Кен Кізі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Nestorivan (обговорення | внесок)
редагування
Nestorivan (обговорення | внесок)
редагування і доповнення
Рядок 51:
=== [[Merry Pranksters]] ===
 
Отримавши гонорар за книгу, і у зв'язку зі знесенням забудови на Перрі-Лейн, Кізі перебрався в сільську місцевість в [[Ла-Хонда|Ла-Хонду]] за 15 миль від кампуса Стенфордського університету в [[Санта-Крус (гори)|горах Санта-Крус]], де придбав будинок. Тут проживав зі сім'єю і друзями, які склали комуну «[[Merry Pranksters]]» («Приколісти»). ІзЗ Приколістаминими щільнозійшлися спілкувалися музиканти з групимузикант [[GratefulДжеррі DeadГарсія]], зокремамайбутній лідер рок-групи [[ДжерріGrateful ГарсіяDead]], колишній [[Гарвардський університет|гарвардський]] професор Річард Алперт, а також культова в середовищі [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] особистість Ніл Кесседі, головний герой роману [[Джек Керуак|Керуака]] [[У дорозі]]. Головним захопленням були наркотики, зокрема [[ЛСД]], котра поки-що перебувала в рамках закону.
 
В той час Кізі працював над романом '''[[Часом нестерпно прагнеш]]''' («''Sometimes a Great Notion''»). У липні 1964 роман мав вийти друком у [[Нью-Йорк|нью=Йоркському]] видавництві [[Viking Press]]. З цього приводу і щоб відвідати [[Всесвітня виставка|Всесвітню виставку]] в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]], на якій мав демонструватися космічний апарат на [[Місяць (супутник)|Місяць]], Кізі придбав старий шкільний автобус, який вони назвали «Furthur» (неправильна форма слова ''further'' — «далі»), переобладнали і розфарбували флюоресцентними фарбами, і вирушили через всю країну на Східне узбережжя. Водієм взяли культового в середовищі [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] персонажа Ніла Кесседі, відомого за романом [[Джек Керуак|Керуака]] [[У дорозі]]. По дорозі влаштовували [[Гепенінг|Гепенінги]] і роздавали ЛСД всім, хто бажав, означивши таким чином початок [[Психоделічна революція|Психоделічної революції]]. У Нью-Йорку Ніл Кесседі влаштував Приколістам зустріч зі своїми друзями з [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] [[Джек Керуак|Джеком Керуаком]], який однак холодно поставився до Кізі, й [[Аллен Гінзберг|Алленом Гінзбергом]], який гаряче підтримав старт [[контркультура|контркультури]].
 
Ця подорож детально описана в документальному романі [[Том Вулф|Тома Вулфа]] «Електроохолоджуючий кислотний тест».<ref>The Electric Kool-Aid Acid Test - Wikipedia https://en.wikipedia.org › wiki › The_Electric_K...</ref> Її [[Жан Бодрійяр]] назвав «найдивнішою мандрівкою в історії людства після походу аргонавтів за золотим руном і блукання Мойсея в пустелі». Ця поїздка стала важливим імпульсом до виникнення руху [[хіппі]].<ref>Повість чудових літ by Іван Банах - Goodreads https://www.goodreads.com › book › show</ref>
 
Попри те, що роман [[Часом нестерпно прагнеш]] спершу сприйняли критично, він згодом йогобув назвалиназваний «однією з найважливіших книг, написаних в Америці удругої другій половиніполовини двадцятого століття» ([[Чарльз Боуден]]) і першою з дванадцяти найбільших книг Північного Заходу (1997, Американське Північно-Західне товариство письменників). На його основі у 1971 році знято однойменний фільм, який однак великого успіху не здобув.
Починаючи із 1965 року «Merry Pranksters» влаштовували вечірки-хепенінги, що отримали назву ''«[[кислотний тест|кислотні тести]]»'' ({{lang-en|Acid Tests}}) з роздачею ЛСД всім охочим. «Кислотні тести» часто супроводжувалися світловими ефектами ([[стробоскоп]]ами) і музикою тільки-но створеної рок-групи [[Grateful Dead]].
 
