Захвалинський Сергій Іванович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
→Біографія: З Енциклопедії Носівщини |
||
Рядок 7:
Учасник [[Бій під Крутами|бою під Крутами]] в складі [[Перше Київське Костянтинівське військове училище|1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького]]. Старшина [[Лубенський сердюцький кінно-козацький полк|Кінного полку імені Максима Залізняка]] (1920—1921). Уславився тим, що на чолі кінного роз'їзду з шаблею наголо взяв у полон цілу роту більшовиків<ref name="n1">{{cite web | url = https://antikor.com.ua/articles/84656-hittja_pislja_krut._jak_sklalasja_dolja_uchasnikiv_sichnevogo_boju | title = Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою | publisher = Портал АНТИКОР | author = | date = | accessdate = | language = }}</ref>. Отримав звання хорунжого.
Учасник Першого Зимового Походу.
Напередодні Другої світової війни разом з дружиною та донькою проживав у Подєбрадах та Празі (Чехословаччина) у великій скруті. Тут він здобув фах інженера (випускник [[Чеський технічний університет|Чеської політехніки]], Прага, 1931), працював виховником в українській гімназії в Модржанах, в українських організаціях і товариствах на Закарпатті. Коли Закарпатська Україна боролася за свою незалежність, він одним із перших вступив до Карпатської Січі.
Старшина українського [[Шуцманшафт (Третій Рейх)|шуцманшафту]] у складі німецької армії (1941—1944). 1941-му очолював українські військові формування в Києві<ref name="n1" />. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] мешкав на еміграції в [[Німеччина|Німеччині]], потім в [[США]]. Похований на цвинтарі у [[Саут-Баунд-Брук]] у США<ref name="n2">{{cite web | url = https://warmemorial.ucoz.ua/publ/1914_1936/armija_unr_i_ud/zakhvalinskij_sergij/3-1-0-136 | title = Захвалинський Сергій | publisher = Віртуальний військовий некрополь Армії Української Народної Республіки і Української Держави - 1914-1936| author = | date = | accessdate = | language = }}</ref>.▼
За контрактом служив офіцером (у званні майор) у польській армії.
Старшина українського [[Шуцманшафт (Третій Рейх)|шуцманшафту]] у складі німецької армії (1941—1944). 1941-му очолював українські військові формування в Києві<ref name="n1" />. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] мешкав на еміграції в [[Німеччина|Німеччині]], потім в [[США]].
Працював виховником в в українських організаціях й товариствах в Німеччині та в США.
3 травня 1969 р був обраний заступником голови орденської ради Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої». Цей склад ради було затверджено президентом УНР в еміграції 27 червня 1969<ref name="n9">[http://shron2.chtyvo.org.ua/Tynchenko_Yaroslav/Nahorodna_sprava_uriadiv_Ukrainskoi_Narodnoi_Respubliky_19171992.pdf = НАГОРОДНА СПРАВА УРЯДІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ, 1917-1992] НАН України</ref>.
▲
== Примітки ==
| |||