Відмінності між версіями «Попель Степан Михайлович»

Переформатування
(зовнішні посилання)
(Переформатування)
 
== Життєпис ==
 
=== Ранні роки ===
Степан Попель народився у селі [[Комарники]] [[Турківський повіт|Турківського повіту]] [[15 серпня]] [[1907]] року в сім'ї священика Михайла{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}} та Ольги (з Калинських){{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. Батько Степана помер, коли тому виповнилося 9 років{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}.
 
В шахи Степана навчив грати батько{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}. У 12 років уперше взяв участь у шаховому турнірі{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
 
=== Освіта та особисте життя ===
Студіював у єзуїтському коледжі в [[Есхен]]і (Бельгія){{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, також у [[Брюссель|Брюсселі]] та [[Париж]]і (1924); згодом — магістр франко-латинської філології [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] (1931), магістр права (1938). Професор французької та латини однієї з львівських гімназій (1931—1939), асистент професора Львівського педагогічного інституту (1939—1941) та [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]] (1941—1944){{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.
 
Був [[поліглот]]ом, окрім української володів [[Англійська мова|англійською]], [[Грецька мова|грецькою]], [[Латинська мова|латинською]], [[Німецька мова|німецькою]], [[Польська мова|польською]], [[Російська мова|російською]] та [[Французька мова|французькою]] мовами{{sfn|В. Батура|2016|с=108-109}}. Приватний секретар Митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]] (1929—1944). Вживав псевдо ''А. С. Сулима''{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.
 
1943 року у Львові вийшла друком книжка Попеля «Початки шахіста» (Львів, 1943){{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Згодом Ксавери Тартаковер так про це писав. Німецька влада викликала Попеля до себе й зажадала пояснити, чому він у вступі згадав [[Емануїл Ласкер|Емануїла Ласкера]] (що був євреєм), але нічого не сказав про [[Зіґберт Тарраш|Зіґберта Тарраша]]. На це шахіст відповів, що неможливо писати історію філософії, не згадавши [[Бенедикт Спіноза|Баруха Спінозу]], як історія християнства неможлива без [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. За це його на кілька місяців запроторили до в'язниці{{sfn|І. Яремко|2009|с=29-30}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель<ref name="В. Гінда_2013">{{cite news
}}</ref> і «[[Спортові вісти]]»<ref>[https://zaxid.net/istoriya_shahiv_u_lvovi_n1329692 Історія шахів у Львові]</ref>. Дописував у них статті про шахи{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
 
Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у [[Сянік|Сяноці]], організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, в [[Американська зона окупації Німеччини|американську зону окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>.
Був [[поліглот]]ом, окрім української володів [[Англійська мова|англійською]], [[Грецька мова|грецькою]], [[Латинська мова|латинською]], [[Німецька мова|німецькою]], [[Польська мова|польською]], [[Російська мова|російською]] та [[Французька мова|французькою]] мовами{{sfn|В. Батура|2016|с=108-109}}. Приватний секретар Митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]] (1929—1944). Вживав псевдо ''А.&nbsp;С.&nbsp;Сулима''{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.
 
Після війни оселився в [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}. Тримав там магазин жіночого одягу{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}.
 
З 1948 року одружений з колишньою киянкою{{sfn|І. Яремко|2009|с=108}} Валентиною Шаповал, діти&nbsp;— Володимир (пасинок), Ольга та Олекса{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. Станом на кінець 1970-х років дружина працювала бібліотекаркою в [[Університет Північної Дакоти|Університеті Північної Дакоти]]. Донька Ольга закінчила медичні студії у Фарґо та в {{нп|Університет Сан-Франциско|Університеті Сан-Франциско||University of San Francisco}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}, згодом працювала лікаркою{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}. Син Олекса працював полісменом{{sfn|І. Яремко|2009|с=206}}.
 
Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}.
=== Шахова кар'єра ===
 
ПрацювавСпершу, в 1957—1961 роках, спершупрацював викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в [[Детройт]]і{{sfn|І. (1957—1961);Яремко|2009|с=27}}. згодом,1961 одержавшироку отримав американське громадянство{{sfn|І. уЯремко|2009|с=27}}. 1961,&nbsp;—Після цього перейшов працювати професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота ({{lang-en|North Dakota State University}}) у [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] (з [[1961]] до пенсії). Проживав у [[Північна Дакота|Північній Дакоті]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>
 
Знесилений хворобами та операцією помер [[27 грудня]] [[1987]]&nbsp;р. в місті [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] ([[Північна Дакота]]){{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, де й похований{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=86}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=145}}.
 
=== Шахова кар'єра ===
1924 року{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, коли йому було 17{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, Степан Попель став чемпіоном [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1926 року був ініціатором заснування клубу "Шаховий коник", незабаром перейменованого й офіційно зареєстрованого як Товариство Українських Шахістів{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=83}}. Це товариство об'єдналось із шаховою секцією Спортового товариства «Україна» і стало найбільшою українською шаховою організацією Польщі<ref name="Погляд"/>. На першій шахівниці за Товариство грав Степан {{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}. Грав за команду Львова в 1-му (1929 рік, 3 з 5 очок{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) і 2-му (1934 рік{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) командних чемпіонатах Польщі{{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. До 2-ї світової війни й під час неї був найсильнішим українським шахістом Західної України{{sfn|О. Попович|1996|с=124}}, переможцем чемпіонатів Львова 1929 (8 з 9 очок, випередив Е. Кауфмана, Г. Фрідмана і О. Пйотровського){{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}. Влітку 1943 року організовано чемпіонат Львова. На ньому Степан Попель поділив перше місце з Турянським, а третє посів М. Романишин. У додаткових партіях перемогу здобув Попель<ref name="В. Гінда_2013"/>. У вересні 1943 року в [[Самбір|Самборі]] відбувся чемпіонат дистрикту Галичина. На ньому Степан Попель посів друге місце, позаду Ярослава Шевчика<ref name="В. Гінда_2013"/>. Звання найсильнішого шахіста Західної України Попель підтвердив 1944 року в [[Сянок]]у{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, де випередив Є. Яніва, М. Романишина і Я.Шевчика{{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}.
 
В липні 1944 року, після турніру в Сяноці, коли до Львова наближався радянсько-німецький фронт{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}, Попель виїхав з України, щоби не жити під радянською окупацією{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. В липні в [[Краків|Кракові]] проводив засекречений матч із шести партій проти [[Чемпіонат України з шахів|чемпіона УРСР]] та [[Чемпіонат СРСР із шахів|СРСР]] [[Богатирчук Федір Парфенович|Федора Богатирчука]]. Під час п'ятої партії за рахунку 2:2{{sfn|В. Батура|2016|с=109}} матч довелося перервати через поліційну годину{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
 
Наприкінці війни опинився в [[Американська зона окупації Німеччини|американській зоні окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}.
 
ПісляОселившись війни оселився ву [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}. Тримав там магазин жіночого одягу{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}., Відвід 1945 року виступав у найкращому шаховому клубі ''«Каїсса»'', був його передовим членом{{sfn|І. Яремко|2009|с=55}}. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
 
У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти: [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}, Бараца, {{нп|Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль, Роже}}, {{нп|Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}, Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в [[Оклагома-Сіті]], де зіграв унічию з 13-річним [[Боббі Фішер]]ом, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}.
 
