Кримськотатарський національний рух (1950-1980-ті рр.): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
правопис |
||
Рядок 76:
1966-1969 роки були відзначені найбільшою активністю кримськотатарського руху, в який прийшли опозиційно налаштовані щодо радянської влади і Комуністичної партії люди - вони вже не просили, а вимагали відновлення прав свого народу. Серед активістів виросла частка молоді. Почали з'являтися нові форми боротьби. У місцях проживання кримських татар і в Москві організовувалися численні мітинги, демонстрації, акції, приурочені до знаменних дат. Ці акції жорстко придушувалися правоохоронними органами<ref name="дв1956">[http://qtmm.org/национальное-движение-крымских-татар-в-1956-1969-гг Национальное движение крымских татар в 1956—1969 гг.]</ref>.
Частина кримськотатарських активістів встановила контакти із правозахисним рухом. Через таких відомих дисидентів, як Олексій Костерін, [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]], [[Григоренко Петро Григорович|Петро Григоренко]] та ін., про проблему кримськотатарського народу і його національний рух стає відомо за кордоном. Радіостанції «Свобода», «Голос Америки» та ін.
«<nowiki/>[[Самвидав|Самвидавні]]<nowiki/>» «<nowiki/>[[Хроника текущих событий|Хроніка поточних подій]]<nowiki/>» вже у 2-му випуску, в 1968 році, опублікувала «Звернення кримськотатарського народу до світової громадськості», де викладалася історія депортації і 12-річної організованої боротьби кримськотатарського народу за свої права. Надалі «Хроніка поточних подій» постійно повідомляла про всі перешкоди, які створювали влади на шляху повернення кримських татар на півострів; детально висвітлювала судові процеси Гомера Баєва в Сімферополі (1969), [[Мустафа Джемілєв|Мустафи Джемілєва]] і Іллі Габая в Ташкенті (1970), Мустафи Джемілєва в Омську (1976) та інші. Спеціальний 31-й випуск «Хроніки поточних подій» за 1974 рік, приурочений до 30-ї річниці депортації кримських татар, був цілком присвячений кримськотатарському національно-визвольному руху і містив найважливіші відомості про репресії, яким були піддані активісти цього руху, за
Напередодні 50-річчя жовтневого перевороту ЦК КПРС знову повертається до розгляду кримськотатарської проблеми, і знову українська влада виступає категорично проти повернення кримських татар. Перший секретар ЦК КП України [[Шелест Петро Юхимович|П. Шелест]] у своєму листі в ЦК КПРС писав <ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref> : <blockquote> ''Як відомо, Кримська АРСР не уявляла собою автономії тільки татар, а була багатонаціональною республікою... Кримські татари вже тоді складали лише п'яту частину населення. Якщо врахувати, що за минулий час населення Криму досягло майже 1,6 млн осіб..., а кількість кримських татар, які в даний час проживають в Узбекистані, не перевищує 160 тис., То зрозуміло, що для постановки питання про відновлення їх національної автономії в Криму немає ніяких підстав ... <br /><br />'' З''а 22 роки, які пройшли після виселення татар, місця їх колишнього проживання заселені. Трудящі Криму досягли великих успіхів у розвитку економіки і культури ... Все, чим в даний час багатий Крим, створено працею людей, які зараз проживають в цій області ... <br /><br />Частина населення Криму постійно працює на заводах та інших об'єктах оборонного значення, за вільним наймом у військових частинах, що в умовах прикордонної області, якої є Крим, теж має істотне значення. <br /><br />Повернення татар до місць колишнього проживання і пов'язана з цим необхідність переселення з Криму великої кількості теперішнього населення спричинили б великі збитки державним інтересам і було б великою несправедливістю по відношенню до сотень тисяч громадян Криму. <br /><br />З іншого боку, кримські татари, які зараз проживають в Узбекистані, тісно поєдналися з його економікою і культурою. Там їм створені всі необхідні умови для праці, навчання, підвищення матеріального і культурного рівня. Тому переселення татар до Криму негативно вплинуло б на економіку тих районів, де вони зараз проживають, а також на їх власне становище. <br /><br />Значна частина татарського населення Криму в період Великої Вітчизняної війни зраджувала Батьківщину, активно співпрацювала з німецько-фашистськими загарбниками, багато горя принесла населенню і викликала у нього ненависть. <br /><br />Відомо, наприклад, що більше 35 тис. добровольців - татар знаходилися в рядах німецьких збройних сил, тисячі татар добровільно служили в загонах самооборони, в німецької польової жандармерії, в охороні в'язниць, концентраційних таборів, шляхів сполучення, активно брали участь в операціях проти частин радянської армії, партизан і підпільників. <br /><br />Вони вели розвідку, проводили каральні експедиції і репресії проти мирних жителів. <br /><br />Після вигнання німців з Криму багато татар сховали зброю. При виселенні у них було вилучено понад 500 кулеметів, близько 8000 автоматів і гвинтівок, багато гранат і куль. <br /><br />Повертаючись до Криму, деякі особи загрожують місцевим жителям, розшукують майно і заявляють на нього свої права, викликаючи занепокоєння у жителів Криму. <br /><br />Все це ще раз підтверджує, що ніяких підстав для перегляду питання про неповернення татар до Криму немає.''</blockquote> 5 вересня 1967 був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму». Указ був опублікований в місцевій пресі і в офіційному виданні «Відомості Верховної Ради СРСР». У преамбулі документа говорилося, що «після звільнення в 1944 році Криму від фашистської окупації факти активної співпраці з німецькими загарбниками певної частини проживали в Криму татар були необгрунтовано віднесені до всього татарського населення Криму <...>». Указ скасував рішення державних органів у частині, яка мала огульні звинувачення щодо «громадян татарської національності, які проживали в Криму», але в той же час в ньому стверджувалося, що вони «вкоренилися на території Узбецької та інших союзних республік»<ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref>. У Постанові Президії Верховної Ради СРСР № 494, який прямував безпосередньо за Указом ( «Про порядок застосування ст.2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 г.») роз'яснювалося, що «<...> громадяни татарської національності <...> і члени їх сімей користуються правом, як і всі громадяни СРСР, проживати на всій території '''відповідно до чинного законодавства про працевлаштування і паспортний режим'''»<ref name="указ67">{{Cite web|url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|title=«…Нельзя не отметить, что значительная часть татарского населения высказывает желание возвратиться в Крым». К 35-летию Указа Президиума Верховного Совета СССР «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму»|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|archivedate=2014-11-04|deadlink=yes}}</ref>.
|