Олексинці (Прилуцький район): відмінності між версіями

'''Олекси́нці'''  — [[село]] в Україні, в [[Срібнянський район|Срібнянському районі]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]. Населення 410 осіб.

Орган місцевого самоврядування  — Олексинська сільська рада, якій підпорядковані села [[Васюків]], [[Антішки]].

Розташовано на р. [[Лисогір|Лисогорі]], за 5  км від райцентру і за 30  км від залізнич. ст. Талалаївка.

Біля села виявлені поселення ранньої залізної доби (1 тис. до н.  е.).

Село вперше згадується у [[1666]] році. Входило до складу [[Срібнянська сотня|Срібнянської]] Прилуцького полку Гетьманщини, а з [[1761]]  — до Друго-Варвинської сотні Прилуцького полку. Після скасування автономії Війська Запорізького Російською імперією село у 1782 році ввійшло до складу Глинського повіту. У 1796 році село було віднесено до Прилуцького повіту.

[[1666]]-38 госп. селян, з них 18 госп. «орали на 4-х волах» та 20 госп.  — «на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Срібнянської прислушаюче».

[[1740]]  — 18 дворів (20 хат) селян, 26 дворів (27 хат) козаків. Після смерті Якова Лизогуба село залишалося вільним, 1752 Гетьман України [[Кирило Розумовський]] приділив його Генеральному Осавулу Якову Якубовичу.

Після його смерті ([[1758]]) удова [[1763]] розділила спадщину між дітьми  — Олексинці дісталися майбутньому прилуцькому полковнику Олександру Якубовичу, якими він володів до своєї смерті (близько 1810).

[[1859]]  — 165 дворів, 1229 ж.

У [[1861]]-64 рр. селяни підпорядковані Березівському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян, а козаки села  — Березівському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.

У 70-80 рр. 19 ст. землевласником в О. був поручик П.  М.  Гудим-Левкович.

На [[1903]] в селі було понад півтори тисячі мешканців, коло 20 вітряних млинів, кілька олійниць. При селі знаходиться маєток графині А.  П.  Гудим-Левковича «Олексинці» площею понад 820 десятин. В господарстві застосовують шести-, семи-, дев"ятипольні сівозміни. В маєтку розводять свиней  — метисної місцевої та йоркширської породи. В маєтку працює олійний завод, що щорічно переробляє понад 70 пудів олійного насіння. При Олексинцях з 1884 р. працює млин Кривицького зі щорічним намолом зерна на 3 тис. руб.

[[1910]] налічувалось 220 госп., з них козаків  — 122, селян  — 87, євреїв  — 1, ін. непривілейованих  — 4, привілейованих-6, наліч. 1436 ж., у тому числі 6 теслярів, 8 кравців, 9 шевців, 1 столяр, 1 чинбар, 91 ткач, 46 поденників , 17 займалися інтелігентними та 98  — ін.неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 2150 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Христоріздвяна ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове однокласне училище, яке містилося в будинках, побудованих [[1879]] і 1911-12 рр., у ньому навчалося 85 хлопч. і 43 дівчини (1912); крім того, працювали школа грамоти (1912), млин з просорушкою та шерстівкою з гасовим двигуном.

Землевласниками були поміщики: І.  П.  Барановський, С.  Л.  Рекало, М.  П.  Власова.

У 1923 році Олексинці стали центром сільради. 1925 року в селі було 275 дворів і 1422 мешканці, а 1930–2731930—273 двори і 1404 мешканці, 1996 року &nbsp;— 181 двір і 459 мешканців.<ref>Олексинці// [[Прилуччина: Енциклопедичний довідник|Шкоропад Д. О., Савон О. &nbsp;А. &nbsp;Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. &nbsp;Ф. &nbsp;Гайдая. &nbsp;— Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007.]] &nbsp;— С. 314–315314—315</ref>

Наприкінці 1920-х &nbsp;— на початку 1930-х років в Олексинцях Срібнянського району поширювалися листівки українського підпілля із закликом: {{text|Організовуйте осередки,щоб заснувать на Україні організацію СВУ РВ і негайно заснувать [...] організація вдарить по колективізації та провалить її, бо це нещастя.}}<ref>Климович Н. Процес «Спілки визволення України» та зростання селянського опору в умовах колективізації // Сіверянський літопис. &nbsp;— 2006. &nbsp;— № &nbsp;4. &nbsp;— С. 4-5.</ref>

* [[Білан Юрій Якович]] (1902–19631902—1963) &nbsp;— доктор історичних наук, професор Київського університету імені Тараса Шевенка.

* [[Бойко Іван Іванович]] &nbsp;— старший агроном Укрплодоовочтрактороцентру (м. [[Харків]]) у 1930-х роках. Учасник Білого руху 1918–19201918—1920, офіцер Армії УНР. В'язень Соловецького концтабору<ref>{{Cite web |url=http://www.ugraina.org/ugraina/karelia/monographics/1993.html |title=Сергій Білокінь. Соловки |accessdate=25 липня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151117021521/http://www.ugraina.org/ugraina/karelia/monographics/1993.html |archivedate=17 листопада 2015 |deadurl=yes }}</ref>.

* [[Желіба Олександр Володимирович]] (1975) &nbsp;— український геральдист, педагог. Народився в Олексинцях.

* Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII &nbsp;— Малороссия. &nbsp;— С.-Петербург, 1903. &nbsp;— С 364.{{ref-ru}}