Відмінності між версіями «Італійська мова»

227 байтів вилучено ,  1 місяць тому
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0)
 
В [[Італія|Італії]] довше, ніж у інших романських країнах, [[латинська мова]] слугувала мовою офіційних паперів. Цим можна пояснити факт, що існування італійської мови, яка сформувалася після розпаду [[Римська імперія|Римської імперії]], було задокументовано досить пізно. Перші тексти датують другою половиною 10 сторіччя ([[960]]–[[963]] роки) і вони становлять фрази на одному з італійських [[діалект]]ів, що були частиною юридичних показів, складених [[латинська мова|латинською мовою]]. Літературні пам'ятки з різних районів [[Італія|Італії]] з'являються лише у 12 сторіччі. У 13 ст. серед літературних творів, написаних місцевими [[діалект]]ами, виділяється поезія [[Сицилійська школа|Сицилійської школи]]. Поети цієї школи намагались зблизити деякі місцеві [[діалект]]и й на їхній основі створити [[літературна мова|літературну мову]].
У 11–12 століттях швидко розвиваються міста на півночі [[Італія|Італії]]. До кінця 13 ст. серед інших міст виділяється [[Флоренція]], яка стає культурним та економічним центром. Це було причиною посилення флорентійського [[діалект]]у, який на той час був найпоширенішим [[діалект]]ом північної [[Італія|Італії]]. Посиленню ролі флорентійського [[діалект]]у як основи [[літературна мова|літературної мови]] сприяла творчість великого італійського поета [[Данте Аліґ'єрі]] ([[1265]]–[[1321]]). Славнозвісні послідовники [[Данте Аліґ'єрі|Данте]] — [[Петрарка Франческо|Франческо Петрарка]] ([[1304]]–[[1374]]) і [[Бокаччо Джованні|Джованні Боккаччо]] ([[1313]]–[[1375]]) утвердили авторитет флорентійського [[діалект]]у як основи [[літературна мова|літературної мови]] країни. Великими зусиллями граматистів, серед яких особлива роль належить [[Бембо П'єтро|П'єтро Бембо]], на початку 16 ст. була уніфікована морфологічна система італійської мови, котра збереглась до наших часів.
 
[[Файл:ItalophoneWorldMap.png|thumb|left|200px|Статус італійської мови у світі: {{legend|#125EB1|Офіційна мова}} {{legend|#9FCEFF|Мова щоденного спілкування}} {{legend|#00FF00|Італійські меншини}}]]
Важливим етапом в історії італійської мови було створення у [[Флоренція|Флоренції]] академії [[Академія Круска|Круска]], котра в [[1612]] роціроку опублікувала перший великий словник італійської мови.<ref>Итальянский язык: Учебник для І курса ин-тов и фак. иностр. яз. 2-е изд. испр. и доп. М.: Высш. шк. 1991.&nbsp;— 350 с. </ref>
 
Суспільний та економічний розвиток, розквіт літератури та мистецтва у 17 столітті викликає необхідність створення єдиної для всієї [[Італія|Італії]] [[літературна мова|літературної мови]]. Найвагоміший внесок у справу уніфікації та оновлення літературної італійської мови вніс [[Мандзоні Алессандро|Алессандро Мандзоні]] ([[1785]]–[[1873]]), який закликав до мовної єдності італійської нації та своєю творчістю підтвердив тосканський, флорентійський характер італійської мови.