Володимир Янів (військовик): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 41:
У цей самий час серед солдатів розповсюдився тиф. 6 січня 1942 року Янів також занедужав на цю хворобу, й пролежав в шпиталі до 18 березня. Лікар, котрий опікувався ним, виявився співслуживцем його батька з часів австрійської армії. Завдяки його старанням Володимира Яніва перевели до польського міського шпиталю, де працювала комісія для підбору молодих людей до армії. У рамках категорії «Ц» Янів потрапив до [[Іран]]у, де добровольцями зайнялися британці. Солдати отримали нові однострої, а відтак переправились у [[Палестина|Палестину]].
Спершу Володимир Янів опинився у 7-ій дивізії, опісля її розформування, потрапив до 3-ої Карпатської, в котрій служило багато вихідців із Західної України. Рівно ж як і поляки українці підпорядковувалися командуванню [[8-ма армія (Велика Британія)|8-ої британської армії]]. Після вишколу Янева приділили до військ зв'язку, вивчав основи телеграфії і телетехніки. Перебуваючи в [[Тель-Авів]]і, одержав атестат зрілості, після чого був скерований до офіцерської школи зв'язку. Поблизу лівійського [[Триполі]] пройшов високогірний курс вправ. Вже в Єгипті склав іспит, здобув свідоцтво, й у вересні 1943 року був перекинутий до Італії. Впродовж кількох місяців працював інструктором на курсах біля міста [[Барі]]. В повоєнних спогадах зазначав, що часто відвідував концерти [[Рената Богданська|Ірени Яросевич]], відомої акторки українського походження,
В січні 1944 року Янів повернувся до 3-ого батальйону піхоти, який на початку квітня вислали для боротьби проти сильно укріпленого і добре озброєного німецького війська в [[Монте-Кассіно]]. Особливо криваві бої тривали протягом травня. Володимир Янів, вже в званні [[Підхорунжий|підхорунжого]], служив на обсерваційному пункті, брав участь у боях, та врятував життя п'ятьом офіцерам. За цей героїчний вчинок його нагородили орденом [[Virtuti Militari|Віртуті Мілітарі]] 5 класу. В бою загинуло багато вояків-українців, але укріплення були взяті. Надалі Володимир Янів воював над рікою Сенія, в [[Анкона|Анконі]] та [[Форлі]], дійшовши до північної Італії. Планувався перехід [[Армія Андерса|Армії Андерса]] на терени Австрії, але 8 травня 1945 року Німеччина капітулювала. З того моменту і аж до літа 1946 Янів служив охоронцем в таборах для військовополонених.
| |||