Лукаш Єльський: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Лукаш Єльський''' гербу Пелеш ({{lang-pl|Łukasz Jelski}}) — війт [[Пінськ]]а та маршалок однойменного повіту середини XVII століття, підчаший Мозирський. На початку 1620-их років спільно з Ю. Збаразьким-Корибутовичем відстоював права православної церкви, але згодом перейшов до католицизму. Вважався доволі заможною людиною й мав багато володінь у Мінській землі{{Sfn|Леонюк|1996|с= 127}}{{Sfn|Ciechanowicz|2001|с= 221}}{{Sfn|Галубовіч|2001|с= 146}}.
Внаслідок повстання, що спалахнуло восени 1648 року в Пінську, полковник Єльський був змушений покинути його. 5 листопада 1648 він
В середині 1650-тих років Єльський став прибічником переходу свого повіту під українську протекцію. Такий перелом у політичних поглядах зумовило складне становище ВКЛ внаслідок руйнівних бойових дій на його теренах. Литовський священник [[Альберт Віюк-Коялович|Віюк-Коялович]] зазначав, що маршалок, «доведений до розпачу, пристав до козаків»{{Sfn|Липинський|1920|с= 227}}. Місцева шляхта обрала його головою посольства для ведення переговорів з [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] у Чигирині. Зустріч відбулася успішно, й 20 червня 1657 року Лукаш Єльський та стольник Адам Спитек Бжеський від імені «усіх братів повіту нашого» присягнули на вірність гетьману, а [[Пінський повіт|Пінщина]] увійшла до складу козацької держави на засадах «вічного і нерозривного союзу»{{Sfn|Леонюк|1996|с= 127}}.
| |||