Відмінності між версіями «Попель Степан Михайлович»

джерела
(джерела)
(джерела)
}}</ref> і «[[Спортові вісти]]»<ref>[https://zaxid.net/istoriya_shahiv_u_lvovi_n1329692 Історія шахів у Львові]</ref>. Дописував у них статті про шахи{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}<ref name="Вільний_світ"/>.
 
1943 року у Львові вийшла друком книжка Попеля «Початки шахіста» (Львів, 1943){{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Згодом [[Ксавери Тартаковер]] так про це писав. Німецька влада викликала Попеля до себе й зажадала пояснити, чому він у вступі згадав [[Емануїл Ласкер|Емануїла Ласкера]] (що був євреєм), але нічого не сказав про [[Зіґберт Тарраш|Зіґберта Тарраша]]. На це шахіст відповів, що неможливо писати історію філософії, не згадавши [[Бенедикт Спіноза|Баруха Спінозу]], як історія християнства неможлива без [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. За це його на кілька місяців запроторили до в'язниці{{sfn|І. Яремко|2009|с=29-30}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель<ref name="В. Гінда_2013Тартаковер">{{cite news
| назва = From my chess memoirs
| автор = Dr. S. G. Tartakover
| автор-посилання = Ксавери Тартаковер
| газета = {{нп|Chess Review|||Chess Review}}
| дата = 21 березня 1953
}}</ref>. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель<ref name="В. Гінда_2013">{{cite news
| назва = Галицькі шахи за німецької влади
| автор = В. Гінда
Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у [[Сянік|Сяноці]], організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, в [[Американська зона окупації Німеччини|американську зону окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}. Декілька місяців перебував у [[Краків|Кракові]], потім переїхав до Парижа<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>.
 
Після війни оселився в [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}. Тримав там магазин жіночого одягу{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}.<ref name="Panorama_szahowa">{{cite news
| назва = Jeden z Lwowiego grodu
| автор = {{нп|Томаш Ліссовський||pl|Tomasz Lissowski}}
| автор-посилання =
| газета = {{нп|Panorama Szachowa||pl|Panorama Szachowa}}
| дата = січень 2004
}}</ref>.
 
З 1948 року одружений з колишньою киянкою{{sfn|І. Яремко|2009|с=108}} Валентиною Шаповал, діти&nbsp;— Володимир (пасинок), Ольга та Олекса{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. Станом на кінець 1970-х років дружина працювала бібліотекаркою в [[Університет Північної Дакоти|Університеті Північної Дакоти]]. Донька Ольга закінчила медичні студії у Фарґо та в {{нп|Університет Сан-Франциско|Університеті Сан-Франциско||University of San Francisco}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}<ref name="Вільний_світ"/>, згодом працювала лікаркою{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}. Син Олекса працював полісменом{{sfn|І. Яремко|2009|с=206}}.<ref>{{cite book
|автор = В. Комарницький
|заголовок = Комарники - село на руському путі
|місце = Львів
|видавництво = Камула
|рік = 2005
|сторінки = 287-290
}}</ref>.
 
Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}.
 
== Шахова кар'єра ==
1924 року{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, коли йому було 17{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, Степан Попель став чемпіоном [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1926 року був ініціатором заснування клубу "Шаховий коник", незабаром перейменованого й офіційно зареєстрованого як Товариство Українських Шахістів{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=83}}. Це товариство об'єдналось із шаховою секцією Спортового товариства «Україна» і стало найбільшою українською шаховою організацією Польщі<ref name="Погляд"/>. На першій шахівниці за Товариство грав Степан {{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}. Грав за команду Львова в 1-му (1929 рік, 3 з 5 очок{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}<ref name="Panorama_szahowa"/>) і 2-му (1934 рік{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}<ref name="Panorama_szahowa"/>) командних чемпіонатах Польщі{{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. До 2-ї світової війни й під час неї був найсильнішим українським шахістом Західної України{{sfn|О. Попович|1996|с=124}}, переможцем чемпіонатів Львова 1929 (8 з 9 очок, випередив Е. Кауфмана, Г. Фрідмана і О. Пйотровського){{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}<ref name="Panorama_szahowa"/>. Влітку 1943 року організовано чемпіонат Львова. На ньому Степан Попель поділив перше місце з Турянським, а третє посів М. Романишин. У додаткових партіях перемогу здобув Попель<ref name="В. Гінда_2013"/>. У вересні 1943 року в [[Самбір|Самборі]] відбувся чемпіонат дистрикту Галичина. На ньому Степан Попель посів друге місце, позаду Ярослава Шевчика<ref name="В. Гінда_2013"/>. Звання найсильнішого шахіста Західної України Попель підтвердив 1944 року в [[Сянок]]у{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, де випередив Є. Яніва, М. Романишина і Я.Шевчика{{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}.
 
