Вікіпедія

Мустафа Джемілєв: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Немає опису редагування
Рядок 19:
| періодкінець_2 = [[18 травня]] [[2019]]
| попередник_2 = ''Посада заснована''
| наступник_2 = ''Посада вакантна''
| президент_2 = [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]
| національність = [[Кримські татари|кримський татарин]]
| віросповідання = [[Іслам]]
| дата народження = 13.11.1943
| місце народження = [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]], [[Кримський півострів|Крим]], німецька [[Німецька окупація Криму|німецька окупаційна]] адміністрація]]
| батько = Абдульджеміль Мустафаєв
| мати = Махфуре
Рядок 40:
}}
 
'''Мустафа́ Джемі́лєв''' ({{lang-crh|Mustafa Cemilev}}), повне ім'я '''Мустафа́ Абдульджемі́льоглу́ Джемі́лєв (Киримоглу́)''' ({{lang-crh|Mustafa Abdülcemil oğlu Cemilev (Qırımoğlu)}}; {{н.}} [[13 листопада]] [[1943]], село [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]], [[Кримський півострів|Крим]]) — [[Політичний діячПолітик|політичний]] та [[громадський діяч]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і [[Україна|України]] [[Кримські татари|кримськотатарського]] походження, один із провідників [[Кримськотатарський національний рух|кримськотатарського національного руху]], [[правозахисник]], учасник [[Дисидентський рух ву СРСР|дисидентського руху]], [[політвполітичний в'язень]], [[Народний депутат України]] від фракції партії [[Блок ПетраЄвропейська ПорошенкаСолідарність]], з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу]], кандидат в народні депутати України від партії [[Європейська солідарність]].
 
За свої політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у 1966—1967, 1969—1972, 1974—1975, 1975—1976, 1983—1986 роках та у 1979—1982 роках був у засланні в [[ЯкутіяРеспубліка Саха|Якутії]]. Всесвітньо відомий [[правозахисник]], один з засновників та член [[Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР|Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР]]. Після [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності України]] Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року [[Народний депутат України]] [[Верховна Рада України III скликання|III]], [[Верховна Рада України IV скликання|IV]], [[Верховна Рада України V скликання|V]], [[НародніВерховна депутатиРада України VI скликання|VI]], [[НародніВерховна депутатиРада України VII скликання|VII скликань]] та [[Верховна Рада України VIII скликання|VIII скликань]], автор кількох десятків законопроєктів, колишній голова [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу кримськотатарського народу]] (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій (2 вересня 2003 — 15 червня 2007), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року). Під час [[Анексія Криму (2014)|Кримської кризи]] Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав [[Референдум про статус Криму 2014|референдум]].
 
Кавалер [[Орден князя Ярослава Мудрого|ордена князя Ярослава Мудрого]] IV та V ступенів, [[Орден «За інтелектуальну відвагу»|ордена «За інтелектуальну відвагу»]] та ордена Турецької Республіки, лауреат почесних грамот [[Почесна грамота Верховної Ради України|Верховної Ради України]] та [[Почесна грамота Кабінету Міністрів України|Кабінету Міністрів України]], лауреат премії: [[Премія Нансена|імені Фрітьофа Нансена]] [[управління Верховного комісара ООН у справах біженців]], імені [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]] «За демократизацію українського суспільства», «[[Світло справедливості]]» та [[Премія «Солідарності»|«Солідарності»]], володар «Хреста Солідарності Боротьби». На його честь названо декілька вулиць у різних містах [[Туреччина|Туреччини]], він почесний доктор права [[Сельджуцький університет|Сельджуцького університету]] та [[Вищий технологічний інститут|Вищого технологічного інституту]], почесний доктор у галузі міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленськbq університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, [[Почесний громадянин міста|почесний громадянин]] турецьких міст [[Кастамону]] та [[Кириккале]].
 
== Життєпис ==
 
=== Перші роки ===
Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]] поблизу міста [[Судак (місто)|Судак]], що знаходиться на [[Кримський півострівКрим|Кримському півострові]] у сім'ї Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєвих, на той час Крим перебував під [[Німецька окупація Криму|німецькою окупацією]]. Після приходу [[Червона армія|радянських військ]], 18 травня 1944 року, разом з усім [[Кримські татари|кримськотатарським народом]] Мустафа та його сім'я були [[Депортація кримських татар|депортовані]] [[СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік|радянською владою]] до [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбекистану]]. До дванадцяти років Джемілєв разом зі своєю сім'єю проживав під адміністративним наглядом в [[Андижанська область|Андижанській області]]. У 1955 році вони переїхали до міста [[Андижан]]а, а вже наступного року&nbsp;— до Мірзачуєва (нині [[Ґулістан (Андижанський район)|Ґулістан]]). У 1959 році Мустафа закінчив середню школу й намагався вступити на східний факультет (за іншими даними, факультет [[Арабська мова|арабської мови]] та [[Арабська література|літератури]]<ref name="qha 18-05-2014"/>) [[Національний університет Узбекистану імені М. Улугбека|Середньоазійського державного університету]], проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося.<ref name="sakharov-center.ru">{{cite web|url=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=381|назва=Джемилев Мустафа (р.1943)|веб-сайт=sakharov-center.ru|мовою=ru}}</ref><ref name="medeniye.org">{{cite web|url=http://medeniye.org/forum/index.php?topic=699.0;wap2|назва=Milliy areket iştirakçileri Мустафа Джемилев|веб-сайт=medeniye.org|мовою=ru}}</ref>
 
