Дряпаченко Іван Кирилович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Додано важливу біогрфічну інформацію з посиланням на джерело. |
Додано інформацію про відкриття пам'ятників І. Дряпаченку з посиланням на джерела. Додане уточнення. |
||
Рядок 15:
За свідченням сучасників талановитий художник загинув страшною смертю — згорів від чаду гасової лампи, поставленої коло ліжка у власному будинку на 56-му році життя.
Похований на сільському цвинтарі. 8 червня 2007 р. на могилі І. Дряпаченка відкрито пам'ятника<ref>Ханко В. Вшановано пам'ять визначного митця // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С. 68−69.</ref>. Автори: скульптор В. Максименко та художник-графік А. Дяченко.
21 листопада 2019 р. у с. Василівка відкрито памятника І. Дряпаченку. Погруддя художника стврив скульптор Ю. Дяченко<ref>{{Cite web|url=http://prostir.museum/ua/post/42447|title=На Полтавщині відкрили пам’ятник художнику Івану Дряпаченку|last=Мячкова|first=Тетяна Мячкова|date=06.12.2019|website=Prostir.Museum|publisher=|language=українською|accessdate=06.12.2019}}</ref>.
Пригадуючи свої зустрічі з митцем, його учень А. Терещенко<ref>Анатолій Костянтинович Терещенко – колишній співробітник Української науково-дослідної станції бджільництва, брав уроки малювання у І. К. Дряпаченка, згодом став художником</ref> писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».
Рядок 21 ⟶ 23:
Сумна доля творчої спадщини майстра. А. Терещенко у пояснювальній записці 1989 р. повідомляє: «Многие его картины, портреты, эскизы, рисунки, библиотека, личный архив – родственниками за бесценок были проданы частному лицу, жителю соседнего села Юрки – Ю. Белокобыле, который без промедления начал перепродавать живописные работы через комиссионные магазины Киева, Харькова и в др. местах… Во время гитлеровской оккупации значительная часть произведений Дряпаченко, сохранившаяся у Белокобылы, оказалась в руках немецкого коменданта Китлица и была им вывезена в Германию…»
Протягом сімдесяти років доля творчої спадщини художника була невідома. У жовтні 2015 р. на атрибуцію до Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка І. Е. Грабаря надійшов «Портрет сидячого чоловіка» під авторством Ісаака Бродського (1906, папір, графітний і чорний олівець, 50,5х34). Після експертизи робота визначена як «Портрет художника І. К. Дряпаченка». Дослідник творчості І. Дряпаченко та його учень - Анатолій Терещенко писав, що створення портрета пов'язано з періодом навчання І. Бродського та І. Дряпаченко у І. Рєпіна. Малюнок, на якому Іван Дряпаченко зображений сидячим, зі схрещеними на грудях руками, був опублікований у періодичному виданні «
Творча спадщина художника представлена в музейних зібраннях України, Росії та Республіки Білорусь тільки поодинокими прикладами. Є його твори в приватних колекціях, але місце знаходження переважної більшості робіт І. К. Дряпаченка невідомо. "Вірогідно, це стало одним із приводів для появи на ринку антикваріату підробок творів Івана Дряпаченка".<ref>[http://kozvisti.org.ua/?p=1342 Литвин Н. Василівка увіковічує ім'я свого "маєстро пензля". Сайт газети "Козельщинські вісті". 29.11. 2019]</ref>
|