У серпні 1965 року в [[Сан-Франциско]] Кізі завдяки [[Гантер Томпсон|Гантерові Томпсону]] познайомився з членами [[Сан-Франциско|сан-франциської]] та [[Окленд (Каліфорнія)|оклендської]] філій байкерського клубу [[Пекельні янголи]] та їхнім лідером Ральфом «Сонні» Барґером.
До них навідувалися представники богеми, [[бітники]], зокрема поет [[Аллен Гінзберг]], а також легендарні [[Янголи Пекла]], що відобразили [[Хантер Томпсон]] у своїй книзі {{lang-en|Hell’s Angels. A Strange and Terrible Saga of the Outlaw Motorcycle Gangs}} і [[Том Вулф]] у книзі «[[Електропрохолоджувальний кислотний тест]]» ([[1968]]).
 
16 жовтня 1965 року він виступив на антивоєнному мітингу в [[Берклі]], проповідуючи втечу від реальності, абстрагування від суспільної боротьби; це стало головною ознакою [[хіппі]]-руху.
Попри те, що роман [[Часом нестерпно прагнеш]] спершу сприйняли критично, згодом його назвали «однією з найважливіших книг, написаних в Америці у другій половині двадцятого століття» ([[Чарльз Боуден]]) і першою з дванадцяти найбільших книг Північного Заходу (1997, Американське Північно-Західне товариство письменників). На його основі у 1971 році знято однойменний фільм.
 
Десь тоді Кізі висловив сумнів у спроможності літератури впливати на настрої людей і потребою нового синтетичного жанру. Підтвердженням стало проведення 27 листопада 1965 року першого ''«[[кислотний тест|кислотного тесту]]»'' ({{lang-en|Acid Tests}}) — вечірки-гепенінга зі світловими ефектами ([[стробоскоп]]ами) в супроводі новоствореної рок-групи [[Grateful Dead]] із роздачею ЛСД всім охочим. Надалі Приколісти провели цілу серію «кислотних тестів» у Каліфорнії, що стало народженням дискотек. В них брали участь [[Аллен Гінзберг]] і [[[[Пекельні янголи]]]].
=== Проблеми з законом ===
 
Всі ці події відображені в документальних романах [[Гантер Томпсон|Гантера Томпсона]] <ref>{{lang-en|Hell’s Angels. A Strange and Terrible Saga of the Outlaw Motorcycle Gangs}}</ref> і [[Том Вулф|Тома Вулфа]] «[[Електропрохолоджувальний кислотний тест]]»<ref>The Electric Kool-Aid Acid Test - Wikipedia https://en.wikipedia.org › wiki › The_Electric_K...</ref>.
 
=== Проблеми ззі законом ===
Кізі двічі був заарештований за зберігання [[марихуана|марихуани]] у квітні 1965 і січні 1966 року, але його було звільнено на час слідства за підпискою про невиїзд. Після другого арешту, намагаючись обдурити поліцію, він фальсифікував самогубство, попросивши «Merry Pranksters» залишити його вантажівку над прямовисною скелею на березі моря разом із передсмертною запискою, а сам втік до Мексики у багажнику машини. Проте через 8 місяців, дізнавшись, що у [[Каліфорнія|Каліфорнії]] розгорнувся широкий рух, серед якого його вважали гуру, він вирішив повернутися. Проте у жовтні 1966 року, зразу після того, як Кізі дав інтерв'ю місцевому телебаченню, його було заарештовано і ув'язнено в тюрмі [[Редвуд]] недалеко від Ла Хонди. Саме у в'язниці відбулося його знайомство із Томом Вулфом, котрий почав писати книгу «Електропрохолоджувальний кислотний тест». Невдовзі Кізі було відпущено на час слідства, а суд у травні 1967 року, враховуючи обставини, засудив Кізі до п'ятимісячного терміну ув'язнення. Кізі почав відбувати його у червні 1967 року. Після звільнення в листопаді він повернувся на родинну ферму в [[Плезент Хілл]] в штаті Ореґон, де провів решту свого життя, займаючись сільським господарством і літературою.
 
=== ОстанніПовернення рокив Ореґон ===
Після переїзду до Плезент Хіл Кізі повністю присвятив себе родині, вів розмірене, усамітнене життя, не припиняючи літературної праці. У 1973&nbsp;р. вийшла друком збірка есеїв «[[Гаражний розпродаж Кізі]]», серед яких есе «По той бік кордону», написане у співавторстві з Кеном Бебсом, одним з «Merry Pranksters», та іншими. У 1986&nbsp;р. вийшов збірник оповідань «[[Демон Бокс]]», у 1992&nbsp;р.&nbsp;— роман «[[Пісня моряка]]» про рибалок Аляски, а в 1994&nbsp;р.&nbsp;— написаний спільно з Бебсом роман «[[Останній заїзд]]» про родео 1911 року.