У віці 16 років Джемілєв, працюючи токарем на {{не перекладено|Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання імені В. Чкалова|Ташкентському авіаційному заводі||Tashkent Aviation Production Association}}, брав участь у нелегальній молодіжно-студентській організації «Спілка кримськотатарської молоді»<ref name="dzemiliev-rada.org.ua">{{cite web|url=http://www.dzemiliev-rada.org.ua/support.html|назва=Биография|веб-сайт=Офіційний сайт Мустафи Джемілєва|мовою=ru|accessdate=3 квітень 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140407081201/http://www.dzemiliev-rada.org.ua/support.html|archivedate=7 квітень 2014|deadurl=yes}}</ref>, куди входили кримськотатарські студенти та робітники. Збори молоді проходили у домі одного із членів організації Ахмеда Асанова. У Спілці Мустафа очолив «Історичний відділ» й виступав перед публікою з історичними доповідями про свій народ. Проте вже за кілька місяців діяльність організації перервалася. 8 квітня 1962 року спілку розігнали, а керівників, Ахмета Асанова, Марата Омерова та Сеїт-Амзи Умерова, заарештували<ref name="history.org.ua">{{книга|посилання=http://history.org.ua/LiberUA/Book/tatari/2.pdf|назва=Кримські татари: шлях до повернення|місце=[[Київ]]|рік=2004|isbn=966-02-3285-3}}</ref>. Джемілєва звільнили з роботи, за ним почався нагляд [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]. Згодом він працював слюсарем та електрослюсарем на Мірзачульському ремонтно-механічному заводі у [[Ташкентська область|Ташкентській області]]. 1962 року Мустафа поступив на гідромеліоративний факультет [[Ташкентський інститут інженерів іригації та механізації сільського господарства|Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства]].<ref name="sakharov-center.ru"/>
Рядок 63:
З 1960-х років Джемілєв брав активну участь у [[Кримськотатарський національний рух|кримськотатарському національному русі]]. Так 27 серпня 1965 року Мустафа був серед числа кількох протестувальників, які намагалися зустрітися з першим секретарем ЦК [[Комуністична партія Узбекистану|КП Узбекистану]] [[Рашидов Шараф Рашидович|Шарафом Рашидовим]]. 11 вересня юнака разом з іншими активістами було заарештовано за «порушення громадського порядку та хуліганство».<ref name="history.org.ua"/> У тому ж році хлопець був відрахований з четвертого курсу інституту за поширення серед студентів свого історичного рукопису ''«Короткий історичний нарис тюркської культури у Криму у XIII—XVIII&nbsp;ст.»'', зміст якого було розцінено КДБ як ''«націоналістичний та антирадянський»''. У травні 1966 року Мустафу засуджено на півтора року позбавлення волі через його відмову служити у [[Радянська армія|Радянській армії]] з політичних мотивів, після чого його відправили у табір під [[Ташкент]]ом.<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Під час відбування терміну покарання його помістили у штрафний ізолятор ''«за проведення антирадянської пропаганди серед ув'язнених»'', після чого колишній студент оголосив голодування. У листопаді 1967 року Мустафа був звільнений з ув'язнення.<ref name="sakharov-center.ru"/>
 
Після звільнення у 1967 році Мустафа Джемілєв встановив тісні контакти з правозахисниками [[Москва|Москви]] та інших регіонів СРСР, організував інформування світової громадськості про стан кримськотатарського народу та його боротьбу за відновлення своїх прав. Він послідовно виступав на захист інших народів СРСР; відкрито виступив проти [[Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини|окупації радянськими військами Чехословаччини]] у 1968 році. У 1969 році<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> (за іншими даними, 1968 року<ref name="sakharov-center.ru"/>) Мустафа став одним із засновників [[Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР|Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР]]; серед інших засновників цієї громадської організації були [[Якір Петро Йонович|Петро Якір]] та {{не перекладено|Красін Віктор Олександрович|Віктор Красін||Victor Krasin}}, а також московські правозахисники&nbsp;— [[Великанова Тетяна Михайлівна|Тетяна Великанова]], [[Горбаневська Наталя Євгенівна|Наталя Горбаневська]], [[Ковальов Сергій Адамович|Сергій Ковальов]], {{не перекладено|Лавут Олександр Павлович|Олександр Лавут|ru|Лавут, Александр Павлович}}, {{не перекладено|Левітін Анатолій Емануїлович|Анатолій Левітін|ru|Краснов-Левитин, Анатолий Эммануилович}}, [[Мальцев Юрій Володимирович|Юрій Мальцев]], {{не перекладено|Под'япольський Григорій Сергійович|Григорій Под'япольський|ru|Подъяпольский, Григорий Сергеевич}}, {{не перекладено|Ходорович Тетяна Сергіївна|Тетяна Ходорович|ru|Ходорович, Татьяна Сергеевна}} та {{не перекладено|Якобсон Анатолій Олександрович|Анатолій Якобсон|ru|Якобсон, Анатолий Александрович}}, [[Санкт-Петербург|ленінградець]]&nbsp;— [[Борисов Володимир Євгенович|Володимир Борисов]], а також [[українці]]&nbsp;— [[Алтунян Генріх Ованесович|Генріх Алтунян]] та [[Плющ Леонід Іванович|Леонід Плющ]]. Майже усі члени цієї ініціативної групи були репресовані&nbsp;— 11 з 15 членів були арештовані та засуджені, а сім були вимушені виїхати закордон.<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> У вересні 1969 року Джемілєв був знову заарештований та звинувачений у ''«поширенні завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний та суспільний лад»''. Окрім Джемілєва за цією справою також було заарештовано генерал-майора [[Григоренко Петро Григорович|Петра Григоренка]] та поета {{не перекладено|Габай Ілля Янкелевич|Іллю Габая||Ilya Gabay}}. Григоренка у ході процесу було відправлено до психіатричної спецлікарні, а Габай разом із Мустафою вимагав від суду перевірки фактів, заперечуючи брехливість документів<ref name="uainfo.org">{{cite web|url=http://uainfo.org/yandex/300251-omskiy-process-kak-sudili-mustafu-dzhemileva-v-1976-m.html|назва=Омский процесс: как судили Мустафу Джемилева в 1976-м|дата=29-03-2014|веб-сайт=uainfo.org|мовою=ru}}</ref>. І якщо Габая захищала відома радянська адвокат {{не перекладено|Камінська Діна Ісааківна|Діна Камінська||Dina Kaminskaya}}, то Мустафа захищався сам.<ref name="medeniye.org"/> Ташкентський міський суд виніс вирок кримськотатарському борцю за права людини&nbsp;— три роки позбавлення волі, у зв'язку із чим Мустафа провів 30-денне політичне голодування у Ташкентському слідчому ізоляторі на знак протесту проти грубого порушення [[Права людини ву Радянському союзіСоюзі|прав людини в СРСР]]. Згодом його відправили до Москви, у [[Лефортовська тюрма|Лефортовську в'язницю]]. Після 4-х місяців слідства справу було припинено, а Джемілєв залишився відбувати термін ув'язнення у таборах Узбекистану.<ref name="sakharov-center.ru"/>
{{цитата|Яким би я не піддавався репресіям та переслідуванням, я твердо можу сказати, що ніхто, ніколи і ні за яких обставин не зможе мене змусити відмовитися від виконання обов'язків, що накладаються честю, національною гідністю та громадянським обов'язком.
{{oq|ru|Каким бы я ни подвергался репрессиям и преследованиям, я твердо могу сказать, что никто, никогда и ни при каких обстоятельствах не сможет меня заставить отказаться от исполнения обязанностей, налагаемых честью, национальным достоинством и гражданским долгом.}}|40|Заключна частина промови на процесі 1969 року|<ref name="uainfo.org"/>}}
 
