Viacom проти YouTube: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Renvoy (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 7:
Viacom не вимагав відшкодування збитків за будь-які дії після того, як Google на початку [[2008]] року створив свою систему фільтрації Content ID. Пізніше позов було об'єднано з іншими подібними скаргами, поданими [[Англійська Прем'єр-ліга|англійською Прем'єр-лігою]] та іншими власниками авторських прав.
== Провадження в окружному суді ==
У [[липень|липні]] [[2008]] року, на етапі досудового розкриття, Viacom виграв ухвалу суду, за якою YouTube вимагає передавати дані, що деталізують звички перегляду кожного користувача, який коли-небудь переглядав відео на цьому сайті. Цей крок викликав занепокоєння з приводу того, що звички перегляду окремих користувачів можуть бути визначені за допомогою комбінації їх IP-адрес та імен користувачів. Це рішення було піддано критиці з боку [[Фонд Електронних кордонів|Фонду Електронних кордонів]], який назвав рішення суду «відмовою від прав на конфіденційність» та захисників конфіденційності, таких як [[Саймон Девіс]], який заявив, що конфіденційність мільйонів користувачів YouTube загрожує. Суддя [[Луї Стентон]] визнав, що питання конфіденційності є «спекулятивним» і наказав YouTube передати документи на загальну суму близько 12 терабайт даних. Суддя Стентон визнав, що оскільки YouTube не є «постачальником відеозаписів», як це визначено Законом про захист конфіденційності відео, дані його користувачів не були захищені згідно з цим актом. Однак суддя Стентон відхилив прохання Viacom, щоб YouTube передав вихідний код своєї пошукової системи, заявивши, що це «комерційна таємниця». В результаті передачі даних, багато користувачів почали публікувати відео під назвою групи «Viacom Sucks!», що часто містять великі обсяги ненормативної лексики.
Однак у липні 2008 року Google та Viacom погодились, що Google може анонізувати всі дані, перш ніж передавати їх у Viacom. Угода щодо конфіденційності стосується також інших судових спорів, включаючи англійську Прем'єр-лігу, [[Організація Роджерса та Хаммерштейна|організацію Роджерса та Хаммерштейна]] та [[Шотландська Прем'єр-ліга|шотландську Прем'єр-лігу]]. Однак угода звільнила працівників як відповідачів, так і позивачів, чиї денонімізовані дані надавалися окремо.
Дані працівника пізніше використовувалися у поданні обох сторін. Viacom цитував внутрішні електронні листи, надіслані серед засновників YouTube, обговорюючи, як поводитися з кліпами, завантаженими на YouTube, які, очевидно, є власністю великих медіаконгломератів. Google заявив, що сам Viacom «найняв не менше 18 різних маркетингових агентств для завантаження його вмісту на сайт». Google стверджував, що оскільки Viacom та його адвокати «не змогли визнати, що десятки кліпів, заявлених як порушення у цій справі, були завантажені на YouTube за допомогою прямого дозволу Viacom, було нерозумно очікувати, що працівники Google дізнаються, які відео завантажуються без дозволу».
Пізніше головний радник Google публічно розповів про звинувачення:
{{цитата|Роками Viacom постійно таємно завантажував свій вміст на YouTube, навіть публічно скаржившись на його присутність там. Для завантаження його вмісту на сайт було найнято не менше 18 різних маркетингових агентств. Він навмисно «розгромив» відео, щоб вони виглядали викраденими або просоченими. Він відкрив облікові записи YouTube, використовуючи підроблені електронні адреси. Він навіть направляв співробітників до компанії [[Kinko]], щоб вони завантажували кліпи з комп’ютерів, яких не було простежено до Viacom. Прагнучи рекламувати власні шоу, компанія Viacom регулярно залишала кліпи зі шоу, які звичайні користувачі завантажували на YouTube. Настільки високі керівники, як президент [[Comedy Central]] та керівник [[MTV Networks]], відчули «дуже сильно», що кліпи із шоу, як The Daily Show та The Colbert Report, повинні залишатися на YouTube. Намагання Viacom приховати рекламне використання YouTube настільки добре спрацювали, що навіть власні працівники не могли відслідковувати все, що він розміщував або залишав на сайті. Як результат, Viacom неодноразово вимагав видалення роликів, завантажених на YouTube, лише щоб повернутися пізніше, щоб по-дурному попросити їх відновити. Насправді, деякі із самих кліпів, по яких Viacom судиться з нами, насправді завантажив сам Viacom.}}
== Примітки ==
| |||