В липні в [[Краків|Кракові]] проводив засекречений матч із шести партій проти [[Чемпіонат України з шахів|чемпіона УРСР]] та [[Чемпіонат СРСР із шахів|СРСР]] [[Богатирчук Федір Парфенович|Федора Богатирчука]]. Під час п'ятої партії за рахунку 2:2{{sfn|В. Батура|2016|с=109}} матч довелося перервати через поліційну годину{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
 
Оселившись у [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}, від 1945 року виступав у найкращому шаховому клубі ''«Каїсса»'', був його передовим членом{{sfn|І. Яремко|2009|с=55}}. Писав про шахи в столичних газетах<ref>{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.cite news
| назва = Наші першуни - шахісти
| автор = Е. Онищук
| автор-посилання =
| газета = Гомін України
| дата = 12 лютого 1955
}}</ref>. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
 
У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти: [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}, Бараца, {{нп|Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль, Роже}}, {{нп|Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}, Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
 
Ставав {{нп|Чемпіонат Парижа з шахів|чемпіоном Парижа|fr|Championnat d'échecs de Paris}} 1951, 1953 і 1954 років{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1951 року набрав 8,5 очка з 10 можливих, 2-3-тє місце поділили Роель і Табура (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1951.htm Чемпіонат Парижа 1951]{{ref-fr}}</ref>. 1953 набрав 9 очок з 11 можливих, 2-3-тє місця поділили Жорж Норадунгвян і Жак Планте (по 7)<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1953.htm Чемпіонат Парижа 1953]{{ref-fr}}</ref>. 1954 року ПоппельПопель і Гі Маццоні набрали по 8 очок у 9 партіях. У додаткових 4-х партіях перемогу здобув ПоппельПопель з рахунком 2,5:1,5<ref>[http://heritageechecsfra.free.fr/paris1954.htm Чемпіонат Парижа 1954]{{ref-fr}}</ref>.
 
Погодився тренувати провідну французьку шахістку [[Шанталь Шоде де Сілан]], яка стала учасницею [[Чемпіонат світу із шахів серед жінок 1956#Кандидатський турнір 1955 року|Московського турніру претенденток на шахову корону]] 1955 року. Мав можливість приїхати до Радянського Союзу, аби відвідати родину. Однак, через відсутність французького громадянства не зважився на цей крок{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному турнірі в [[Гастінґс]]і ([[Велика Британія]]) 1951/1952<ref>[https://web.archive.org/web/20080421145939/http://pagesperso-orange.fr/eric.delaire/Tournois/Hastings.htm#1951 Palmarès des tournois de Hastings]{{ref-fr}}</ref>, де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як [[Светозар Глігорич]], [[Даніель Яновський]], [[Ян Гейн Доннер]] та інші<ref>[https://web.archive.org/web/20080103100051/http://www.btinternet.com/~john.saunders14/dgt/hast1950s/dgt_chesstheatre.htm BRITISH CHESS GAME ARCHIVE]{{ref-en}}</ref>. Британська шахова федерація поставила його на 82-ге місце у своєму рейтингу шахістів Європи разом з СРСР{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}<ref name="Вільний_світ"/>.
 
1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в [[Оклагома-Сіті]], де зіграв унічию з 13-річним [[Боббі Фішер]]ом, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}.<ref>{{cite news
| назва = Незабутній майстер королівської гри
| автор = О. Попович
| автор-посилання = Попович Орест
| газета = [[Свобода (газета в США)|Свобода]]
| дата = 4 лютого 1988
}}</ref>.
 
Виграв чемпіонат штату [[Мічиган (штат)|Мічиґан]] тричі поспіль&nbsp;— у 1957, 1958 і 1959 роках<ref name="Чемпіон_М">[http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp Stefan Popiel…Chess Master (North Dakota Public Radio, 23 вересня 2004)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081015202051/http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp |date=15 жовтень 2008 }}{{ref-en}}</ref>. Вигравав також чемпіонати штатів [[Міннесота]], [[Іллінойс]], [[Небраска]]. У [[Північна Дакота|Північній Дакоті]] (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) й багато років поспіль очолював Шахову асоціацію штату{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Цей штат був далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref> Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>. Найбільшого рейтингу в США досягнув у 1960-х роках - 2378 пунктів{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Шахова федерація США надала йому пожиттєвий титул майстра за досягнення 2200 пунктів у 300 змаганнях{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
На чемпіонаті УСЦАК 1966 року Степан Попель посів друге місце, набравши 5,5 із семи можливих очок. На очко його випередив Орест Попович, на третьому місці - Мирослав Турянський (5){{sfn|О. Попович|1996|с=118}}. Вирішальною стала перемога Поповича над Попелем{{sfn|О. Попович|1996|с=128}}.
 
Чемпіонат УСЦАК 1969 року пройшов від 30 травня до 1 червня в головній залі Українсько-американського осередку при 2250 Вест 14-ій вулиці. Шістнадцять учасників змагалися в шість кіл за швейцарською системою. Степан Попель виграв турнір з результатом 5,5 очок, перемігши таких суперників: Михайло Паньків, Мирослав Турянський, Лев Блонарович, Михайло Парута та Тома Возьний. Єдину партію зіграв унічию проти Ореста Поповича, що посів друге місце{{sfn|І. Яремко|2009|с=62-64}}. <ref>{{cite news
| назва = Проф. Ст. Попель переміг
| автор = К. Ружинський
| автор-посилання =
| газета = Гомін України
| дата = 28 червня 1969
}}</ref>.
 