{{external media|align=right|width=360пкс
|image1=[http://gdb.rferl.org/38953B74-CA7E-42FF-91CA-0A30335078F4_mw1024_n_s.jpg Мустафа незадовго до третього арешту], 1973<br/>рік, «[[Радіо «Свобода»]]»
}}
Після завершення засудження у 1972 році правозахисник проживав під гласним адміністративним наглядом у Ґулістані, працюючи інженером у радгоспі. 13 травня 1974 року, за кілька днів до річниці [[Депортація кримських татар|депортації кримських татар]], Мустафу намагалися спровокувати на бійку. Такий захід був традиційним для органів держбезпеки напередодні важливих для кримських татар дат і мав за мету нейтралізацію одного з основних учасників визвольного руху. Попри виявлену хлопцем стриманість у спровокованій ситуації, підтверджену чотирма письмовими показаннями свідків, він був засуджений «за хуліганство» на 15 діб. У відповідь Джемілєв оголосив голодування і на дев'яту добу його у важкому стані випустили. Через місяць, коли Мустафа ще не цілком одужав, його викликали на військові збори. При огляді у медкомісії його визнали здоровим й не дозволили пройти повторний огляд в Ташкенті та пред'явити довідки з місцевої поліклініки, де Джемілєв лікувався. Йому наказали з'явитися з речами через дві години, однак, той не виконав наказу і 22 червня був заарештований за ''«ухилення від військових зборів»''. Мустафа знову почав голодування. Насправді причиною арешту була інформація, що надійшла у КДБ про, нібито, намір Джемілєва виїхати до Москви для передачі [[Президент США|президентові США]] [[Річард Ніксон|Річарду Ніксону]] петиції про проблеми кримських татар. 19 липня 1974 року, вироком народного суду міста Ґулістана, Джемілєв був визнаний винним за статтею 199-1 [[Кримінальний кодекс Узбецької РСР (1959—1995)|Кримінального кодексу УзРСР]] і засуджений до одного року позбавлення волі з утриманням у виправно-трудовій колонії суворого режиму. З 19 вересня 1974 року Мустафа відбував покарання у ВТК-3 біля міста [[Омськ]].<ref name="uainfo.org"/><ref name="Бекирова">{{стаття|автор=Бекирова Г.|назва=Омский процесс Мустафы Джемилева (из книги «Крымские татары 1941-1991»)|посилання=http://kirimtatar.com/index.php?option=com_content&task=view&id=531&Itemid=382|дата=29-04-2011}} {{ref-ru}}</ref> У травні 1975 року в ув'язненого при огляді особистих речей було вилучено кілька особистих листів, паперів й зошитів із записами на [[Англійська мова|англійській]] і [[Німецька мова|німецькій мовах]] та кілька рукописів [[Російська мова|російською мовою]], тексти яких не містили забороненої табірними правилами інформації. У заяві на ім'я начальника табору та голови КДБ [[Андропов Юрій Володимирович|Юрія Андропова]] Мустафа вимагав повернути йому вилучені папери:<ref name="Бекирова"/>
Рядок 103:
 
[[Файл:RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg|міні|праворуч|200пкс|Академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]]]]
27 червня 1975 року російський академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]] звернувся з відкритим листом до [[Генеральний секретар ООН|Генерального секретаря ООН]] [[Курт Вальдгайм|Курта Вальдгайма]], організації «[[МіжнароднаAmnesty амністіяInternational]]», лідерів [[Мусульмани|мусульманських народів]], міжнародної громадськості з проханням об'єднати зусилля у боротьбі ''«за звільнення з ув'язнення відомого діяча кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва»''. Генерал Петро Григоренко просив адвоката Швейського передати Мустафі прохання всіх його друзів припинити голодування, однак той відповів, що він і сам, у принципі, проти самокатування, але для нього голодування не тільки форма протесту, але й захист від можливих нових лжесвідків&nbsp;— сусідів по камері. Поки він голодував, його тримали в одиночній камері. 4 листопада 1975 року Григоренко звернувся з заявою до [[Генеральний прокурор Російської Федерації|Прокурора РРФСР]], що Джемілєв міститься у сирій камері, продовжує голодування ''«на знак протесту проти необґрунтованого обвинувачення і в цілях протидії підсаджуванню до нього лжесвідків»''. Він просив змінити Джемілєву запобіжний захід, замінити на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, і висловив готовність поручитися за Джемілєва сам або знайти інших поручителів. Серед інших, хто підтримував Джемілєва було багато відомих правозахисників, зокрема, [[Франція|французькі]]&nbsp;— [[РаймонРеймон Арон]] та {{не перекладено|П'єр Еммануель|||Pierre Emmanuel}}, [[Росія|російські]]&nbsp;— [[Копелев Лев Зиновійович|Лев Копелев]], Анатолій Левітін, {{не перекладено|Некрич Олександр Моїсейович|Олександр Некрич||Alexander Nekrich}}, академік Андрій Сахаров, [[Чуковська Лідія Корніївна|Лідія Чуковська]], [[іран]]ський поет {{не перекладено|Реза Барагені|||Reza Baraheni}}, [[СШАСполучені Штати Америки|американські]] вчені&nbsp;— лауреати [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Сальвадор Лурія]] та [[ГеоргДжордж ВалдУолд]], директор міжнародного трибуналу над військовими злочинцями ім. Бертрана Расселла [[Пуерто-Рико|пуерторіканець]] [[Мартін Состра]], турецький сенатор [[Ахмед Демір Юдже]], пакистанський політичний діяч [[Ікбал Ахмад]], редактор журналу «[[Вільна Палестина]]» [[Абдіен Жабара]], генеральний секретар уряду в еміграції китайського [[Східний Туркестан|Східного Туркестану]] {{не перекладено|Іса Юсуф Альптекін|||Isa Alptekin}} тощо. У кількох країнах, у тому числі у США, [[Туреччина|Туреччині]], [[Італія|Італії]], Франції, [[Швеція|Швеції]] були організовані комітети за звільнення Джемілєва, куди входило багато громадських діячів, вчених, письменники та журналісти.<ref name="Аблаев, Предисловие"/> 6 листопада 1975 року учасники міжнародного та радянського правозахисного руху [[Карл Амері]], лауреат Нобелівської премії [[Генріх Белль]], [[Білоцерковський Вадим Володимирович|Вадим Білоцерковський]], поет-пісняр [[Галич Олександр Аркадійович|Олександр Галич]], генерал Петро Григоренко, [[Карел Єздінський]], {{не перекладено|Габріель Лауб|||Gabriel Laub}}, Анатолій Левітін, [[ЛітвіновЛитвинов Павло Михайлович|Павло ЛітвіновЛитвинов]], відомі діячі [[Празька весна|«Празької весни»]] [[Антоні Лім]] та {{не перекладено|Іржі Пелікан|||Jiří Pelikán (chess player)}}, {{не перекладено|Павел Тігрід|||Pavel Tigrid}}, {{не перекладено|Ота Філіп|||Ota Filip}}, В. Франк звернулися через газету «Русская Мысль» на захист Джемілєва.<ref name="openua.net">{{cite web|url=http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|назва=Джемілєв Мустафа. Біографія|веб-сайт=openua.net|accessdate=30 грудень 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140226111103/http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|archivedate=26 лютий 2014|deadurl=yes}}</ref> 24 листопада з Омської прокуратури прийшла відмова на прохання Григоренка. Сестра Джемілєва Васфіє Хаірова закликала прокуратуру РРФСР відпустити брата, однак відповідь була та ж сама. 3 грудня 1975 року батьки, чотири сестри та два брати Мустафи звернулися до [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Міжнародного Червоного Хреста]], організації «Міжнародна амністія» та до керівників [[КПРС]] із закликом врятувати Мустафу. Того ж дня сестра Мустафи, Решат Джемілєв, Григоренко та Сахаров направили в [[Організація обОб'єднаних наційНацій|Організацію об'єднаних націй]] листа, що містив вимогу провести гласне розслідування справи кримськотатарського дисидента спеціальною комісією.<ref name="ХТС, 38"/> 31 грудня 1975 року вийшов новий випуск правозахисного журналу «[[Хроника текущих событий]]», де окрім іншого, повідомлялося про долю Джемілєва:
 
