Відмінності між версіями «Аденоїди»

м
нема опису редагування
м
м
 
== Анатомія і фізіологія ==
Глотковий мигдалик розташовується на між верхньою і задньою стінками [[Носоглотка|носоглотки]]<ref>{{Cite web|title=Аденоїди — ВУЕ|url=https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%B8|website=vue.gov.ua|accessdate=2019-11-10}}</ref>(склепіння [[Носоглотка|носоглотки)]]. Це — утворення округлої або неправильної форми, блідо-рожевого кольору, з нерівною поверхнею. Загальна кількість валикоподібних складок — 5 —9. Вони розділені борозенками (щілинами). У товщі складок розташовані фолікули й дифузне скупчення лімфоїдних елементів[https://gipocrat.ru/boleznid_id33376.phtml . За формою ІІІ мигдалик нагадує півнячий гребінь.]
 
Носоглотковий (глотковий, ІІІ мигдалик) є частиною природного дитячого захисту від вторгнення [[Патогенність|патогенних]] [[Мікроорганізми|мікроорганізмів]]&nbsp;— лімфаденоїдного глоткового кільца Пирогова-Вальдейєра. У нормі аденоїдні вегетації добре розвинені у дитячому віці. <ref>{{Cite web|title=Лімфаденоїдне глоткове кільце, його значення для організму - - - Медична Бібліотека на medbib.in.ua|url=http://medbib.in.ua/limfadenoidnoe-glotochnoe-koltso-ego-znachenie-40644.html|website=medbib.in.ua|accessdate=2019-11-10}}</ref>
 
Глотковий мигдалик вже сформований на 6 місяці ембріонального розвитку. СередніЙого розмірисередні глоткового мигдаликарозміри становлять:
 
* у новонародженого — 7 · 4 · 2 мм;
* Повністю глотковий мигдалик формується у віці 2–3 років.<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref>
 
У нормі товщина сформованого глоткового мигдалика становить 5–7 мм, ширина — 20 мм, довжина — 25 мм. Стан, при якому ці розміри збільшені, розглядається саме як аденоїдні вегетації. Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар [[Черепні нерви|черепних нервів]] і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень.
 
Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар черепних нервів і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень.
 
Система місцевого імунітету не розвинена протягом перших 3 — 4-х років життя людини. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише біля 14 років.З цього ж часу починається інволюція глоткового мигдалику, але функціювання лімфоїдних фолікулів продовжується протягом всього життя. <ref>{{Cite web|title=Аденоиды: причина, следствие или..?|url=http://www.rmj.ru/articles/pediatriya/Adenoidy_prichina_sledstvie_ili/|website=www.rmj.ru|accessdate=2019-11-16|first=Издание для практикующих врачей «Русский медицинский|last=журнал»}}</ref>
 
Саме в глотковому мигдалику у дітей відбувається продукція [[Лімфоцити|лімфоцитів]] для слизової оболонки носоглотки, носу, [[Навколоносові пазухи|навколоносових пазух,]], [[Середнє вухо|середнього вуха]], що забезпечує нормальне функціювання факторів місцевого [[Імунітет (значення)|імунітету]]. Саме тому важливо зберігати її.
 
== Етіологія і патогенез ==
* інші фактори, які знижують захисні властивості організму.
 
Гострий аденоїдит розвивається внаслідок активації [[Мікрофлора|мікрофлор]]<nowiki/>и носової частини [[Глотка|глотки]] під впливом [[переохолодження]]. Запальний процес, зазвичай, обумовлений респіраторними агентами:[[Streptococcus pneumoniae|Str. pneumoniae]], [[Haemophilus influenzae|H. influenzae,]] M. catarrhalis, [[Стафілокок золотистий|S. aureus]], режерідше — [[Паличка синьогнійна|P. aeroginosa]], [[Klebsiella pneumoniae|K. рneumoniae]]. Важливе значення має природа [[Запалення|запального процес]]<nowiki/>у (вірусна, бактеріальна, алергічна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна). На цьому базується вибір адекватного комплексу лікування.
 
== Клінічні прояви ==
Порожнина носоглотки в дитячому віці невелика і низька, через що навіть незначне збільшення глоткового мигдалика може значно порушити носове дихання. Зворотний розвиток лімфаденоїдних утворень проходить поволі за рахунок загибелі лімфоїдних фолікулів і розростання сполучної тканини<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref>. Мають місце різноманітні скарги пов’язані з захворюваннями носової порожнини:
 
* Порушення носового дихання, що супроводжується: постійним закладанням носу, неспокійним поверхневим сном з відкритим ротом та хропінням, [[гугнявість|гугнявістьтю,]]
* Захворювання прилеглих органів, яке спричиняє: погіршення [[слух]]<nowiki/>у, [[хронічний риніт]], формування «аденоїдного виразу обличчя»;
* Зміни у віддалених органах — порушення внаслідок [[Гіпоксія|гіпоксії]] тканин органів, зміни грудної клітки, [[головний біль]], зниження працездатності у школярів.
*Часті [[:Категорія:Респіраторні захворювання|респіраторні захворювання,]] що ускладнюються захворюваннями носової порожнини, вуха та верхніх дихальних шляхів.
 
Існує пряма залежність між ступенем збільшення аденоїдних вегетацій і порушенням носового дихання. Огляд хворого дозволяє виявити в склепінні носової частини глотки пухлиноподібне утворення на широкій основі, яке має м’яку консистенцію і дольчасту будову. При клінічній діагностиці відмічають три ступеня розвитку аденоїдів в залежності від розміру прикриття аденоїдними розрощеннями хоан:
Збільшені (гіпертрофовані) аденоїди спричиняють:
 
* І - ступінь - закрита верхня третина;
* постійне закладання носа;
* ІІ ступінь - половина хоан;
* хронічний [[нежить]];
* ІІІ ступінь - хоани закриті повністю.
* [[гугнявість]];
* неспокійний поверхневий сон з відкритим ротом та хропінням;
* формування «аденоїдного виразу обличчя»;
* погіршення слуху;
* зниження працездатності у школярів;
* часті [[Застуда|застудні]] захворювання. Збільшені аденоїди необхідно лікувати.
 
== Лікування ==
421

редагування