|
}}</ref>. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти:, як [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}, Бараца, {{нп|Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль, Роже}}, {{нп|Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}, Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
Ставав {{нп|Чемпіонат Парижа з шахів|чемпіоном Парижа|fr|Championnat d'échecs de Paris}} 1951, 1953 і 1954 років{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1951У року1951 набрав 8,5 очка з 10 можливих, 2-3-тє місце поділили Роель і Табура (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1951.htm Чемпіонат Парижа 1951]{{ref-fr}}</ref>. 1953 набрав 9 очок з 11 можливих, 2-3-тє місця поділили Жорж Норадунгвян і Жак Планте (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1953.htm Чемпіонат Парижа 1953]{{ref-fr}}</ref>. 1954 року Попель і Гі Маццоні набрали по 8 очок у 9 партіях. У додаткових 4-х партіях перемогу здобув Попель з рахунком 2,5:1,5<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1954.htm Чемпіонат Парижа 1954]{{ref-fr}}</ref>.
Погодився тренувати провідну французьку шахістку {{нп|Шанталь Шоде де Сілан|||Chantal Chaudé de Silans}}, яка стала учасницею [[Чемпіонат світу із шахів серед жінок 1956#Кандидатський турнір 1955 року|Московського турніру претенденток на шахову корону]] 1955 року. Мав можливість приїхати до Радянського Союзу, аби відвідати родину. ОднакВтім, через відсутність французького громадянства не зважився на цей крок{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному [[Гастінгс (турнір)|турнірі в Гастінґсі]] ([[Велика Британія]]) 1951/1952<ref>[https://web.archive.org/web/20080421145939/http://pagesperso-orange.fr/eric.delaire/Tournois/Hastings.htm#1951 Palmarès des tournois de Hastings]{{ref-fr}}</ref>, де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як [[Светозар Глігорич]], [[Даніель Яновський]], [[Ян Гейн Доннер]] та інші<ref>[https://web.archive.org/web/20080103100051/http://www.btinternet.com/~john.saunders14/dgt/hast1950s/dgt_chesstheatre.htm BRITISH CHESS GAME ARCHIVE]{{ref-en}}</ref>. {{нп|Англійська шахова федерація|Британська шахова федерація|en|English Chess Federation}} поставила його на 82-ге місце у своєму рейтингу шахістів Європи разом з СРСР{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}<ref name="Вільний_світ"/>.
== Цікаві факти ==
Деякі ЗМІ поширювали версію про те, що провідник ОУН [[Степан Бандера]] у повоєнній Німеччині користувався паспортом шахіста Степана (Штефана) Попеля{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}. Оригінал цього документу наразі зберігається в Історико-меморіальному музеї С. Бандери, ій завідувач музею Степан Лесів спростовуєспростовував цю легенду. За його словами, не збігаються дата та місце народження власника документу (там значиться 1 вересня 1909 року, місто Ярослав) з відповідними даними шахіста С.Попеля. Власник паспорта свого часу перебував у концтаборі Маутгаузен (шахіст Попель у німецьких концтаборах ніколи не був)<ref name="В. Гінда_2017">{{cite news
| назва = Львівський шахіст — тричі чемпіон Парижа
| автор = В. Гінда
}}</ref>.
В югославському журналі «Шаховскі гласнік» (1953) написанозазначалось, що дядьком Степана Попеля був шаховий майстер{{sfn|І. Яремко|2009|с=107}}. Йдеться про найсильнішого львівського шахіста кінця 19-го — початку 20-го століття {{нп|Ігнац фон Попель|Ігнаца фон Попеля|en|Ignatz von Popiel}}. ПроТаку цеж такождумку кажевисловлював й Ксавери Тартаковер у своїх спогадах{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}<ref name="Тартаковер"/>. Згодом ці дані поширили інші видання. Насправді вони не були родичами<ref name="В. Гінда_2017"/>. Вони, справді, зустрічалися за шахівницею, але вже тоді, коли найкращі роки Ігнаца були позадуминули, й тодіперемогу перемігздобув молодший Попель. Як згадував Євген Чучман:, "Очевидно«очевидно — молодість перемогла, а тоді сміялися із старого, що «трафіл Попєль на Попеля». Але старушок мимо цього був дуже задоволений, бо вірив, що раніше чи пізніше мистецький лавровий вінок дістанеться на голову його однойменника — хоч і «русіна»{{sfn|І. Яремко|2009|с=15}}<ref>{{cite book
|автор = Л. Левицька, І. Бодревич
|заголовок = Лев Туркевич
|