{{цитата|Суд над Джемілєвим Мустафою був призначений на 17 грудня 1975 року у місті Омську. Адвокат Швейський, свідки захисту і родичі прибули до суду вранці 16 грудня. Голова облсуду Аносов Ю. І., він же голова суду по справі Джемілєва М., відсутній на роботі і з'явився тільки під кінець робочого дня. Прохання адвоката бачити підзахисного для роботи не задовольнив, мотивуючи пізнім часом. Гарантував це побачення 17-го вранці. 17-го вранці секретарем суду було оголошено про хворобу Аносова, повезеного швидкою допомогою з дому до лікарні. Суд відкладається на невизначений час. Адвокату у побаченні з підзахисним відмовлено. Мустафа продовжує голодування. Сестри бачили його при посадці в «воронок». Мустафа схожий на скелет, обтягнутий плівкою. Він став ніби меншим на зріст. Ледве ходить. Секретар суду іронічно запитав сестру Мустафи: «Ви бачили свого Мустафу, маленького, худенького?» Нам вдалося встановити, що Аносов вранці був у суді. У лікарню спрямований не був. При повторному запиті телефоном секретар відповіла: «Аносов терміново захворів». Ми твердо переконані, що відкладання суду було навмисним, заздалегідь підготовленим бюрократичним трюком для того, щоб позбавити Мустафу кваліфікованого захисту і присутності свідків захисту. Поїздка на суд для родичів представляє великі матеріальні витрати. Розрахунок один: закритим судом без свідків приховати незаконне, сфабриковане звинувачення від його народу і світової громадськості.
Рядок 114:
==== 1980-ті роки ====
{{external media|align=right|width=360пкс
|image1=[http://gdb.rferl.org/0BCB5920-ECD2-46C5-A738-BA9E59122088_mw800.jpg Мустафа незадовго до п'ятого арешту], 1979<br/>рік, «Радіо «Свобода»
|image2=[http://his.img.pravda.com/images/doc/2/e/2e8d51b-5.jpg Лариса Богораз, В'ячеслав Чорновіл, Мустафа<br/>Джемілєв, Вацлав Гавел], «[[Українська правда]]»
}}
Рядок 131:
Того ж року Джемілєв, повернувся з родиною до [[Крим]]у в [[Бахчисарай]]. 6 червня 1991 року на скликаному вперше після 1917 року національному з'їзді кримськотатарського народу&nbsp;— [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаї]]&nbsp;— Мустафа Джемілєв був обраний головою [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу кримськотатарського народу]].<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/><ref name="Бекирова"/>
 
8 листопада 1995 року Джемілєву була присуджена щорічна міжнародна премія у галузі прав людини, заснована турецьким містом [[Ізмір]]. Його ім'ям названі парк та вулиця в [[Анкара|Анкарі]], вулиці у місті {{не перекладено|Сунгурлу|||Sungurlu}} та у деяких інших турецьких містах, лекційний зал у [[Сельджуцький університет|Сельджуцькому університеті]] та бібліотека Університету [[КириккалєКириккале]].<ref name="medeniye.org"/>
 
=== Політична діяльність ===
Рядок 137:
| депутат1 = [[Файл:Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg|20пкс]] [[Народний депутат України]] {{прапорець20|UKR}}
| скликання1 = [[Верховна Рада України III скликання|3-го скликання]]
| партія1 = [[Народний рух України|НРУ]]
| початок1 = [[12 травня]] [[1998]]
| кінець1 = [[14 травня]] [[2002]]
Рядок 157:
| кінець5 = [[27 листопада]] [[2014]]
| скликання6 = [[Верховна Рада України VIII скликання|8-го скликання]]
| партія6 = [[БлокЄвропейська Петра ПорошенкаСолідарність|БПП]]
| початок6 = [[27 листопада]] [[2014]]
| кінець6 = [[29 серпня]] [[2019]]
|скликання7 скликання6 = [[Верховна Рада України IX скликання|9-го скликання]]|початок7=[[29 серпня]] [[2019]]|кінець7=|партія7=[[Європейська Солідарність]]}}
| партія6 = [[Європейська Солідарність|ЄС]]
| початок6 = [[29 серпня]] [[2019]]
| кінець6 = нині
}}
 
==== III скликання ====
З березня 1998 року Мустафа Джемілєв почав працювати [[Верховна Рада України|народним депутатом]] [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]. У [[Парламентські вибори в Україні 1998|1998–2002]] роках Джемілєв був обраний як позапартійний депутат у багатомандатному загальнодержавному округу під номером 9. Однак потім приєднався до фракції [[НРУНародний рух України|«Народного Руху України»]], будучи №&nbsp;29 у списку. Він і [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]] стали першими представниками свого народу в українському парламенті.<ref>{{стаття|автор=Коробова Т.|назва=Мустафа Джемілєв: «Я ж зек, слухай, якщо Чорновіл залишиться один, я буду поруч із ним»|посилання=http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/mustafa-dzhemiliev-ya-zh-zek-sluhay-yakshcho-chornovil-zalishitsya-odin-ya-budu-0|дата=10-06-1998|журнал=[[День (газета)|«День»]]|випуск=№107, (1998)}}</ref> Під час свого першого перебування у парламенті пан Джемілєв приєднався до комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, де пропрацював до закінчення скликання.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/d_ank_arh?kod=53503|назва=Народний депутат України 3 скликання (1998 - 2002 р.р.) Мустафа Джемілєв|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
 
==== IV скликання ====
Рядок 173 ⟶ 177:
 
