Даная (Рембрандт): відмінності між версіями

Дослідники-мистецтвознавці, що вивчали картину досить довгий час губилися в різних здогадах, чому схожість зіз Саскією на цій картині не булобула такою очевидною, як на інших роботах ван Рейна? Навіть стиль виконання свідчив про те, що вона мала відноситися до більш пізнього періоду його творчості. Лише в середині двадцятого століття з появою [[Рентгеноскопія|рентгеноскопії]] дослідникам вдалося виявити причину невідповідності. Знімки показали, що насправді художник переписав картину вже після смерті дружини. Портрет жінки на нижньому шарі мав велику схожість із Саскією. Більш пізнійПізніший образ скоріше за все був списаний з коханки та годувальниці його сина Тітуса&nbsp;— Ґерт'є Діркс. Таким чином в картині «Даная» були поєднані образи двох близьких до ван Рейна жінок. Також у процесі дослідження стало відомо, що золотаве світло було передане за допомогою додавання до маслянихолійних фарб товченого [[Бурштин|бурштину]]<ref name=":0" />

З моменту зміни власника та до сучасного дослідження в середині двадцятого століття картина містила безліч нерозгаданих загадок. Дослідники та шанувальники творчості Рембрандта намагалися знайти відповіді на питання. Головним серед них було наступне: чи була це взагалі міфологічна Даная, адже за стародавнім сюжетом вона мала дивитися на Зевса, який втілився у золотий дощ, а насправді її погляд спрямований кудись вперед? Наступною загадкою була обручка на пальці жінки та чи не пов'язана із заміжжям [[вагітність]], адже живіт Данаї виглядає доволі огрядним. Тогочасні тлумачення полягали в тому, що на картині була зображена Саскія, на той час вона була вагітна другою дитиною, оскільки попередня померла у двомісячному віці. Саме тому картина виконана в передчутті радості від майбутніх пологів та сподівань, що було передано у постаті жінки, щояка чекає свого коханого та в очах, що мали передавати щастя. З одного боку права рука захищає її від яскравого світла, а з іншого виглядає як жест запрошення приєднатися. Сюжет картини за задумом художника мав передати сподівання пари на перемогу кохання над смертю. Остання, як згадка про втрату первістка, була зображена у вигляді [[Ерос|Ероса]], що плаче над ліжком. Лише рентгенівські дослідження допомогли відповісти на ряд запитань та виявити деякі невідомі деталі. Спочатку стегна були прикриті тканиною, а обличчя мало більше спільних рис із Саскією. Рембрандт радикально відходить від традиційного для стародавнього міфу зображення Зевса у вигляді золотого дощу із монет. Про його присутність жінці стає відомо через наповнення кімнати золотавим світлом. У властивій собі манері ван Рейн свідомо нехтує передачею жіночої фігури в ідеальному образі, віддаючи перевагу на користь більш реалістичної форми. Завдяки цьому рішенню художнику вдалося зобразити сцену максимально природно, щоб привернути увагу глядача до фігури Данаї й тим самим віддалити на другорядний план служницю і, власне, Зевса. Щоб вдало підкреслити постать жінки ван Рейн використав навколо неї фарби зеленого, малинового, червоного та золотавого кольорів. Підняття правої руки до верху супроводжується почуттям сором'язливості та радості на обличчі. Рембрандт за допомогою піднятої до верху руки не тільки зосередив увагу глядача, а й вніс ясність в складну просторову та образотворчу композицію, окреслюючи в площині кордони між оголеністю та фоном, пов'язуючи різні акценти світла з гармонічним дизайном. Позолочена білизна і багато оздоблене різьбленням ліжко обвішане об'ємними оливкового кольору [[Шовк|шовковими]] шторами контрастує на фоні нижньої частини ліжка, яка є бідною на деталі та виконана в синювато-зеленому тоні. Матерія, що покриває столик біля ліжка, виконана в червоному кольорі<ref>{{Cite web|url=https://www.academia.edu/12871449/Rembrandt_s_Dana%C3%AB|title=Rembrandt’s 'Danaë'|last=Bennett|first=Nicole|date=|website=Academia|publisher=University of Miami, Art History|language=|accessdate=}}</ref>.

