Кримськотатарський національний рух (1950-1980-ті рр.): відмінності між версіями

Указ був представлений владою як реабілітаційний, проте його формулювання залишали місце для різних інтерпретацій, на що не забули вказати активісти кримськотатарського руху. Їхнє ставлення до цього документа знайшло своє вираження в Зверненні «Черговий крок у напрямку ліквідації кримськотатарського народу як нації», направленому в кінці вересня 1967 року в ЦК КПРС і до Президії Верховної Ради СРСР: «Указ 1967 г. - не реабілітація, не політична реабілітація і навіть не амністія. Це <...> Закон 1946, прикладений, пристосований до умов сьогодення [мався на увазі Закон РРФСР про скасування Кримської АРСР]». Головний підступ полягав у застереженні з приводу «паспортного режиму» - він змушував припускати створення владою адміністративних перешкод на шляху масового повернення до Криму<ref name="указ67">{{Cite web|url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|title=«…Нельзя не отметить, что значительная часть татарского населения высказывает желание возвратиться в Крым». К 35-летию Указа Президиума Верховного Совета СССР «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму»|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|archivedate=2014-11-04|deadlink=yes}}</ref>.

 

 

Таким чином, Указ від 5 вересня 1967 року, що декларував право кримських татар жити на всій території СРСР, так і не вирішив головного питання кримськотатарської проблеми - масового повернення народу до Криму<ref name="указ67">{{Cite web|url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|title=«…Нельзя не отметить, что значительная часть татарского населения высказывает желание возвратиться в Крым». К 35-летию Указа Президиума Верховного Совета СССР «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму»|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|archivedate=2014-11-04|deadlink=yes}}</ref>.