Лангемак Георгій Еріхович: відмінності між версіями

У 1923 році Георгій Лангемак вступив до [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|Військово-технічної академії РСЧА]], а 1928 року закінчив її. Під час навчання разом з іншими слухачами академії під керівництвом викладача академії С.&nbsp;Сєрікова виконував замовлення лабораторії НМ.&nbsp;І.&nbsp;Тихомирова (з 1928 року&nbsp;— газодинамічна лабораторія).<ref>''Афанасьевский&nbsp;С.'' Старобельчанин на Луне // Рассказы об истории Старобельска.&nbsp;— Луганск: Янтарь, 2011.&nbsp;— С. 239. {{ref-ru}}</ref>

Після закінчення академії Георгій Лангемак був призначений на посаду начальника артилерії [[Чорноморський флот|Чорноморського флоту]], але на прохання НМ.&nbsp;І.&nbsp;Тихомирова був залишений для роботи у Ленінградській газодинамічній лабораторії, де займався розробкою реактивних снарядів [[РС-82]] мм та [[РС-82|РС-132]] мм. У 1934 році Ленінградська ГДЛ та Московська група вивчення ракетних двигунів (ГВРД), яку очолював [[Корольов Сергій Павлович|Сергій Корольов]], були об'єднані та створений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ) №&nbsp;3 Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР. Після того, як посаду заступника директора РНДІ, яку займав С.&nbsp;П.&nbsp;Корольов, було скасовано, від 1934 року головний інженер РНДІ Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемак став другою людиною в інституті. Він обіймав цю посаду до листопада 1937 року. У вересні 1935 року йому присвоєно персональне військове звання «військінженер 1-го рангу».