Спочатку художник зобразив Данаю у намисті з [[Перли|перлів]], яке було улюбленою прикрасою Саскії. Більше того зображена жінка була прикрита ковдрою. У Саскії ніс був маленький і кирпатий, а у фінальній версії картини Даная має&nbsp;прямий та великий. За версією мистецтвознавця, доктора історичних наук Сергія Андронова художник зобразив два різні моменти з міфу. Спочатку Рембрандт зобразив класичну сцену, яка відображена на полотнах Тіціана і ДжентилескиДжентилескі, де Зевс з'явився до жінки у вигляді золотого дощу. Вона зустрічає його, закинувши голову в екстазі. Через тринадцять років ван Рейн написав інший момент з міфу. Це була вже сцена прощання жінки з божеством, що залишає її. Золотий дощ закінчився і залишилося лише світло. Андронов надає пояснення жалібному обличчю Купідона&nbsp;— лише він один знає, що насправді Зевс вже не повернеться до жінки. Наступна загадка криється в постаті жінки на задньому плані, адже згідно з міфом до Данаї була приставлена стара служниця. Яку, між іншим, [[Смертна кара|стратили]] за те, що не встежили за невинністю дівчини. Якщо придивитися до жінки то можна побачити, що риси її обличчя дуже схожі на чоловічі. І тим більше мають спільні риси з самим Рембрандтом. У нього навіть є автопортрет в такому ж [[Берет|береті]]. За попередніми начерками до картини чітко видно, що постать має на голові характерний для того часу жіночий очіпчик. Але на фінальній версії картини зображений улюблений головний убір художника. Іншим моментом, що звертає на себе увагу є те, що крім зв'язки ключів, «стара» тримає начебто [[Палітра|палітру]] й [[Пензель|пензлі]]. Хоча, звичайно, за офіційною версією в її руках&nbsp;— мішок. Він потрібен для збору золотих монет, що за легендою сипалися разом із золотим дощем. Таким чином, можливо Рембрандт вирішив зобразити себе поруч із власною дружиною<ref name=":1">{{Cite news|title=«Даная» Рембрандта. Портрет жены, любовницы и автопортретет в одной картине|url=https://arts-dnevnik.ru/rembrandt-danaya/|work=Дневник живописи|date=2017-06-16|accessdate=2019-11-08|language=|last=Копенкина|first=Оксана|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190709215828/https://arts-dnevnik.ru/rembrandt-danaya/|archivedate=2019-07-09|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=Загадки "Данаи" Рембрандта|url=http://aminpro.ru/dopoln/stranic/ludi/lud_0049.html|website=aminpro.ru|accessdate=2019-11-09|last=Пикуль|first=В. С|date=|publisher=Самые невероятные судьбы|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190512003331/http://aminpro.ru/dopoln/stranic/ludi/lud_0049.html|archivedate=2019-05-12|deadurl=no}}</ref>.

Надалі, під час реставраційних робіт, в яскравому шарі фарби було виявлено товчене скло, безкольоровенекольорове або слабо фарбоване. Існує декілька версій, чому художники XVII століття домішували його до фарби: по-перше, така суміш надає можливість досягти особливих оптичних властивостей, надаючи фарбі ефекту прозорості, а по-друге, такий спосіб дозволяє фарбі швидше сохнути<ref>{{Cite web|title=Рентген, стекло, серная кислота и другие прелести реставрации|url=http://newslab.ru/article/576263|website=newslab.ru|accessdate=2019-11-09|last=Позднякова|first=Олеся|date=20.03.2014|publisher=|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180927034558/http://newslab.ru/article/576263|archivedate=27.09.2018|deadurl=no}}</ref>.