Франсуа III де Ларошфуко: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа}} '''Франсуа III де Ларошфуко''' ({{lang-fr|François III de La Rochefoucauld}}; 1521 — 24 серпня 1572)&... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Франсуа III де Ларошфуко''' ({{lang-fr|François III de La Rochefoucauld}}; [[1521]] — [[24 серпня]] [[1572]]) — військовий та політичний діяч [[королівство Франція|Французького королівства]], гугенотський діяч часів релігійних війн, 3-й граф Ларошфуко, принц де Марсіяк.
== Життєпис ==
Походив з шляхетського роду Ларошфуко з [[Ангумуа]]. Син графа [[Франсуа II де Ларошфуко]]. Народився 1521 року в [[Париж]]і. Здобув гарну освіту. Увійшов до почтку короля [[Генріх II (король Франції)|Генріха II]], ставши одним з його улюблінців. 1533 року після смерті батька успадкував титул графа та принца Марсіяка. Розпочав успішну військову кар'єру. Відзначився у бойових діях в П'ємонтському князівстві. В цей час оженився на представниці ітаклійського роду Піко делла Мірандола.
1552 року як капітан легкої кінноти брав участь в обороні Меца від військ імператора Священної Римської імперії [[Карл V Габсбург|Карла V]]. 1557 року як лейтенант жандармів герцога Лотаринзького брав участь у битві при Сен-Квентині, де французи зазнали тяжкої поразки. Сам Франсуа III потрапив у полон. Перебував у Німеччині до 1560 року. За цей час навернувся до кальвінізму. 1557 року після смерті дружини оженився на представниці французького роду Руе. Відповідно до шлюбного договору усі нащадки від цього шлюби мали прізвище Руе.
З 1560 року належав до одного з лідерів гугенотів, підтримуючи [[Людовик I Бурбон-Конде|Людовика I де Конде]]. В подальшому став активним учасником релігійних війн. Був учасником блокади Парижу. Під час [[Перша гугенотська війна|першої гугенотскьої війни]] 1562 року брав участь у битві біля Сен-Дені, потім в значній мірі сприяв захопленню Орлеану, а невдовзі — Жаржо. Того ж року відзначився у битві біля Дре, де гугеноти зазнали поразки. Під час другої гугенотської війни в 1567 році захопив Божансі й Понс, потім брав участь в облозі Шартру 1568 року.
Звитяжив під час третьої гугенотської війни, зокрема під час облоги Ла-Рошелі (прийшов на допомогу принцу Конде) та в битвах при Жарнаку, Порт-де Пілс та Монконтурі (усі 1569 року), в битві біля Арне-ле-Дюк 1570 року. Того ж року після укладання [[Сен-Жерменський мир 1570|Сен-Жерменського миру]] перебирається до Парижу, де стає одним з фаворитів короля [[Карл IX (король Франції)|Карла IX]].
Разом з [[Ґаспар де Коліньї|Гаспаром де Коліньї]] стає прихильником війни з Іспанією за Нідерланди. 1572 року перед початком [[Варфоломіївська ніч|Варфоломійської різанини]] король намагався врятувати Ларошфуко. Але той відмовився залишитися у королівській кімнаті. Внаслідок цього Франсуа було вбито разом з дружиною, роздягнуто, а його труп кинуто до Сени.
== Родина ==
1. Дружина — Сильвія, донька сеньйора [[Джованні Піко делла Мірандола|Джованні Піко делла Мірандоли]], гуманіста й філософа
Діти:
* [[Франсуа IV де Ларошфуко|Франсуа]] (1554—1591), 4-й граф Ларошфуко
2. Дружина — Шарлотта, донька Карла де Руе, графа де Русі
Діти:
* Джоссю (д/н—1589), граф Русі
* Генріх (д/н—1576)
* Карл (1560—1605)
* Бенджамін (д/н—1596)
* Магдалена (д/н), дружина Юста Луї IV де Турнона, графа Руссільйон
* Ізабелла (д/н—після 1588), дружина Жана луї де Ларошфуко, графа Рандан
== Джерела ==
* Denis Crouzet, "Enquête sur un massacre: la Saint-Barthélemy ", L'Histoire, no 175, mars 1994, p. 94-101
* Nicolas Le Roux, La faveur du roi: mignons et courtisans au temps des derniers Valois, Champ Vallon, 2001, pp. 73-74.
[[Категорія:Релігійні війни у Франії]]
[[Категорія:Учасники Італійських війн]]
[[Категорія:Ларошфуко]]
| |||