==== VI скликання ====
У 2007 році на [[Парламентські вибори в Україні 2007|позачергових парламентських виборах]] знову обраний народним депутатом від блоку «[[Наша Україна — Народна самооборона]]» (№&nbsp;27 у списку).<ref name="openua.net"/> З грудня того ж року Мустафа був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а з січня 2008 року&nbsp;— головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів. На початку 2011 року Джемілєв був висунутий кандидатом на [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]]. Цю кандидатуру висунула Асоціація захисту репресованих народів Німеччини, а також Народний депутат України [[Тарасюк Борис Іванович|Борис Тарасюк]], депутат [[Палата громад Канади|палати громад Канади]] [[Борис Вжесневський]], депутат [[ЄвропарламентЄвропейський парламент|Європарламенту]]у від [[Литва|Литви]] {{не перекладено|Юстас Вінкас Палецкіс|||Justas Vincas Paleckis}} та 17 професорів з різних вузів [[Польща|Польщі]], США, [[Росія|Росії]], [[Румунія|Румунії]], Туреччини, [[Угорщина|Угорщини]] та [[Україна|України]].<ref>{{cite web|url=http://ria.ru/world/20110202/329524413.html|назва=Лидер крымских татар выдвинут на получение Нобелевской премии мира|дата=02-02-2011|веб-сайт=[[РИА Новости]]|мовою=ru}}</ref>
 
У листопаді 2011 року Мустафа Джемілєв заявив, що хоче піти у відставку з посади Голови Меджлісу кримськотатарського народу, але оскільки такої процедури немає в статутних документах, то був єдиний вихід&nbsp;— не балотуватися до [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю кримськотатарського народу]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/8/6738336/|назва=Джемілєв більше не хоче бути головою Меджлісу|дата=08-11-2011|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Під час проведення Курултаю у липні 2012 року Джемілєв попрохав внести до порядку денного питання про обрання нового голови Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/politika/dzhemilyev-nespodivano-poprosiv-kurultay-krimskih-tatar-pro-vidstavku.html|назва=Джемілєв несподівано попросив Курултай про відставку|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>, однак це питання не розглядалось взагалі<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/07/22/6969284/|назва=Джемілєва поки не будуть переобирати|дата=22-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. На тому ж засіданні Курултай висунув кандидатуру Джемілєва до включення у прохідну частину списку на парламентських виборах 2012 року<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/dgemile_v_i_chubarov_balotuvatimutsya_v_radu_1743356|назва=Джемілєв і Чубаров балотуватимуться в Раду|автор=Павлів С.|дата=22-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua|accessdate=31-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120830074449/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/dgemile_v_i_chubarov_balotuvatimutsya_v_radu_1743356|archivedate=30-08-2012|deadurl=yes}}</ref>, доручивши вирішення цього питання Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/politics/676011-medjlis-prodovjit-peregovori-z-partiyami-pro-uchast-u-viborah.html|назва=Меджліс продовжить переговори з партіями про участь у виборах|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[УНІАН]]}}</ref>. Пізніше було уточнено, що партією, за списками якої піде Мустафа-бей стала [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»|«Батьківщина»]]<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/opozitsiya_ta_medglis_spivpratsyuvatimut_na_viborah_1744665|назва=Опозиція та меджліс співпрацюватимуть на виборах|автор=Юрченко Н.|дата=27-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua|accessdate=31-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409140328/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/opozitsiya_ta_medglis_spivpratsyuvatimut_na_viborah_1744665|archivedate=09-04-2014|deadurl=yes}}</ref>. Мустафа Джемілєв був спочатку включений до списку за №&nbsp;12<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/30/6969797/|назва=Повний список кандидатів у народні депутати від ВО "Батьківщина"|дата=30-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>, але після виключення з виборчого списку ув'язнених [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлії Тимошенко]] та [[Луценко Юрій Віталійович|Юрія Луценка]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/8/6970454/|назва=ЦВК не пустила Тимошенко й Луценка на вибори|дата=08-08-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_u-cvk-peredumali-drukuvati-prizvischa-timoshenko-i-lucenka-v-byuletenyah/453197|назва=У ЦВК передумали друкувати прізвища Тимошенко і Луценка в бюлетенях|дата=29-08-2012|веб-сайт=[[Gazeta.ua]]}}</ref>, він фактично увійшов у першу десятку списку<ref>{{cite web|url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|назва=Виборчий список. політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Центральна виборча комісія України|Центральної виборчої комісії України]]|accessdate=31 травень 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121016140034/http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|archivedate=16 жовтень 2012|deadurl=yes}}</ref>.
Рядок 183 ⟶ 187:
У травні 2013 року Мустафа Джемілєв заявив, що піде з посади голови Меджлісу кримськотатарського народу у червні того ж року, коли буде обрано новий склад Курултаю і не балотуватиметься на цю посаду<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/20/6990208/|назва=Джемільов знову спробує піти у відставку|дата=20-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Восени та влітку 2013 року Джемілєв приєднався до ще кількох новостворених депутатських груп та об'єднань. Зокрема, тимчасова спеціальної комісії Верховної Ради України з питань [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2580|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, постійної делегації у Парламентській асамблеї [[Рада Європи|Ради Європи]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.perm_delegation_members?delegation=75|назва=Постійна делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, а також депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами, як [[Ізраїль]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=62|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, [[Польща]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=43|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, США<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=48|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Сполученими Штатами Америки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Туреччина<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=50|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Франція<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=3|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> та Японія<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=61|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. 26 жовтня 2013 року Мустафа Джемілєв склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.<ref>{{cite web|url=http://zn.ua/POLITICS/mustafa-dzhemilev-podtverdil-svoe-zhelanie-ostavit-post-predsedatelya-medzhlisa-131672_.html|назва=Мустафа Джемилев подтвердил свое желание оставить пост председателя Меджлиса|дата=26-10-2013|веб-сайт=zn.ua}}</ref>
 
Після подій на [[Майдан Незалежності|майдані Незалежності]] та перемоги [[Євромайдан]]у Мустафа Джемілєв був одним з основних проукраїнських політичних діячів півострова Крим під час [[Кримська криза (з 2014)|Кримської кризи]]. Разом із головою Меджлісу [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]] Джемілєв як один із представників кримськотатарського народу брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації у Криму. Однак, за його ж словами, деякі представники кримських татар не поділяють думки Меджлісу й обговорюють ідею [[джихад]]у.<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/11/7018418/|назва=FT: Кримські татари попереджають Росію про "джихад"|дата=11-03-2014|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref> Також за участі Мустафи було засновано загони самооборони з кримських татар<ref>{{cite web|url=http://www.pohlyad.com/news/n/40269|назва=Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв|дата=28-02-2014|веб-сайт=pohlyad.com|accessdate=30-03-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140304060018/http://www.pohlyad.com/news/n/40269|archivedate=04-03-2014|deadurl=yes}}</ref>. 6 березня 2014 року Джемілєв приєднався до тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2591|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. А вже 20 березня Джемілєв був залучений до роботи над проєктом Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі України; ініціатором цього законопроєкту став [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=4475&skl=8|назва=Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. Законопроєкт був прийнятий 283 голосами «За»<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=4305|назва=Поіменне голосування про проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави (№4475) - за основу та в цілому|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=30 березня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190217084932/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=4305|archivedate=17 лютого 2019|deadurl=yes}}</ref>.
{{цитата|Шановні народні депутати! Наш колега народний депутат Петро Порошенко запропонував Верховній Раді для розгляду вкрай актуальний і корисний документ. Всі пункти заяви Верховної Ради є важливими, такими, що окреслюють шлях подальшого процесу відновлення прав кримськотатарського народу і в цілому демократизації України як сучасної держави, що будує своє майбутнє для людей, своїх громадян усіх національностей.
 
