Мастикаш Іван Олексійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42:
 
== Життєпис ==
Народився під час Другої світової війни у селянській родині (батько воював на передовій, а мати утримувала багатодітну сім'ю), рано залишився без батька, який помер через декілька місяців після повернення з фронту. Дитинство пройшло в голодні повоєнні роки. ЗакінчивУ 1967 році закінчив Саратовське вище військове училище хімічного захисту. 6 серпня (1967 року одружився з Галиною Іванівною Мастикаш (дівоче прізвище Пейзак).
 
Військова кар'єра офіцера Івана Мастикаша почалася на Далекому Сході, коли він прийняв бойове хрещення у військовому конфлікті СРСР з Китаєм у 1969 році, де проходив службу безпосередньо під командуванням полковника [[Язов Дмитро Тимофійович|Язова Дмитра Тимофійовича]], майбутнього Маршала Радянського Союзу і Міністра оборони СРСР, за РХБЗ безпеку якого (під час радянсько-китайського військового конфлікту) Мастикаш І. О. ніс особисту відповідальність<ref name=":0">{{Cite web|title=Записки полковника, ликвидатора аварии на чаэс-1ч (Мастыкаш Иван Алексеевич) / Проза.ру|url=https://www.proza.ru/2019/02/06/1369|website=www.proza.ru|accessdate=2019-04-02}}</ref>.
Рядок 51:
 
З 1 червня 1986&nbsp;р. по 1 листопада 1986&nbsp;р. у складі військової частини №&nbsp;33623 перебував у зоні відчуження на посаді Начальника по вимірюванню радіоактивного зараження на ЧАЕС, з яких з 21.06.1986р по 15.07.1986&nbsp;р. виконував обов'язки військової служби по ліквідації наслідків [[Чорнобильська катастрофа|аварії на ЧАЕС]] безпосередньо в промзоні [[Чорнобильська атомна електростанція|ЧАЕС]] (біля зруйнованого IV енергоблоку), вів повітряну радіаційну розвідку, налітав 300 годин на турбогвинтовій авіації, вніс значний внесок у зменшення шкоди здоров'ю мільйонів українців.
 
З  дружиною Мастикаш Галиною Іванівною виховали  двох синів.
 
Після ліквідації наслідків [[Чорнобильська катастрофа|аварії на ЧАЕС]] служив на посадах: Начальника хімічних складів [[Далекосхідний військовий округ|Далекосхідного військового округу]]&nbsp;— командира військової частини №&nbsp;42738, Начальника штабу [[Цивільна оборона|цивільної оборони]] УПО Житомирської області. Після розпаду СРСР прийняв присягу на вірність народу України. Перед виходом на пенсію працював на посаді Помічника начальника з радіаційного та хімічного захисту населення Управління МНС Житомирської ОДА. Категорія І, Інвалід війни першої групи. Після ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи хворів, помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, похований на Софійському кладовищі в місті Києві.