Історія українців у Торуні: відмінності між версіями

За ініціативи російської громади в Торуні 29 грудня 1925 року була подана заява про реєстрацію в місті православного братства. Пропозиція містила проект статуту, який передбачав рівноправний характер майбутнього об'єднання для всіх православних вірян незалежно від їх національності. 26 січня 1926 міська влада зареєструвала братство, а 12 травня того ж року позитивне рішення надійшло від Митрополита Варшавського та всієї Польщі<ref name="karpus106">Z. Karpus, ''Emigracja rosyjska…'', s. 106.</ref>. На момент свого відкриття, що відбулося в приміщенні за адресою вулиця Мостова 6-14 липня 1926, православне братство налічувало 104 члени. Незважаючи на те, що організація та її керівники були росіянами, серед її членів було й багато українців. Її діяльність зосередилась навколо культурних ініціатив, таких як аматорські вистави, концерти, читання тощо. Членський внесок становив 1 злотий на місяць. Хоча православні українці та росіяни безперешкодно співпрацювали в рамках організації, українці завжди підкреслювали свою національну окремішність. Виразом цього стала спроба створення власного братства в 1928, до чого, втім, так і не дійшло. Того ж року українці відправили богослужіння у пам'ять про [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюру]]<ref>Z. Karpus, ''Emigracja rosyjska…'', s.100</ref>.

 

Окрім цивільних українців, які мешкали на постійній основі, у Торуні також були присутні солдати-українці польської армії. Згідно з системою направлення новобранців до військоих підрозділів, віддалених від місця їх народження та їхнього попереднього місця проживання, на призовну службу в 1922 прибули численні групи українців, білорусів та євреїв із східних областей країни. Станом на 1 квітня того ж року 0,19&nbsp;% призовників О. К. VIII становили українці, тобто 35 осіб<ref>W. Rezmer, ''Problematyka narodowościowa i wyznaniowa w wojsku na terenie Dowództwa Okręgu Korpusu nr VIII w Toruniu (1920—1939) [w:] Mniejszości narodowe i wyznaniowe na Pomorzu w XIX i XX wieku'', Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, Toruń 1998, ss. 153</ref>. В наступні роки їхня чисельність тільки зросла. Так, за даними від 28 лютого 1923 року, вони становили вже 6&nbsp;% від усіх новобранців<ref>W. Rezmer, ''Problematyka…'', s.162</ref>.