Рядок 191 ⟶ 195:
 
[[Файл:Mustafa Dzhemilev.jpg|міні|праворуч|275пкс|Мустафа Джемілєв під час [[Парламентські вибори в Україні 2014|передвиборчих перегонів 2014]] року]]
22 квітня 2014 Мустафі Джемілєву російська влада на 5 років заборонила в'їзд до Росії та Криму<ref>{{cite web|url=http://1tv.com.ua/uk/euronews/2014/04/22/54918|назва=Мустафі Джемілєву заборонили в‘їзд до Криму|дата=22-04-2014|веб-сайт=[[UA: Перший (телеканал)|Перший національний]]}}</ref> 18 травня того ж року, річницю депортації кримських татар, {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, що у [[Туреччина|Туреччині]] надав Джемілєву звання почесного доктора у галузі міжнародних відносин. Таке рішення прийняв сенат університету, згідно статті №&nbsp;2547 кодексу 14/b-5 Турецької республіки.<ref name="qha 18-05-2014">{{cite web|url=http://qha.com.ua/v-turtsii-djemileva-udostoili-zvaniya-pochetnogo-doktora-136134.html|назва=В Турции Джемилева удостоили звания «Почетного доктора»|дата=18-05-2014|веб-сайт=qha.com.ua|accessdate=18-05-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140519022605/http://qha.com.ua/v-turtsii-djemileva-udostoili-zvaniya-pochetnogo-doktora-136134.html|archivedate=19-05-2014|deadurl=yes}}</ref> 15 липня колишній керівник Меджлісу кримськотатарського народу подав позов у [[Європейський суд з прав людини|Європейського суду з прав людини]] проти Російської Федерації в зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/23684.html|назва=Джемілєв оскаржить в ЄСПЛ порушення Росією прав і свобод кримськотатарського народу|веб-сайт=Офіційний сайт проєкту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref> 20 серпня [[президент України]], [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] призначив Мустафу Джемілєва на посаду [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу|Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу]].<ref>{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/17989.html|назва=Указ Президента України №&nbsp;657/2014 від 20 серпня 2014 року «Про призначення М.Джемілєва Уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу»|дата=20-08-2014|веб-сайт=Офіційне інтернет-представництво [[Президент України|Президента України]]}}</ref> 18 травня 2019 року увільнений від виконання обов'язків<ref>{{cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2782019-27045|назва=Указ Президента України №&nbsp;278/2019 від 18 травня 2019 року «Про увільнення М.Джемілєва від виконання обов'язків Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу»|дата=18-05-2019|веб-сайт=Офіційне інтернет-представництво [[Президент України|Президента України]]}}</ref>.
 
==== VIII скликання ====
Під час [[Парламентські вибори в Україні 2014|позачергових парламентських виборів 2014]] року Мустафа-бей вирішив потрапити у парламент за списками «пропрезидентської партії влади», «[[Європейська Солідарність|«Блок Петра Порошенка»]]». Джемілєв балотувався на загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, посідаючи п'яте місце у списку блоку. Перед кримськотатарським політичним діячем у списку опинилися лише соратники Порошенка, як [[Кличко Віталій Володимирович|Віталій Кличко]], [[Луценко Юрій Віталійович|Юрій Луценко]] та [[Гройсман Володимир Борисович|Володимир Гройсман]], а також відомий лікар та громадська діячка [[Богомолець Ольга Вадимівна|Ольга Богомолець]].<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2014/09/19/7038339/|назва=Списки Блоку Петра Порошенка|дата=19-09-2014|веб-сайт=[[Українська правда]]|}}</ref> Член фракції партії «Блок Петра Порошенка»<ref>{{Cite web |url=http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/2394 |title=Джемілєв Мустафа |website=Офіційний портал Верховної Ради України |accessdate=2017-01-27}}</ref>.
 
Послідовно підтримує засудженого у Росії українського режисера [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]], виступаючи за його звільнення<ref>[http://www.dsnews.ua/politics/turtsiya-mozhet-pomoch-obmenyat-kolchenko-i-sentsova---dzhemilev-12062018124100 Турция может помочь обменять Кольченко и Сенцова,&nbsp;— Джемилев] // ''Деловая Столица'', 12.06.2018</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=K2CCHdG1_9k Мустафа Джемилев: Обвинение Олега Сенцова в терроризме абсолютно абсурдное] // ''ATR'', 11.06.2018</ref>.
Рядок 252 ⟶ 256:
 
== Політичні погляди ==
Мустафа Джемілєв завжди закликав до мирної [[Ненасильство|ненасильницької]] боротьби за повернення кримськотатарського народу на батьківщину і солідарності з правами інших поневолених народів і захисту [[Права людини|прав людини]].<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Наприкінці 1980-х років минулого століття він очолив процес репатріації.<ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/content/article/2294901.html|назва=Мустафа Джемілєв – кандидат на Нобелівську премію миру|дата=02-02-2011|автор=Притула В.|веб-сайт=«[[Радіо «Свобода»]]»}}</ref>
 
{{цитата|Я не сумніваюся, що кримськотатарське питання буде все ж вирішене, як би цьому не опиралися наші вороги. Але, очевидно, для цього ще багатьом доведеться пройти через подібного роду процеси, де проти них будуть висуватися облудні звинувачення у наклепі на мудру ленінську політику КПРС й уряду, звинувачення у тому, що вони піднімають «неіснуюче» національне питання…
Рядок 269 ⟶ 273:
Конечно, согласно известной презумпции, которую признает и советское уголовное право, не обвиняемый должен доказывать свою невиновность, а обвинение&nbsp;— виновность обвиняемого. То есть в данном случае обвинение должно было бы доказать, что цитируемое им утверждение обвиняемого является клеветническим. Но поскольку оно уклонилось от этой своей обязанности, то я не возражаю, чтобы в этом вопросе бремя доказывания было возложено на меня. Ведь если это в самом деле судебное разбирательство, а не что-то другое, то обвинение должно проверяться. И если выяснится, что в вопросе прописки и трудоустройства крымских татар в Крыму никаких ограничений по национальному признаку не было и нет, то я готов признать себя виновным в клевете на советский строй и безропотно понести самое суровое наказание.}}|40|Промова Мустафи Джемілєва під час [[Омський процес|Омського процесу]]|<ref name="Аблаев, Ч1">{{книга|автор=Аблаев Р.|частина=Обвинительное заключение по делу в отношении Джемилева Мустафы, обвиняемого по ст. 190-1 УК РСФСР|назва=Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г.|посилання=http://kirimtatar.com/Books/jemilev/jemilev.html|місце=[[Сімферополь|Симферополь]]|видавництво=Оджакъ|рік=2003}} {{ref-ru}}</ref>}}
 
