Фролов Олександр Пилипович: відмінності між версіями

Засуджений за II розрядом на каторжні роботи на 20 років, по найвищій конфірмаціі термін каторги скорочений до 15 років. Каторгу відбував в [[Чита | Читинському острозі]] і [[Петровськ-Забайкальський | Петровському заводі]] ([[1827]]–[[1835]]). Звернений на поселення в с.{{нп|[[Шушенське|Шушенське|ru|Шушенское}}]] Мінусинського округу Енисейской губернії, де займався [[Сільське господарство | сільським господарством]], сіяв [[тютюн]], вирощував городні культури, завів табун коней, побудував [[млин]]. Насіння виписував з Росії і поширював їх серед місцевих жителів. Вивчав різні ремесла, працював у столярній, токарній і палітурній майстернях. У [[1840]] році безрезультатно клопотав про переведення рядовим на [[Кавказ]], служив в [[Сибір]]у по откупам. У [[1854]] році помер друг Фролова [[Вольф Фердинанд Богданович | Фердинанд Вольф]], залишивши йому [[заповіт]] в 5000 рублів.<ref>Тальская О.&nbsp;С.&nbsp;Из жизни декабристов на каторге и в ссілке./ О.&nbsp;С.&nbsp;Тальская//Сибирь и декабристы. Вып.4&nbsp;— Иркутск, 1985 с.13</ref>Після амністії [[1856]] року Фролов розпродав своє майно і виїхав до Європейської Росії. За амністією [[1856]] року відновлений в колишніх правах. Після повернення в Європейську Росію в [[1858]] році дозволено оселитися в [[Керч]]і, за височайшим повелінням 24 грудня [[1858]] року йому збережено допомогу, яку він отримував від скарбниці в Сибіру (114 рублів 28 копійок на рік). В Керчі Фролов займався [[хліборобство]]м і [[Вівчарство | вівчарством]] на орендованих ним у районі міста ділянках, в [[1872]] році ліквідував господарство і переїхав в [[Сергієв Посад | Троїце-Сергіїв посад]], а в [[1879]] до [[Москва | Москви]].