Географічна карта: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Mykola7 (обговорення | внесок) Скасування редагування № 26347684 користувача 2001:67C:2F48:8EA6:CD6D:F08C:CC38:3E0C (обговорення) Мітка: Скасування |
||
Рядок 15:
[[Файл:Hereford Mappa Mundi 1300.jpg|міні|150пкс|Герефордська карта світу, близько [[1300]] року н. е.]]
[[Ератосфен|Ератосфен Кіренський]] (близько [[275 до н. е.|275]]-[[194 до н. е.|194]] до н. е.) не тільки виміряв довжину земного [[меридіан]]а (250 000 [[стадій]]) і обчислив радіус Землі (40 000 стадій), але й увів поняття «[[паралель|паралелі]]» та «[[меридіан]]и», довільно наніс їх на укладену ним карту заселених земель — «[[ойкумена|ойкумену]]». Цією картою користувались 400 років — до кінця [[І століття]]. До наших днів дійшло 27 карт давньогрецького вченого [[Клавдій Птолемей|Клавдія Птолемея]] (близько [[90]]-[[160]] н. е.) з еллінзованого єгипетського міста [[Александрія]], які він додав до своєї наукової праці «[[Географія (Птолемей)|Географія]]». Він описав методику укладання карт, перелічив близько 8 тис. назв різних об'єктів на відомій йому місцевості, в тому числі кілька сотень із [[Географічні координати|географічними координатами]], визначеними за Сонцем і зірками. Птолемей уперше використав сітку меридіанів і паралелей, яка мало чим відрізнялася від сучасної.
У [[Середньовіччя|середні віки]] Землю зображували у вигляді кола або прямокутника, у центрі яких розміщували важливі міста, святі місця<ref>У XIII столітті на англійській карті світу, вміщеній у [[Псалтир]]і, у «центрі світу» розміщено [[Єрусалим]] — священне місто для християн.</ref>, на крайньому сході — рай, а на заході — пекло. В [[VI століття|VI столітті]] одну з таких мап створив візантійський чернець [[Козьма Індикоплов]]. Зображена ним система світу розповсюдилася в тодішній Європі. Середньовічні картографи Європи і арабських країн креслили карти таким чином, що [[схід]] розташовувався нагорі карти, а [[північ]], відповідно, ліворуч<ref>[http://www.diclib.com/cgi-bin/d1.cgi?l=ru&base=colier&page=showid&id=5172 Орієнтування стародавніх карт.]</ref>. Сам термін орієнтування походить від латинського слова ({{lang-la|oriens}} — схід). Цю традицію вони успадкували від давньогрецьких і давньоримських мореплавців, бо насправді, в морі набагато легше відшукати схід сонця, ніж північ.
| |||