Від 25 до 28 листопада 1982 року у [[Філадельфія|Філадельфії]] відбувся турнір, на який було запрошено найкращих українських шахістів на еміграції. Втім, не всі змогли прибути. Шестеро учасників грали у два кола. Набравши 3 очки Степан Попель посів друге місце, на пів очка позаду Степана Стойка. Третє і четверте місце поділили Орест Попович та Лев Блонарович з результатом 2,5 очка. Замкнули таблицю Маріан Процик (2 очки) та Сидір Новаківський (1,5 очка){{sfn|І. Яремко|2009|с=80}}.<ref>{{cite news
| назва = Степан Стойко став шаховим майстром українців на еміграції
| автор =
| автор-посилання =
| газета = [[Америка (українська католицька газета)|Америка]]
| дата = 2 грудня 1982
}}</ref>.
 
Степан Попель був першим, кого включили до '''Шахової зали слави Північної Дакоти''' ({{lang-en|North Dakota Chess Hall of Fame}})&nbsp;— у 1983 році<ref name="Погляд"/><ref>[https://ndchess.com/halloffame/ Шахова зала слави Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>.
 
Одними з його улюблених дебютів були [[Староіндійський захист|Староіндійська атака]] і [[Скандинавський захист|Скандинавська партія]]; також майстер любив грати [[бліц]]-партії.
 
Орест Попович так згадував про Степана Попеля{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}:
Від 29 листопада до 8 грудня 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля. 10 учасників змагалися в одне коло. Переможцем став львівський гросмейстер [[Максименко Андрій|Андрій Максименко]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, набравши 6,5 очка. На пів очка відстав Олег Романишин і ще на пів - [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=149}}.
 
У другому міжнародному турнірі пам'яті Попеля, що пройшов у Львові від 22 вересня до 1 жовтня 1999 року, перемогу здобув [[Мотильов Олександр Анатолійович|Олександр Мотильов]] з результатом 6,5 очок. Друге місце посів [[Максименко Андрій (шахіст)|Андрій Максименко]] (6), третє - [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]] (5){{sfn|В. Батура|2016|с=109}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=161}}.<ref>{{cite news
| назва = У Львові відбувся 2-й міжнародний турнір пам'яті С. Попеля
| автор = О. Попович
| автор-посилання = Попович Орест
| газета = [[Америка (українська католицька газета)|Америка]]
| дата = 8 січня 2000
}}</ref>.
 
Третій міжнародний турнір пам'яті професора Степана Попеля пройшов у Львові від 20 до 28 січня 2008 року. Перемогу здобув {{нп|Клімов Сергій Олександрович (шахіст)|Сергій Клімов|ru|Климов, Сергей Александрович (шахматист)}}, набравши 6,5 очка. Друге місце посів М.Казаков (6), третє - [[Грицак Орест Ігорович|Орест Грицак]] (5,5){{sfn|І. Яремко|2009|с=185}}.
}}</ref>.
 
В югославському журналі "Шаховскі гласнік" (1953) написано, що дядьком Степана Попеля був шаховий майстер{{sfn|І. Яремко|2009|с=107}}. Йдеться про найсильнішого львівського шахіста кінця 19-го - початку 20-го століття {{нп|Ігнац вон Попель|Ігнаца вон Попеля|en|Ignatz von Popiel}}. Про це також каже Ксавери Тартаковер у своїх спогадах{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}<ref name="Тартаковер"/>. Згодом ці дані поширили інші видання. Насправді вони не були родичами<ref name="В. Гінда_2017"/>. Вони зустрічалися за шахівницею вже коли найкращі роки Ігнаца були позаду, й тоді переміг молодший Попель. Як згадував Євген Чучман: "Очевидно - молодість перемогла, а тоді сміялися із старого, що "трафіл Попєль на Попеля". Але старушок мимо цього був дуже задоволений, бо вірив, що раніше чи пізніше мистецький лавровий вінок дістанеться на голову його однойменника - хоч і "русіна"{{sfn|І. Яремко|2009|с=15}}.<ref>{{cite book
|автор = Л. Левицька, І. Бодревич
|заголовок = Лев Туркевич
|url = http://diasporiana.org.ua/ukrainica/17042-levitska-l-bodrevich-i-lev-turkevich-zhittya-i-tvorchist/
|місце = Канада: Торонто
|видавництво =
|рік = 1965
|сторінки = 287-291
}}</ref>.
 
[[Мигаль Тарас Степанович|Тарас Мигаль]] у своєму романі "Пробуджене місто", про часи нацистської окупації Львова, присвятив шахістові кілька сторінок, змінивши прізвище на "Пупель". Автор зобразив його радянофілом і марксистом, що не відповідає дійсності{{sfn|І. Яремко|2009|с=27-28}}. Вигадав він і інші обставини життя шахіста{{sfn|І. Яремко|2009|с=42-49}}<ref name="В. Гінда_2017"/>.