Георг Ернст Шталь: відмінності між версіями

'''Георг Ернст Шталь''' ({{lang-de | Georg Ernst Stahl}}; {{ДН|22|10|1659}}, [[Ансбах]], [[Баварія]] — [[14 травня]] [[1734]], [[Берлін]], Королівство [[Пруссія]]) — німецький науковець, лікар і хімік.

[[1683]] року закінчив медичний факультет [[Єнський університет імені Фрідріха Шиллера|Єнського університету]]. Після закінчення університету став там же приват-доцентом, а потім професором медицини. З [[1687]] року — придворний лікар [[Саксен-Веймар (герцогство)|герцога Саксен-Веймарського]] [[Йоганн-Ернст III (герцог Саксен-Веймарський)|Йоганна Ернста]]. З [[1694]] року — професор університету в [[Галле (Саксонія-Ангальт)|Галле]]. З [[1716]] року — лейб-медик пруськогопрусського короля [[Фрідріх-Вільгельм I|Фрідріха Вільгельма I]]. У Берліні він став президентом Медичної колегії — вищої медичної установи Пруссії. Завдяки його зусиллям в Берліні була заснована Медико-хірургічна колегія для підготовки військових лікарів.

Розвиваючи погляди [[Йоганн Йоахім Бехер|Йоганна Бехера]], сформулював (вперше в [[1697]] році, докладно в [[1703]] році) теорію [[флогістон]]у. Ця теорія, що об'єднувала численні відомості про процеси відновлення, горіння і випалення, набула широкого поширення в [[XVIII століття|XVIII столітті]]. Теорія флогістону Шталя стала першою теорією наукової хімії, і зіграла важливу роль в остаточному звільнення хімії від [[Алхімія|алхімії]]. Роботи з дослідження газів (див. [[Пневматична хімія]]) і праці [[Антуан Лоран Лавуазьє|Антуана Лавуазьє]] спростували теорію флогістону наприкінці XVIII століття.

* [[8154 Шталь]]&nbsp;— астероїд, названий на честь вченогонауковця<ref>{{DMPN}}</ref>.

* Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В.&nbsp;— М.: Мир, 1981. 320 с. {{ref-ru}}

* Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г.&nbsp;И.&nbsp;Выдающиеся химики мира.&nbsp;— М.: ВШ, 1991. 656 с. {{ref-ru}}