Хармід (Платон): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м додано Категорія:Діалоги Платона за допомогою HotCat
м шаблон, оформлення
Рядок 1:
{{Проблеми|без джерел=грудень 2019|стиль|вікіфікувати|без категорій|В статті відсутній вступ}}
Цей діалог [[Платон|Платона]]а входить до його ранніх діалогів. Які почасти завершуються [[Апорія|апоріями]]. Майже всі якісні переклади російською чи латиною мають [[пагінації]]. У вказаному описі вказані основні [[пагінації]] ключових моментів діалогу.
 
Діалог починається з того, що [[Сократ]] зустрічається з Херофонтом. Він повернувся з війни, де брав участь у битвах. [[Сократ|Сокра]]<nowiki/>т запитав як в Атенах справи з філософією і чи з'явилися цікаві філософи, поки його не було. Крітій розповів про свого протеже Харміда, який є філософом і добре володіє даром розсудливості.
 
== Про проблеми перекладу: ==
 
В грецькій мові ключове слово діалогу -&nbsp;— термін софросю́не (σωφροσύνη). Перекладач діалогу, перевів цей термін як розсудливість. [[Лосєв Олексій Федорович|Лосєв]] перевів як умственное целомудрие.
 
== Зміст: ==
 
Зміст:
 
Спочатку даються три односторонніх і тому неправильних визначення розсудливості, які тут же і відкидаються.
 
* Перше визначення свідчить, що розсудливість &nbsp;— це благопристойність і спокій душі та тіла. Це визначення одностороннє тому, що дуже часто прекрасними є швидкість, рішучість і навіть відповідність. Хороший атлет не той, який спокійний і нерішучий. З одним спокоєм і малорухливістю недалеко підеш, як в художніх змаганнях так і в міркуваннях, оскільки в них потрібна швидкість, тямущість і по можливості негайне охоплення предмета (159b -&nbsp;— 160d).
* Згідно з другим визначенням, під розсудливістю потрібно розуміти сором'язливість душі. Це теж неправильно, оскільки в одних випадках сором'язливість хороша, а в інших вона буває зовсім не гарна, коли, наприклад, бідняк соромиться своєї бідності (160е -&nbsp;— 161b).
* Третє визначення свідчить, що розсудливість&nbsp;— - "«заняття своїм"». Щось на кшталт цього дійсно входить в поняття розсудливості. Але чому ж тут мова йде тільки про "«своє власне"»? Адже можна на основі розсудливості добре робити і чуже. Крім того, і своє щось потрібно робити не просто будь-як, але правильно, істинно, і гарно (161b -&nbsp;— 164е). Далі йде частина діалогу (164d -&nbsp;— 176d), позитивніша, в той час як розглянута перша частина (157а -&nbsp;— 164с) була зумовлена переважно негативною.
 
Основна ідея ранніх діалогів [[Платон|Платона]], містится в дельфійському надписі «Пізнай себе». Саме з усвідомлення свого невігластва [[Євтифрон (Платон)|Євтифрона]], [[Алківіад|Алківіада]] і Харміда, мало б призвести до самопізнання і як наслідок до розвитку розумових здібностей. Таким чином, філософія [[Платон|Платона]] вже в ранній період будується як вихвалянні знання, як незмінний гімн розуму, як крик про необхідність розумного обґрунтування.
 
Основна ідея ранніх діалогів [[Платон|Платона]]а, містится в дельфійському надписі «Пізнай себе». Саме з усвідомлення свого невігластва [[Євтифрон (Платон)|Євтифрона]], [[Алківіад|Алківіада]]а і Харміда, мало б призвести до самопізнання і як наслідок до розвитку розумових здібностей. Таким чином, філософія [[Платон|Платона]]а вже в ранній період будується як вихвалянні знання, як незмінний гімн розуму, як крик про необхідність розумного обґрунтування.
<br />
 
[[Категорія:Діалоги Платона]]