Боббі Фішер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilya (обговорення | внесок) |
Ilya (обговорення | внесок) |
||
Рядок 272:
У квітні–травні 1970 року Фішер переміг у [[Ровінь|Ровіні]]/[[Загреб]]і з результатом 13 з 17 (+10-1=6), на два очка випередивши Глігорича, [[Властіміл Горт|Горта]], Корчного, Смислова і Петросяна<ref>Kasparov 2004, p. 342.</ref><ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 263–70.</ref>. У липні–серпні розгромив переважно гросмейстерський склад у Буенос-Айресі, випередивши найближчого суперника на 3½ очка 15 з 17 (+13-0=4)<ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 271–78.</ref>. Потім він зіграв на першій шахівниці за збірну США на [[Шахова олімпіада 1970|19-й шаховій Олімпіаді]] в Зіґені, де здобув срібну медаль в особистому заліку, набравши 10 з 13 (+8-1=4)<ref name="Di Felice 2013c, p. 366"/>, єдиної поразки зазнавши від тодішнього чемпіона світу Бориса Спаського<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 201–02.</ref>. Одразу після Олімпіади Фішер переміг {{нп|Ульф Андерссон|Ульфа Андерссона|en|Ulf Andersson}} у виставковій грі, організованій шведською газетою ''Expressen''<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 279.</ref>. Він підняв свою гру на новий рівень<ref>Kasparov 2004, pp. 342–44.</ref>.
У листопаді — грудні 1970 року в [[Пальма (місто)|Пальмі]] Фішер виграв [[Міжзональний турнір 1970|Міжзональний турнір]] з результатом 18½ з 23 (+15-1=7)<ref>Di Felice 2013c, pp. 320–21.</ref>. Він на цілих 3½ очка випередив Ларсена, [[Геллер Юхим Петрович|Юхима Геллера]] і [[Роберт Гюбнер|Роберта Гюбнера]]<ref>{{Cite web|last=Weeks|first=Mark|url=http://www.mark-weeks.com/chess/7072$iix.htm|title=World Chess Championship 1970 Palma de Mallorca Interzonal Tournament|publisher=Printer|date=1997–2008|accessdate=October 4, 2008}}</ref><ref>Перевага Фішера в 3½ очка стала новим рекордом для міжзональних турнірів. Попереднім найбільшим відривом від другого місця були 3 очки Олександра Котова в [[Міжзональний турнір 1952|Сальтшебадені 1952 року]]. Kažić 1974, с. 171-72.</ref>. Він завершив турнір сімома перемогами поспіль<ref>Панно відмовився грати на знак протесту проти того, що організатори перенесли гру, щоб задовольнити бажання Фішера через релігійні погляди не грати в {{нп|Шабаш сьомого дня|суботу|en|Seventh-day Sabbath}}. Панно не був присутній, коли гра мала початися. Фішер почекав десять хвилин, перш ніж зіграти свій перший хід (1.c4) і пішов за Панно, щоб переконати того грати. Сорок п'ять хвилин по тому Панно підійшов до шахівниці й здався. Brady 1973, p. 179.</ref><ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 344, 410.</ref>. Якщо не брати до уваги Міжзональний турнір у
У чвертьфіналі претендентських матчів 1971 року Боббі випало грати проти радянського гросмейстера і піаніста-концертмейстера, [[Тайманов Марк Євгенович|Марка Тайманова]]. Матч розпочався в середині травня у Ванкувері (Британська Колумбія, Канада)<ref name="Brady 2011, p. 167">Brady 2011, p. 167.</ref>. Фішер був загальновизнаним фаворитом<ref name="Brady 2011, p. 167"/><ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 88.</ref>. Тайманов мав підстави для власної впевненості. Його надійним помічником був Ботвинник, який «ретельно вивчив творчість Фішера і зібрав усеохопне 'досьє' на нього», що залишилося відтоді, як він сам домовлявся з Фішером про матч<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 220–22.</ref>. Після того, як Фішер переміг Тайманова у другій партії матчу, той запитав переможця, як йому вдалося придумати хід 12. N1c3. Фішер відповів: «що ідея була не його — він натрапив на неї в монографії радянського майстра {{нп|Нікітін Олександр Сергійович|Олександра Нікітіна|ru|Никитин, Александр Сергеевич}}, де була маленька виноска з рекомендацією цього ходу»<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 225–26.</ref>. Тайманов так сказав про це: «дивовижно, що я, експерт з сицилійського захисту, залишив поза увагою цю теоретично важливу репліку свого співвітчизника, а Фішер побачив її в книзі іноземною мовою!»<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 226.</ref> За рахунку 4-0 на користь Фішера, відкладання п'ятої партії треба було бачити<ref>{{Double single}}Те, що відбулось під час догравання 5-ї партії,' Писав пізніше Таль, 'можуть розповісти лише очевидці. Просто неймовірно, щоб три гросмейстери через три ходи після відновлення гри підставлять під бій цілу туру". Plisetsky & Voronkov 2005, p. 232.</ref>. Шенберг так це описує<ref>Schonberg 1973, p. 267.</ref>:
| |||