Бароко: відмінності між версіями

Письменники та поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію та сон. Реалістичні описи часто поєднувалися з їх алегоричним зображенням. Широко використовувалися в цю добу символи, [[метафора|метафори]], театральні прийоми, графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), насиченість риторичними фігурами, [[Стилістична фігура|антитезами]], [[паралелізм]]ами, [[градація]]ми, [[оксиморон]]ами. Існує [[бурлеск]]но-сатиричне відношення до дійсності. Для літератури бароко характерне прагнення до різноманіття, підсумовування знань про світ, всеохоплюваність, енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціюванням сміховин, намаганням дослідити буття в його контрастах (дух та плоть, морок та світло, тимчасове та вічне). Етика бароко тяжіє до символіки ночі, теми тліну і марноти, життя-сну (Ф. де Кеведо-і-Вільєгас, [[Педро Кальдерон де ла Барка|П. Кальдерон]]). Відома п'єса Кальдерона так і зветься: «Життя це сон». Утворилися [[жанр]]и — [[галантно-героїчний роман]] ([[Жорж де Скюдері|Ж. де Скюдері]], [[Мадлен де Скюдері|М. де Скюдері]]), реально-побутовий та сатиричний роман ([[Фюретьєр]], [[Шарль Сорель|Ш. Сорель]], [[Поль Скаррон|П. Скаррон]]). Бароко як стиль дав декілька різновидів, течій: [[маринізм]], гонгоризм (культеранізм), [[консептизм]] (Італія, Іспанія), метафізична школа та [[евфуїзм]] (Англія) (див. [[Преціозна література]]).