Dei Gracia: відмінності між версіями

'''Dei Gracia''', або '''Dei Gratia''' (Божою милістю) — [[латина|латинський]] вираз, складова частина [[титул]]ів європейських монархів і правителів починаючи з [[середньовіччя]]. Ставилася перед, або після імені монарха ({{lang-la|nomen}}), перед власне переліком володінь ({{lang-la|titulum}})<ref>Swiezawski 1994:7-8; Rogulski 2017:100; </ref>. В українській традиції перекладалася по різному: '''милістю Божою''', '''Божою милістю''', '''з ласки Божої''', '''з милості Божої''' тощо. Символізує зв'язок монарха із [[Бог]]ом, [[Ісус Христос|Ісусом Христом]], який, зі своєї ласки, надає монархові право керувати у тій чи іншій землі; легітимізована таким чином влада монарха спирається на божественний авторитет, а не власне монарший. Вираз використовувався в офіційній документації правителів — на статутах, конституціях, грамотах, дипломатичному листуванні, печатках, монетах тощо. Вперше вживався у [[католицтво|католицькій]] традиції, у титулуванні [[франки|франкських]] королів з [[Каролінги|Каролінгського]] і [[Оттони|Оттонського]] домів IX—X ст. Звідти них поширився на периферію: до [[Британські острови|Британії]], [[Піренейський півострів|Іспанії]], [[Східна Європа|Східної Європи]]. В українських землях широко відомий з XIVXIII ст., з листів та грамот руських і литовських князів, а також польських королів. Досі використовується британськими монархами (постійно з [[1521]] року). Інша назва — '''формула посвяти''' ({{lang-la|formula devotionis}}).