Відмінності між версіями «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 6»

м
виправлення "грунт-ґрунт"
м (виправлення, replaced: ХVІІІ → XVIII за допомогою AWB)
м (виправлення "грунт-ґрунт")
В січні 1944 року Бердичів звільнили, а школа була в напівзруйнованому стані. Учні і вчителі очистили приміщення, частину вікон замурували, бо не вистачало скла. Без парт, підручників, зошитів почалося навчання. Учні і вчителі самі заготовляли дрова. Група педагогів школи нагороджена медаллю “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні”.
 
В 1947 році добудували 2-й поверх, у 1954 році на пришкільній ділянці заклали сад із Погребищенського селекційного розсадника, побудовано столярну і слюсарну майстерні, придбано нові меблі, обладнано навчальні кабінети. В одному з травневих номерів місцевої газети “Радянський шлях” за 1954 рік була опублікована замітка лаборанта фізичного кабінету Ружицького В. Й. про недільник по прокладанню водопроводу в середній школі № 6. Водопровід вели від солодовенного заводу до школи, силами 500 учнів та батьків за день було прокладено 300 м труб, викопано близько 1000 м грунтуґрунту. В 1962 році була газифікована. Цього ж року вона відсвяткувала своє 50-річчя. За цей час відбулося 24 випуски. В післявоєнні роки педколектив очолювали директори: Матіящук Олексій Оксентійович, Кондратюк Іван Васильович, Десятко Микола Терентійович. 33 роки, з 1964 по 1997 рік, на цій посаді самовіддано трудився Бойко Анатолій Олексійович.
 
З 1998 року дотепер школу очолює директор Людмила Василівна Патій.