Проєкт MOSE: відмінності між версіями

Жодних змін в розмірі ,  2 роки тому
м
заміна "проект" на "проєкт", згідно чинного правопису
м (Молоде вино перейменував сторінку з Проект MOSE на Проєкт MOSE: заміна "проект" на "проєкт", згідно чинного правопису)
м (заміна "проект" на "проєкт", згідно чинного правопису)
[[Файл:MOSE Project Venice from the air.jpg|thumb|350px|Вигляд споруд проектупроєкту MOSE з висоти пташиного польоту на півночі протоки [[Лідо]]]]
'''ПроектПроєкт MOSE''' ( акронім від {{lang-it|Mo dulo S perimentale E lettromeccanico}}, Експериментальний електромеханічний модуль) - технічний проектпроєкт, призначений для захисту від [[повені у Венеції|повеней Венеції]] та інших населених пунктів на узбережжі [[Венеціанська лагуна|Венеціанської лагуни]] в [[Італія|Італії]]. Це інтегрована система захисту, яка складається з низки мобільних шлюзів, що дозволяють ізолювати Венеціанську лагуну від [[Адріатичне море|Адріатичного моря]], коли приплив перевищує нормальний рівень (110 см) і може досягати 3 метрів. Разом з іншими додатковими заходами, такими як зміцнення берегів, підняття пристаней та захист берегів і поліпшення навколишнього простору що оточує лагуну, ці бар'єри будуть захищати Венецію від таких екстремальних ситуацій, як [[повінь]] і геоморфологічна деградація. Роботи з проектупроєкту розпочалися в 2003 році в протоках [[Лідо (острови)|Лідо]], [[Маламокко]] і [[Кіоджа]], що з'єднують лагуну з морем, і через які вода прибуває під час [[приплив]]ів. ПроектПроєкт здійснюється силами інженерів компанії [[FIAT]].
 
''Consorzio Venezia Nuova'' відповідає за роботи від імені Міністерства інфраструктури та транспорту - Венеціанської водної адміністрації. Будівництво розпочалося одночасно у 2003 році на всіх трьох лагунних водотоках, а станом на червень 2013 року, понад 85% проектупроєкту було завершено.<ref>{{cite web|url=http://www.water-technology.net/projects/mose-project/ |website=water-technology.net|title=MOSE Project}}</ref>
 
== Походження назви ==
 
== Мета ==
Метою проектупроєкту MOSE є вирішення проблеми повені, від якої з давніх часів страждає Венеція та інші містечка і села на узбережжі лагуни щоосені, щозими та щовесни. Хоча приплив в басейні лагуни нижчий, ніж в інших районах світу, де він може досягати до 20 метрів, феномен може стати значним якщо він пов'язаний з атмосферними і метеорологічними чинниками, такими як тиск і вплив [[бора|бори]] (північно-східного вітру, що дме з боку [[Трієст]]а) або [[сірокко]] (гарячий південно-східний вітер), який проштовхує хвилі у Венеціанську затоку. Феномен також посилюється дощами і прісною водою, проникаючою в лагуну з водозбірного басейну на 36 притоках представлених річками і каналами.
 
Збільшення частоти та інтенсивності повеней також пов'язано з іншими природними і штучно створеними причинами, які видозмінюють гідравлічну або геоморфологічну структуру лагуни, такими як осідання ґрунтів і евстатичне коливання рівня моря (протягом XX століття земля в лагуні опустилася на 23 см щодо середнього рівня моря); великий ерозійний вплив моря як результат деяких рукотворних заходів для полегшення портової діяльності (буни, штучні канали) і створення промислового району Маргеріт і збільшення підмивання причиною чого стали теплоходи. Створення промислового району Порто-Маргера. У майбутньому явище високої води може ще більше ускладнитися через передбачуване зростання рівня моря в результаті глобального потепління.
Надзвичайно висока повінь спостерігалася в місті в різні роки протягом усього XX століття: повінь в листопаді 1966 року (194 см), 1979 (166 см), 1986 (158 см), 1951 (151 см), 1936 та 2002 (147 см ), 1960 (145 см), 1968 і 2000 (144 см), 1992 (142 см), 1979 (140 см). Всі величини були зафіксовані на станції ''Punta della Salute'' у Венеції, де спостереження за припливами ведеться з 1897 року.
 
== Опис проектупроєкту ==
ПроектПроєкт передбачає встановлення 78 величезних порожніх бар'єрів з нержавіючої сталі розміром 20х30х5 м і вагою 300 т, розрахованих на сто років експлуатації, на початку кожної з трьох бухт, що з’єднують Венеціанську лагуну з Адріатичним морем. У нормальному стані наповнені водою бар'єри будуть лежати на залізобетонних кесонах і укріпленому дні.
 
Їх встановлять в стратегічних місцях, трьох вузьких каналах, що з'єднують Венеціанську лагуну з Адріатичним морем, - два ряди з 21 і 20 бар'єрів в північній і південній кінцівках острова Лідо, 20 плит - в Маламокко і 18 - в Кьоджу. Глибина лагуни в місцях установки різна: від майже 15 м в Маламокко до 8,5 м в одному з каналів Лідо. Для проходу судів в лагуну на всіх трьох майданчиках споруджуються шлюзи.
За відсутності припливної небезпеки повітря буде випущено, й щити знову опустяться на дно.
 
Загальна вартість робіт, початих десять років тому, становить майже 7 мільярдів євро. Завершення проектупроєкту планувалося на 2016 рік. Але роботи гальмуються через економічну кризу в Італії.
 
Уряд обіцяв до 2016 року знайти необхідне фінансування. Проте консорціум, який безпосередньо займається монтажем протипаводкових бар’єрів, вимагає негайно сплатити близько 800 мільйонів євро, інакше під загрозою опиняться робочі місця майже чотирьох тисяч осіб.