Вікіпедія

Кримськотатарський національний рух (1950-1980-ті рр.): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис, стиль
Рядок 22:
В кінці 1950-х - початку 1960-х років в місцях висилки кримських татар в Узбецькій РСР виник і почав набирати силу національний рух, який прагнув домогтися визнання державою необґрунтованості покарання народу за політичними мотивами, реабілітації, визнання існування окремого кримськотатарського етносу, повернення на історичну батьківщину і відновлення ліквідованої [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримської АРСР]]. Національний рух кримських татар не ставив собі за мету зміну існуючого політичного соціального ладу і комуністичної ідеології - навпаки, йшлося про те, щоб змусити чинну владу виконувати свої ж основні закони<ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref>. Особливістю кримськотатарського руху в 1950-і - 1960-і роки (так зв. «Перша хвиля») було те, що його лідерами були переважно комуністи, в тому числі партійні працівники, ветерани війни, учасники партизанського руху в Криму (Бекір Османов, Мустафа Селімов, Джеппаров Акімов та ін.) <ref name="указ67">{{Cite web|url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|title=«…Нельзя не отметить, что значительная часть татарского населения высказывает желание возвратиться в Крым». К 35-летию Указа Президиума Верховного Совета СССР «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму»|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|archivedate=2014-11-04|deadlink=yes}}</ref> <ref name="дв1956">[http://qtmm.org/национальное-движение-крымских-татар-в-1956-1969-гг Национальное движение крымских татар в 1956—1969 гг.]</ref>.
 
Ще в 1940-і роки учасники партизанського руху Криму, що опинилися на засланні, протестуючи проти звинувачення всього народу в зраді, першими почали направляти індивідуальні та колективні звернення [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіну]] і [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошилову]]. Такі ж звернення направляли фронтовики, які повернулися з фронту. Масовий рух за повернення на батьківщину почався після смерті Сталіна і [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзду КПРС]]. У ЦК КПРС стали приходити численні листи з проханнями про особистоїособисту та колективноїколективну реабілітаціїреабілітацію<ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref>.
 
Поверненню кримських татар до Криму протидіяло в першу чергу місцеве радянське і партійне керівництво. Так, 15 березня 1954 року, всього через місяць після того, як [[Кримська область]] зі складу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФСР]] була передана до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], Кримський обком партії направивнадіслав листа першому секретареві ЦК [[Комуністична партія України|КПУ]] [[Кириченко Олексій Іларіонович|Олексію Кириченку]] з проханням клопотати перед [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] про заборону всім звільненим адміністративно-висланим 1944 року повертатися і проживати на території Кримської області<ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref>. У 1956 році, перед виходом указів Президії Верховної Ради СРСР про відновлення національної автономії балкарського, чеченського, інгушського, калмицького та карачаївського народів<ref>[https://www.lawmix.ru/sssr/14475 Закон СССР от 11.02.1957 «Об утверждении Указов Президиума Верховного Совета СССР о восстановлении национальной автономии балкарского, чеченского, ингушского, калмыцкого и карачаевского народов»]</ref>, в УРСР була організована кампанія протестів і звернень жителів Криму, колишніх партизанів, обкому партії і ЦК КПУ в ЦК КПРС і особисто [[Хрущов Микита Сергійович|Микиті Хрущову]]. Хрущов, який очолював союзнусоюзне партійне керівництво, був схильний йти назустріч вимогам українських керівників, які виступали категорично проти повернення кримських татар, оскільки потребував їхїхньої підтримки в боротьбі за зміцнення своєї влади<ref name="autogenerated3">[http://www.razlib.ru/istorija/m_ja_geller/p120.php М. Я. Геллер. История Российской империи. История России 1917—1995. Утопия у власти. Кн. II, Гл. 10. ГОДЫ РАСТЕРЯННОСТИ И НАДЕЖД (1953—1964)]</ref>.
 
Такі ж кампанії згодом організовувалися перед розглядом питання про реабілітацію 1966 року, а також перед розглядом питання про прописку і оргнабори кримських татар в липні-серпні 1973 року<ref name="эмин">[http://www.litsovet.ru/index.php/material.read?material_id=499487 Эминов Р. Я. НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ КРЫМСКИХ ТАТАР (Попытка краткого анализа участника движения)]</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримськотатарський_національний_рух_(1950-1980-ті_рр.)