ № 76 в місті [[Слов'янськ]] [[Донецька область|Донецької області]]. [[1969]] взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата. [[1972]] Бобула призвано до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні. В журналі [[Військо України (журнал)|«Військо України»]] опубліковане інтерв'ю [[Мельников Володимир Миколайович|заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова]] з Іво Бобулом про роки військової служби видатного співака<ref>C. 45 журналу «Військо України» № 08(98) 2008. Початок інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова</ref><ref>С. 46-47 журналу «Військо України» № 08(98) 2008. Завершення інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова</ref>.
[[1979]] Бобула запросив композитор [[Громцев Валерій Павлович|В. Громцев]] у [[Море (ВІА)|ВІА «Море»]] Севастопольського відділення [[Кримська державна філармонія|Кримської державної філармонії]]
1980 — робота у [[Черемош (ВІА)|ВІА «Черемош»]] Чернівецької обласної філармонії. [[1981]] переведено солістом ВІА «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в колективі записав першу платівку з піснями композитора [[Левко Дутківський|Л. Дутківського]], які потім стали шлягерами: «Якщо любиш, кохай», «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Я побачив гори».
Рядок 71 ⟶ 67:
* 1983 — Конкурс радянської пісні (Сочі).
Багато пісень з репертуару Іво Бобула стали народними шлягерами: «Душі криниця», «Місячне колесо»
На професійну естраду Іво Бобул вийшов [[1979]] року в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину — в чернівецькій філармонії співав з [[ВІА «Черемош»]], потім перейшов у «Живу воду» (де замінив [[Лілія Сандулесу|Лілію Сандулесу]]). В 1983 році новий керівник філармонії [[Левко Дутківський]] зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно видрукувала «Мелодіяю» на міньйоні. Потім довгий час Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути — в 1988 році його перевели в Тернопільську філармонію, де він і співав у супроводі ВІА «Віватон» та зажив лише регіональної популярності.
| |||