Джемілєв виступає прихильником [[Європейська інтеграція України|європейської]] та [[СтосункиВідносини міжУкраїна Україною і— НАТО|євроатлантичної інтеграції]] України, утвердження в українському суспільстві засадничих принципів [[Демократія|демократії]], що є основою для відновлення прав кримськотатарського народу, який повертається на свою історичну територію&nbsp;— Крим&nbsp;— складову частину Української держави.<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Ще в інтерв'ю від 19 січня 2012 року Джемілєв заявив, що ні він, ні його народ не будуть співпрацювати з [[комуністКомунізм|комуністами]]ами й [[Комуністична партія України|Комуністичною партією України]].<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/7534.html|назва=Кримські татари ні за яких умов не будуть співробітничати з комуністами|веб-сайт=Офіційний сайт проєкту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref>
 
== Нагороди та почесні звання ==
[[Файл:Culture and life, 23-2014.pdf|міні|Мустафа Джемілєв на обкладинці газети «[[Культура і життя]]»]]
 
* [[Почесний громадянин міста|Почесний громадянин]] [[Кастамону]] та [[Кириккале]].<ref name="medeniye.org"/>
* Почесний доктор наук [[Вищий технологічний інститут|Вищого технологічного інституту]] міста [[Гебзе]] (Туреччина);<ref name="sakharov-center.ru"/>
* [[Почесна грамота Верховної Ради України]] (Україна);<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/>
* Почесний доктор політичних та соціальних наук [[Сельджуцький університет|Сельджуцького університету]] ([[1996]], Туреччина)<ref>{{cite web|url=http://www.memleket.com.tr/selcuk-kimleri-doktor-yapti-57148h.htm|назва=Selçuk kimleri doktor yaptı?|дата-доступу=03-02-2010|=Sayfa Ana|веб-сайт=memleket.com.tr|мовою=tr}}</ref>;
* [[Премія Нансена]] від [[Управління Верховного комісара ООН у справах біженців]] «за визначні зусилля й прихильність до права повернення кримських татар на батьківщину» ([[1998]]);
* Міжнародна премія імені [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]] «За демократизацію українського суспільства» ([[2001]], Україна);
Рядок 288 ⟶ 292:
* Орден «Хрест {{не перекладено|Солідарність Боротьби|Солідарності Боротьби||Fighting Solidarity}}» ([[2013]], Польща);<ref>{{cite web|url=http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|назва=Джемилев награжден Орденом «Креста Борющейся Солидарности»|дата=18-03-2013|веб-сайт=qha.com.ua|мовою=ru|accessdate=06-04-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140222140102/http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|archivedate=22-02-2014|deadurl=yes}}</ref>
* [[Орден Турецької Республіки]] ([[2014]], Туреччина);<ref>{{cite web|url=http://www.tccb.gov.tr/haberler/170/89101/cumhurbaskani-gulden-kirim-tatarlari-lideri-kirimogluna-cumhuriyet-nisani.html|назва=Cumhurbaşkanı Gül’den, Kırım Tatarları Lideri Kırımoğlu’na Cumhuriyet Nişanı|дата=15-04-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Президент Туреччини|президента Туреччини]]|мовою=tr}}</ref>
* {{не перекладено|Премія «Солідарності»|||Solidarity Prize}} ([[2014]], Польща).<ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/content/article/25376145.html|назва=Джемілєв став лауреатом польської «Премії солідарності»|дата=07-05-2014|веб-сайт=[[Радіо «Свобода»]]}}</ref>
* Почесний доктор міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}} ([[2014]], Туреччина).<ref>{{cite web|url=http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|назва=ÇOMÜ'den Mustafa Abdülcemil Kırımoğlu'na Fahri Doktora|дата-доступу=09-05-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня]]|мовою=tr|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150709005949/http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|archivedate=09-07-2015|deadurl=yes}}</ref><ref name="qha 18-05-2014"/>
* Почесний доктор {{не перекладено|Університет Улудагу|Університету Улудаґ||Uludağ University}} ([[2014]], Туреччина).<ref>{{cite web| datepublished=12.12.2014| url=http://uludag.edu.tr/haberler/oku/dn/1425| title=Kırım Türklerinin efsane liderine “fahri doktor” unvanı| publisherдата=12.12.2014|видання=Uludag University| accessdateдата-доступу=08.07.2015| archiveurl=https://web.archive.org/web/20150708150237/http://uludag.edu.tr/haberler/oku/dn/1425| archivedate=08.07.2015| deadurl=yes}}</ref>
* Лицарський хрест [[Орден «За заслуги перед Литвою»|ордену «За заслуги перед Литвою»]] ([[2015]], Литва).<ref>{{cite web|url=https://www.lrp.lt/data/public/uploads/2015/07/2015-07-03-nr.-1k-380.pdf|title=Del Lietuvos Respublikos ir uzsienio valstybiu pilieciu apdovanolimo lietuvos valstybes ordinais ir medaliais liepos 6-osios – valstybes dienos proga|дата-доступу=03-07-2015|веб-сайт=Офіційний сайт [[Канцелярія президента Литви|Канцелярії президента Литви]]}}</ref>
* [[Орден «Народний Герой України»]] ([[2015]]).<ref>{{cite web|url=http://ukranews.com/news/185696.Dzhemileva-nagradili-ordenom-Narodnim-Geroem-Ukraini.uk|назва=Джемілєва нагородили орденом «Народний Герой України»|дата=14-10-2015|веб-сайт=[[Українські новини|ukranews.com]]}}</ref>
* Медаль заслуги ім. Миколи Міхновського Ліги Українців Канади ([[2016]])<ref>[{{cite web|url=http://www.homin.ca/news.php/news/16555/group/22|назва=Dzhemilev Проbrings візитcrimean Джемілєваcause доto Канади в «ГомоніCanada|дата=28-05-2016|веб-сайт=[[Гомін України» від(видавництво)|Гомін 28.05.2016України]]|автор=Kalyna Kardash}}</ref>
* [[Орден Свободи]] ([[23 серпня]] [[2018]])&nbsp;— ''«за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''» ([[23 серпня]] [[2018]])<ref name="u241-2018">{{УПУ|241/2018|23 серпня 2018|Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України}}</ref><ref>[{{cite web|url=https://www.president.gov.ua/news/prezident-privitav-lidera-krimskotatarskogo-narodu-mustafu-d-51022 |назва=Президент привітав лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва з ювілеєм]|дата=13-11-2018|веб-сайт=Офіційний //сайт Офіційне інтернет-представництво[[Президент України|Президента України, 13 листопада 2018&nbsp;р.]]}}</ref>
 
