Дряпаченко Іван Кирилович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Додано інформацію про учня І. Дряпаченка з посиланням на довідник. |
м Виправлена помилка і Санкт-Петербург змінено на Петроград (Пг.) згідно з перейменуванням міста у 1910-ті рр. |
||
Рядок 17:
Похований на сільському цвинтарі. 8 червня 2007 р. на могилі І. Дряпаченка відкрито пам'ятника<ref>Ханко В. Вшановано пам'ять визначного митця // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С. 68−69.</ref>. Автори: скульптор В. Максименко та художник-графік А. Дяченко.
21 листопада 2019 р. у с. Василівка відкрито памятника І. Дряпаченку. Погруддя художника
Пригадуючи свої зустрічі з митцем, його учень художник-пейзажист А. К. Терещенко (1900-1991)<ref>Терещенко А. К. Енциклопедія мистецтва Полтавщини. Т. 2. Полтава: АСМІ, 2014. С. 290.</ref> писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».
Рядок 23:
Сумна доля творчої спадщини майстра. А. Терещенко у пояснювальній записці 1989 р. повідомляє: «Многие его картины, портреты, эскизы, рисунки, библиотека, личный архив – родственниками за бесценок были проданы частному лицу, жителю соседнего села Юрки – Ю. Белокобыле, который без промедления начал перепродавать живописные работы через комиссионные магазины Киева, Харькова и в др. местах… Во время гитлеровской оккупации значительная часть произведений Дряпаченко, сохранившаяся у Белокобылы, оказалась в руках немецкого коменданта Китлица и была им вывезена в Германию…»
Протягом сімдесяти років доля творчої спадщини художника була невідома. У жовтні 2015 р. на атрибуцію до Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка І. Е. Грабаря надійшов «Портрет сидячого чоловіка» під авторством Ісаака Бродського (1906, папір, графітний і чорний олівець, 50,5х34). Після експертизи робота визначена як «Портрет художника І. К. Дряпаченка». Дослідник творчості І. Дряпаченко та його учень - Анатолій Терещенко писав, що створення портрета пов'язано з періодом навчання І. Бродського та І. Дряпаченко у І. Рєпіна. Малюнок, на якому Іван Дряпаченко зображений сидячим, зі схрещеними на грудях руками, був опублікований у періодичному виданні «Журнал журналов» з підписом "Рис. худ. Бродского худ. Дряпаченко" (
Творча спадщина художника представлена в музейних зібраннях України, Росії та Республіки Білорусь тільки поодинокими прикладами. Є його твори в приватних колекціях, але місце знаходження переважної більшості робіт І. К. Дряпаченка невідомо. "Вірогідно, це стало одним із приводів для появи на ринку антикваріату підробок творів Івана Дряпаченка".<ref>[http://kozvisti.org.ua/?p=1342 Литвин Н. Василівка увіковічує ім'я свого "маєстро пензля". Сайт газети "Козельщинські вісті". 29.11. 2019]</ref>
| |||