Виграв чемпіонат штату [[Мічиган (штат)|Мічиґан]] тричі поспіль&nbsp;— у 1957, 1958 і 1959 роках<ref name="Чемпіон_М">[http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp Stefan Popiel…Chess Master (North Dakota Public Radio, 23 вересня 2004)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081015202051/http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp |date=15 жовтень 2008 }}{{ref-en}}</ref>. Вигравав також чемпіонати штатів [[Міннесота]], [[Іллінойс]], [[Небраска]]. У [[Північна Дакота|Північній Дакоті]] (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) був чемпіоном штату й багато років поспіль очолював Шахову асоціацію штату{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Цей штат був далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref> Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>. Найбільшого рейтингу в США досягнув у 1960-х роках - 2378 пунктів{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Шахова федерація США надала йому пожиттєвий титул майстра за досягнення 2200 пунктів у 300 змаганнях{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
 
У 1955 році спортивні товариства українців у [[Канада|Канаді]] та [[Сполучені Штати Америки|США]] об'єдналися в ''«Українську Спортову Централю Америки й Канади»'' (УСЦАК){{sfn|О. Попович|1996|с=112}}. 1966 року шахіст [[Попович Орест|Орест Попович]] заснував при УСЦАК Ланку шахів{{sfn|І. Яремко|2009|с=112}} і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських шахістів США і Канади{{sfn|О. Попович|1996|с=118-121}}.
 
Від 25 до 28 листопада 1982 року у Філадельфії відбувся турнір, на який було запрошено найкращих українських шахістів на еміграції. Втім, не всі змогли прибути. Шестеро учасників грали у два кола. Набравши 3 очки Степан Попель посів друге місце, на пів очка позаду Степана Стойка. Третє і четверте місце поділили Орест Попович та Лев Блонарович з результатом 2,5 очка. Замкнули таблицю Маріан Процик (2 очки) та Сидір Новаківський (1,5 очка){{sfn|І. Яремко|2009|с=80}}.
 
Одними з його улюблених дебютів були [[Староіндійський захист|Староіндійська атака]] і [[Скандинавський захист|Скандинавська партія]]; також майстер любив грати [[бліц]]-партії.
 
=== На еміграції ===
Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у [[Сянік|Сяноці]], організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>.
 
Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}.
 
1961 року отримав американське громадянство{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.
 
Працював спершу викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в [[Детройт]]і (1957—1961); згодом, одержавши американське громадянство у 1961,&nbsp;— професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота ({{lang-en|North Dakota State University}}) у [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] (з [[1961]] до пенсії). Проживав у [[Північна Дакота|Північній Дакоті]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>
 
Степан Попель був першим, кого включили до '''Шахової зали слави Північної Дакоти''' ({{lang-en|North Dakota Chess Hall of Fame}})&nbsp;— у 1983 році<ref name="Погляд"/><ref>[https://ndchess.com/halloffame/ Шахова зала слави Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>.
 
Одними з його улюблених дебютів були [[Староіндійський захист|Староіндійська атака]] і [[Скандинавський захист|Скандинавська партія]]; також майстер любив грати [[бліц]]-партії.
Знесилений хворобами та операцією помер [[27 грудня]] [[1987]]&nbsp;р. в місті [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] ([[Північна Дакота]]){{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, де й похований{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=86}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=145}}.
 
Орест Попович так згадував про Степана Попеля{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}:
Професор не був шаховим аскетом, а товариським чоловіком з гумором: любив розказувати анекдоти, з'їсти-випити в товаристві, любив життя. Але шахи любив з пристрастю, так якби не міг ними насититися. Йому замало було самих турнірових партій, він грав і перед регулярними раундами, і після них, і вдень, і вночі. Любив викликати всіх і вся на швидкі партії "бліц". Шаховий стиль Попеля був не клясичного теоретика, а прагматичного боєвика; його підхід до партії нагадував не стратегію пруського генерала, а радше партизанську війну. Сам маестро називав себе "романтиком". |40||}}
 
=== Посмертне вшанування ===
Від 29 листопада до 8 грудня 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля. 10 учасників змагалися в одне коло. Переможцем став львівський гросмейстер [[Максименко Андрій|Андрій Максименко]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, набравши 6,5 очка. На пів очка відстав Олег Романишин і ще на пів - [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=149}}.