Відмінності між версіями «Попель Степан Михайлович»

вікіфікація
(вікіфікація)
}}</ref>. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
 
У квітні 1947 Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти, як [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|[[Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}]], Бараца, {{нп|[[Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль]], Роже}}, {{нп|[[Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}]], Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
 
Ставав {{нп|Чемпіонат Парижа з шахів|чемпіоном Парижа|fr|Championnat d'échecs de Paris}} 1951, 1953 і 1954 років{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. У 1951 набрав 8,5 очка з 10 можливих, 2-3-тє місце поділили Роель і Табура (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1951.htm Чемпіонат Парижа 1951]{{ref-fr}}</ref>. 1953 набрав 9 очок з 11 можливих, 2-3-тє місця поділили Жорж Норадунгвян і Жак Планте (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1953.htm Чемпіонат Парижа 1953]{{ref-fr}}</ref>. 1954 року Попель і Гі Маццоні набрали по 8 очок у 9 партіях. У додаткових 4-х партіях перемогу здобув Попель з рахунком 2,5:1,5<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1954.htm Чемпіонат Парижа 1954]{{ref-fr}}</ref>.
 
Погодився тренувати провідну французьку шахістку {{нп|[[Шанталь Шоде де Сілан|||Chantal Chaudé de Silans}}]], яка стала учасницею [[Чемпіонат світу із шахів серед жінок 1956#Кандидатський турнір 1955 року|Московського турніру претенденток на шахову корону]] 1955 року. Мав можливість приїхати до Радянського Союзу, аби відвідати родину. Втім, через відсутність французького громадянства не зважився на цей крок{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
 
Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному [[Гастінгс (турнір)|турнірі в Гастінґсі]] ([[Велика Британія]]) 1951/1952<ref>[https://web.archive.org/web/20080421145939/http://pagesperso-orange.fr/eric.delaire/Tournois/Hastings.htm#1951 Palmarès des tournois de Hastings]{{ref-fr}}</ref>, де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як [[Светозар Глігорич]], [[ДаніельДеніел Абрагам Яновський|Деніел Яновський]], [[Ян Гейн Доннер]] та інші<ref>[https://web.archive.org/web/20080103100051/http://www.btinternet.com/~john.saunders14/dgt/hast1950s/dgt_chesstheatre.htm BRITISH CHESS GAME ARCHIVE]{{ref-en}}</ref>. {{нп|Англійська шахова федерація|Британська шахова федерація|en|English Chess Federation}} поставила його на 82-ге місце у своєму рейтингу шахістів Європи разом з СРСР{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}<ref name="Вільний_світ"/>.
 
1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у [[Відкритий чемпіонат США з шахів|Відкритому чемпіонаті США]] в [[Оклагома-Сіті]], де зіграв унічию з 13-річним [[Боббі Фішер]]ом, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}<ref>{{cite news
}}</ref>.
 
В югославському журналі «Шаховскі гласнік» (1953) зазначалось, що дядьком Степана Попеля був шаховий майстер{{sfn|І. Яремко|2009|с=107}}. Йдеться про найсильнішого львівського шахіста кінця 19-го&nbsp;— початку 20-го століття {{нп|[[Ігнац фон Попель|Ігнаца фон Попеля|en|Ignatz von Popiel}}]]. Таку ж думку висловлював й Ксавери Тартаковер у своїх спогадах{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}<ref name="Тартаковер"/>. Згодом ці дані поширили інші видання. Насправді вони не були родичами<ref name="В. Гінда_2017"/>. Вони, справді, зустрічалися за шахівницею, але вже тоді, коли найкращі роки Ігнаца минули, й перемогу здобув молодший Попель. Як згадував Євген Чучман, «очевидно&nbsp;— молодість перемогла, а тоді сміялися із старого, що «трафіл Попєль на Попеля». Але старушок мимо цього був дуже задоволений, бо вірив, що раніше чи пізніше мистецький лавровий вінок дістанеться на голову його однойменника&nbsp;— хоч і «русіна»{{sfn|І. Яремко|2009|с=15}}<ref>{{cite book
|автор = Л. Левицька, І. Бодревич
|заголовок = Лев Туркевич