Турка: відмінності між версіями

4266 байтів додано ,  2 роки тому
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Місце розташування первинного [[сторожове поселення|сторожового поселення]], з якого постало село Турка, визначалося проходженням по території Карпат долиною [[Стрий (річка)|Стрия]] між горами [[Пікуй]] і [[Галич]] так званого [[Руський Путь|«Руського Путі»]]&nbsp;— торгового шляху доби неоліту, який через Турку сполучав [[Західна Європа|Західну Європу]] з [[Угорщина|Угорщиною]], [[Семигород|Семиградщиною]], [[Молдавія|Молдавією]] та [[Балкани|Балканами]]. На укріплення і розростання первинного поселення мали суттєвий вплив формування новішого торгового шляху&nbsp;— [[Ужоцький шлях|Ужоцького шляху]], який від [[Перемишль|Перемишля]] чи [[Львів|Львова]] через Турку та [[Ужоцький перевал]] вів до [[Закарпаття]].<ref>[[Перемишльська земля]]</ref>
 
<br />
 
== Поселення ==
 
У разі негативного рішення, щодо даного звернення, Турківська міська рада буде звертатися у всі компетентні органи Програми та інституції Європейського союзу, Європейської комісії, щодо проведення службового розслідування по упередженому оцінюванні проекту №. PBU1/0667/16.», –  наголосив міський голова Геннадій Когут.
 
ТУРКА — місто Львівської області, райцентр. Розташов. на лівому березі р. Стрий (прит. Дністра); істор. центр міста — у гірській котловині долини р. Яблунька (ліва прит. Стрию). Населення 6,8 тис. осіб (2011).
 
Т. вперше згадується як село, на володіння яким 1431 король польс. і вел. кн. литов. Владислав II Ягайло надав привілей Ваньчі Валаху та його синам. Т. належала до Перемишльської землі (із 1434 — у складі Руського воєводства). На кінець 17 ст. село було поділене між кількома власниками. Поступово Т., через яку проходив торг. шлях із Польщі до Угорщини, перетворилася на значний населений пункт. Наприкінці 17 ст. було споруджено дерево-земляний замок. 1730 Т. отримала магдебурзьке право. У 1-й пол. 18 ст. виникла єврейс. громада. 1757—70 діяла єврейс. друкарня.
 
Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Т. відійшла до володінь австрійських Габсбургів (від 1867 — Австро-Угорщина). На 1785 в м-ку проживали 618 мешканців. Дев’ять разів на рік в Т. відбувалися ярмарки. Від 1856 Т. — центр повіту (до 1867 — у складі Самбірського округу). На 1880 кількість мешканців зросла до 4,6 тис. осіб. У 2-й пол. 19 ст. в місті працювало кілька дрібних пром. підпр-в. 1905 завершено буд-во залізниці Львів—Самбір—Ужгород, що сприяло розвиткові торгівлі деревиною. 1907 збудовано лісопильний з-д.
 
Під час Першої світової війни місто не раз переходило з рук у руки. Після розпаду Австро- Угорщини (1918) Т. ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки. Із травня 1919 належала Польщі (від 1921 — повітовий центр у складі Станіславського, згодом — Львівського воєводств). У вересні 1939 зайнята Червоною армією. Від 1939 — райцентр Дрогобицької області (1959 приєднана до Львів. обл.) УРСР. Із 26 червня 1941 до 26 вересня 1944 окупована гітлерівцями, входила до складу Генеральної губернії. За час окупації в місті було вбито понад 4 тис. євреїв, зруйновано значну частину підпр-в та будинків. 1946 в місті мешкали 5,9 тис. осіб (у передвоєнний час — понад 10 тис.). 1963—65 — у складі Старосамбірського р-ну.
 
Т. є неформальною столицею Бойківщини. Із 1992 в Т. відбуваються Всесвітні бойківські фестини — свято, на яке з’їжджаються бойки з усього світу. 2005 відкрито Музей бойківської книги.
 
Пам’ятки арх-ри: дерев’яні церкви — Святого Миколая (1739), Успіння Богородиці (1750), Покрови Богородиці (1780); костьол Успіння Діви Марії (1778, реконструкція 1906—14), палац (19 ст.), адм. будинок (поч. 20 ст.).
 
== Транспорт ==
Анонімний користувач