== Родина та особисте життя ==
Рядок 308 ⟶ 312:
* '''Сафінар Джемілєва'''&nbsp;— друга дружина Мустафи Джемілєва. Випускниця {{не перекладено|Узбецький державний університет світових мов|Ташкентського державного педагогічного інституту іноземних мов|ru|Узбекский государственный университет мировых языков}}. Її перший чоловік помер після тяжкої хвороби, після чого Сафінар присвятила себе руху за повернення свого народу на Батьківщину.<ref name="12-02-2010"/> Вона працює головою Ліги кримськотатарських жінок.<ref>{{cite web|url=http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/10628/visibletype/1/ForceParentID/10628/TemplateName/news_print/ParentIndexName/news_id/index.html|назва=В Сімферополі презентували глянцевий дитячий журнал на кримськотатарській мові|веб-сайт=islam.in.ua|accessdate=8 квітень 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409002456/http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/10628/visibletype/1/ForceParentID/10628/TemplateName/news_print/ParentIndexName/news_id/index.html|archivedate=9 квітень 2014|deadurl=yes}}</ref> Вона стала головою Ліги ще на початку 1990-х років. Нині Ліга кримськотатарських жінок налічує близько 15-ти регіональних відділень по всьому Криму.<ref>{{стаття|автор=Семена Н.|назва=Миссия: сохранение ценностей|посилання=http://www.day.kiev.ua/ru/article/obshchestvo/missiya-sohranenie-cennostey|журнал=[[День (газета)|День]]|номер=№ 24|рік=1996}} {{ref-ru}}</ref> У 2010 році «за великий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави з нагоди [[День Соборності України|Дня Соборності України»]] [[Президент України]], [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] нагородив її [[Орден княгині Ольги|орденом княгині Ольги]] 3-го ступеня.<ref name="12-02-2010"/>
* '''Ельдар Сіммарович Ебубекіров''' ({{н}} [[31 травня]] [[1974]])&nbsp;— прийомний син Мустафи Джемілєва.
* '''Хайсер Джемілєв''' ({{н}} [[14 серпня]] [[1981]])&nbsp;— молодший син Мустафи та Сафінар Джемілєвих.<ref name="library.khpg.org"/> 27 травня 2013 року молодший син Мустафи Джемілєва&nbsp;— Хайсер Джемілєв застрелив Февзі Емедова, друга сім'ї, що працював у будинку Джемілєвих у [[Бахчисарай|Бахчисараї]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/27/6990820/|назва=Син голови Меджлісу застрелив людину|дата=27-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref name="28-05-2013">{{cite web|url=http://news.liga.net/ua/articles/society/858733-traged_ya_v_budinku_dzhem_l_va_vers_vbivstva_mozhliviy_f_nal.htm|назва=Трагедія в будинку Джемілєва: версії вбивства і можливий фінал|дата=28-05-2013|веб-сайт=news.liga.net}}</ref>. До Хайсера [[Київський район (Сімферополь)|Київським районним]] судом міста [[Сімферополь|Сімферополя]] було обрано запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою у Кримській республіканській психіатричній лікарні №&nbsp;1 Сімферополя і визначено проведення низки експертиз<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/28/6990911/|назва=Хайсера Джемільова відправили до психіатричної лікарні|дата=28-04-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині загиблого<ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1564731-mustafa-dzhemilev-visloviv-spivchuttya-rodini-vbitogo-fevzi-edemova|назва=Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині вбитого Февзі Едемова|дата=29-05-2013|веб-сайт=Сайт журналу «[[Кореспондент (журнал)|КореспондентКорреспондент]]»}}</ref> та підтвердив інформацію, що його син лікувався у 2008 році у психіатричній клініці [[Стамбул]]а та, перебуваючи в [[Таїланд]]і, вживав [[марихуана|марихуану]] і хотів покінчити з собою<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/mustafa_dgemile_v_nazvav_moglivi_prichini_rozladu_psihiki_sina_1831891|назва=Мустафа Джемілєв назвав можливі причини розладу психіки сина|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Укрінформ]]|accessdate=30-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409140319/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/mustafa_dgemile_v_nazvav_moglivi_prichini_rozladu_psihiki_sina_1831891|archivedate=09-04-2014|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/30/6991068/|назва=Арешт сина глави Меджлісу за вбивство оскаржать|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. 25 листопада 2016 року Хайсер вийшов з-під варти в Росії<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462175-syna-dzhemilyeva-zvilnyly-z-pid-varty-v-rf|title=Сина Джемілєва звільнили з-під варти в РФ|last=|first=|date=2016-11-25|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>, а 26 листопада&nbsp;— повернувся до України<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462345-syn-dzhemilyeva-uzhe-pryikhav-v-ukrainu|title=Син Джемілєва уже приїхав в Україну|last=|first=|date=2016-11-26|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>.
* '''Ельзара Абдулджелілова'''&nbsp;— донька Мустафи Джемілєва від першого шлюбу.<ref name="14-08-2012">{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/u-krimu-znayshli-povishenoyu-onuku-dzhemilyeva.html|назва=У Криму знайшли повішеною онуку Джемілєва|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>
* '''Джаніке Абдулджелілова''' ({{н}} [[2002]]&nbsp;— {{†}} [[13 серпня]] [[2012]])&nbsp;— донька Ельзари. Вона померла у селі [[Щебетовка]], [[Феодосійська міська рада|Феодосійської міської ради]] у результаті нещасного випадку. Наступного дня її було поховано у тому ж селі<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/onuka-dzhemilyeva-povisilas-bo-yiyi-ne-vzyali-na-more.html|назва=За фактом смерті дівчинки порушили кримінальну справу за статтею «доведення до самогубства»|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref><ref name="14-08-2012"/>.
Рядок 355 ⟶ 359:
{{start box}}
{{succession box|титул=[[Файл:Gerae-tamga.svg|55пкс]]<br/>1-й Голова [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу кримськотатарського народу]]|попередник=''Посада заснована''|наступник=[[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]]<br/>[[2013]] — Нині|роки='''[[6 червня]] [[1991]] — [[26 жовтня]] [[2013]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:Flag of the President of Ukraine.svg|55пкс]]<br/>1-й [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу]]|попередник=''Посада заснована''|наступник=''НиніПосада на посадівакантна''|роки='''З [[20 серпня]] [[2014]] року— [[18 травня]] [[2019]]'''}}
{{end box}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мустафа_Джемілєв